
- •Екзаменаційні питання з історії української культури
- •Предмет, методи дослідження та завдання курсу « Історія української культури».
- •Періодизація історичко-культурного процесу в Україні.
- •Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •Етнічна і національна культура. Сутність та особливості національної культури.
- •Культура і цивілізація. Цивілізаційна приналежність української культури.
- •Джерела та історіографія вивчення історії української культури.
- •Культурогенез на теренах України за кам’яної доби.
- •Трипільська культура та її роль у розвитку української культури.
- •Вплив кочових народів на формування української культури.
- •Внесок античних держав Північного Причорномор’я у розвиток української культури.
- •Матеріальна культура давніх слов’ян. Побут, поселення, прикладне мистецтво.
- •Духовна культура давніх слов’ян.
- •Матеріальна і духовна культура східних слов’ян до прийняття християнства.
- •Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури.
- •Політична і правова культура княжої доби. «Руська правда» як пам’ятка давньоруського права.
- •Писемність та освіта в середньовічній Русі. Визначні пам’ятки писемності.
- •Літописання та література в середньовічній Русі.
- •Архітектура та містобудування в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.
- •Музичне мистецтво та театральні видовища в середньовічній Русі.
- •Образотворче мистецтво, іконопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Монголо-татарська навала та її негативний вплив на культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Галицько-Волинське князівство як безпосередній спадкоємець культурної спадщини Київської Русі. Галицько-Волинський літопис.
- •Особливості розвитку культури на українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •Становище української культури в умовах польського панування в Україні.
- •Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу, Реформації та Контрреформації на розвиток української культури.
- •Релігійне життя в Україні в хіv – перша половина XVII ст. Берестейська церковна унія.
- •Полемічна література кінця XVI – XVII ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •Роль міщанства, церковних православних братств і братських шкіл у розвитку української культури в XVI – XVII ст.
- •Острозький культурно-освітній осередок. Острозька академія.
- •Поширення книгодрукування в Україні.
- •Оборонна архітектура XIV – XVII ст. Замки і фортеці України.
- •Українські народні думи та пісні XV –XVIII ст., їх тематика та особливості. Феномен кобзарства.
- •Роль козацтва у культурній розбудові України XVII ст.
- •Військове мистецтво козаків.
- •Національно-визвольна революція 1648 -1676 рр. В Україні та її вплив на розвиток української культури.
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Києво-Могилянська академія – культурно-освітній центр європейського масштабу.
- •Львівський університет та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •Театральне мистецтво в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Музична культура України другої половини XVII – XVIII ст. Творчість композиторів д. Бортнянського, м.Березовського, а. Веделя.
- •Українська література другої половини XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Творчий внесок г. Сковороди в духовну скарбницю українського народу.
- •Розвиток архітектури і містобудування в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
- •Образотворче мистецтво України в другій половині XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Церковне життя в Україні у XVII – XVIII ст.
- •Політична культура і політико-правова свідомість українського народу в період Гетьманщини.
- •Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів в Росії.
- •Передумови, причини, сутність та етапи розвитку національно-культурного відродження України у XIX –на початку XX ст.
- •Роль Харківського і Київського університетів у культурному відродженні України в XIX – на початку XX ст.
- •Національно-культурне відродження у західноукраїнських землях в XIX ст.
- •Просвітництво в Україні: ідеологічні особливості і визначні представники.
- •Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі.
- •Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •Українська реалістична література другої половини XIX ст. Як історико–культурне явище.
- •Наукова, літературна і культурницька діяльність м. Костомарова та п. Куліша.
- •Образотворче мистецтво в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Велична постать т. Г. Шевченка в українській, європейській та світовій культурах.
- •Музичне і театральне мистецтво України в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Модерна українська література кінець XIX – початок XX ст. І. Я. Франко, л. Українка та ін..
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки.
- •М. С. Грушевський і його роль у національно-культурному розвитку України.
- •Культурний розвиток України в період Центральної Ради.
- •Розвиток української культури в період гетьманату п. Скоропадського.
- •Українізація 20 – х років XX ст. Та її роль у розбудові української культури.
- •Розвиток науки та освіти у 20 -30 –х рр. XX ст.
- •Художньо-творчі угрупування 20 – х років XX ст. Та їх роль у розвитку української культури.
- •Український мистецький авангард та його доля в 30 – ті роки XX ст.
- •Літературні процеси в Україні в 20 -30 роках XX ст. Діяльність літературних об’єднань.
- •Особливості розвитку української культури в 20 – 30 –х роках XX ст. Досягнення і втрати. Метод соціалістичного реалізму за і проти.
- •Становище церкви в Україні в 20 - 30 – ті роки XX ст.
- •Український театр, музика і кіномистецтво в 20 – 30 – ті роки XX ст.
- •Розвиток культури в Західній Україні в міжвоєнний період.
- •Українська культура в роки другої світової війни.
- •Культурне життя України в умовах ідеологічних репресій (друга половина 1940 – х – початок 1950 – х рр.).
- •Основні тенденції та характерні ознаки розвитку української культури в часи хрущовської «відлиги».
- •«Шістдесятники» та їх внесок у розвиток української культури.
- •Суперечливий розвиток культурного і духовного життя України у другій пол. 1960 –х – першій пол. 1980 –х рр.
- •Стан української культури в період «перебудови» в срср (1985 – 1991 рр.).
- •Національно-культурне відродження українського народу на зламі XX – XXI ст. Відновлення історичної пам’яті та національних традицій.
- •Постмодернізм як визначальний напрям розвитку сучасної культури в Україні.
- •Розвиток освіти і науки в Україні на зламі XX – XXI ст.
- •Особливості екологічної культури українського суспільства в сучасних умовах.
- •Роль української діаспори у збереженні та розвитку української культури.
- •Сучасне релігійне життя в Україні.
- •Особливості розвитку української культури в умовах глобалізації.
- •Розвиток мовно-культурної сфери в Україні на сучасному етапі.
- •Українська національна символіка: історія і сучасність.
- •Музичне, театральне та кіномистецтво в сучасній Україні. Стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •Сучасний літературний процес в Україні.
- •Сучасне українське образотворче мистецтво і архітектура: жанрові та стильові особливості.
Матеріальна культура давніх слов’ян. Побут, поселення, прикладне мистецтво.
Основним заняттям слов'ян було землеробство. Людина в ті часи ототожнював життя з ріллею і хлібом, звідси і назва зернових культур "жито", що збереглося до наших днів. Південні землі слов'ян обганяли у своєму розвитку північні. Це пояснювалося і більше родючими ґрунтами на півдні, і стародавніми землеробськими традиціями, що йшли ще від скіфської пори, давніми зв'язками з рабовласницькими державами Північного Причорномор'я.
З природно-кліматичними умовами тісно пов'язані основні системи землеробства східних слов'ян. На півночі, в районі тайгових лісів (залишком яких є Біловезька пуща), панівною системою землеробства була підсічно-вогнева.
Основними знаряддями праці були сокира, мотика, соха, борона-суковатка і заступ, якими скородили грунт. Серпами збирали врожай. Молотили ціпами. Розмелювали зерно кам'яними зернотерками і ручними жорнами,
У південних районах провідною системою землеробства був "переліг". Там родючих земель було багато, і ділянки землі засівали протягом двох-трьох і більше років. З виснаженням грунту переходили на нові ділянки. В якості основних знарядь праці тут використовували соху, рало, дерев'яний плуг із залізним лемешем, тобто знаряддя, пристосовані для горизонтальної оранки.
З землеробським заняттям було тісно пов'язане скотарство. Слов'яни розводили свиней, корів, дрібна рогата худоба. В якості робочої худоби використовували на півдні волів, в лісовій смузі - коней. З інших занять слов'ян слід назвати рибальство, полювання, бортництво, що мали велику питому вагу в північних регіонах. Вирощувалися і технічні культури (льон, коноплі).
Давні слов’яни жили з осілого скотарства. З тварин розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней, коней. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, слов’яни не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом. З-поміж ремесел особливого розвитку досягли ливарна справа й ковальство. З-поміж ковалів давні слов’яни особливо шанували майстрів-ювелірів. Своєрідним у слов’ян було виробництво глиняного посуду. Тривалий час, навіть після того, як від інших народів було запозичене гончарний круг, кераміка, особливо та, що застосовувалася для приготування їжі, лишалася ліпною. Розквіт гончарного виробництва припав на наших землях на 3–4 ст. – на часи черняхівської культури. Розвиток торгівлі засвідчують численні знахідки монет різних народів. Слов’яни залюбки торгували з населенням Придунав’я, Центральної Європи й Прибалтики, а згодом – із мешканцями римських і візантійських провінцій та античних міст Північного Причорномор’я. У слов’янські землі за тих часів потрапляли посуд, вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вина, олія. Натомість вивозилися хутро, мед, віск, шкури, зерно.
Духовна культура давніх слов’ян.
В основі релігійних уявлень давніх слов'ян, органічно пов'язаних із землеробством і навколишньою природою, було уявлення про боротьбу двох начал — світлого і темного, доброзичливого і ворожого людині, благотворного і злого; в природі постійно тривали змагання родючості з неплідністю, літа із зимою, світла з темрявою. Слов'янський народний календар і народні звичаї дають для цього багатий матеріал. Увесь круговорот сучасних слов'янських свят є відголоссям і пережитком старих язичницьких уявлень, пов'язаних з чергуванням творчих сил природи.
Язичництво заохочувало людину до спілкування у сфері сакрального. Богів при цьому наділяли нездоланною силою, безмежною владою, неперевершеними можливостями й розглядали як найвищу сакральну цінність. Від їхнього ставлення залежав добробут людини, яка у відповідних ситуаціях мала звертатися до богів по допомогу.
Відомості про поганських богів досить суперечливі і малоймовірні: здебільшого це певні середньовічні тексти, усна народна творчість (казки, пісні, прислів'я) та археологічні знахідки. Давні слов'яни також ушановували як божества сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, гори, дерева.
Особливе ставлення склалося в давніх слов'ян до істот, які населяли ліси, річки, багна, домівки. В існування лісовиків, водяних, польовиків, русалок, мавок, домовиків вони щиро вірили, й усіляко намагалися їх задобрити.
Язичницький культ давніх слов'ян був певним чином регламентований, про що свідчать археологічні розкопки культових святилищ і храмів, а також зображення власне небожителів. Релігійні ритуали передбачали існування організації священнослужителів, або жерців, якоюсь мірою спеціалізовано і досить розгалуженої.
Прийняття християнства для більшості слов'ян сприяло зміцненню власної державності й означало прилучення до візантійсько-православної або латинської (католицької) конфесіонально-культурних традицій. Для інших, насамперед полабсько-балтійських племен, християнізація обернулася катастрофою — вони були підкорені місіонерами, піддані асиміляції й згодом узагалі зникли з історичної арени.