10. Внесок античних держав Північного Причорномор’я у розвиток української культури.

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово, у цілому в напрямку із заходу на схід. VI ст. до н.е. взагалі було часом установи більшості північнопричорноморських держав. Кожна з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також з варварським оточенням, у їхньому розвитку простежується багато загального. Майже тисячолітня історія цих держав ділиться на два більших періоди й кілька етапів.

Перший період тривав від другої половини VII і приблизно до середини Й ст. до н.е. Він характеризувався тісними культурними й економічними зв'язками як з материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, які визначалися відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. У матеріальному й духовному житті колоністів абсолютно домінували еллінські традиції, завдяки чому цей період можна умовно назвати грецьким, або еллінським. Треба, проте, мати на увазі, саме в цей час створюється Боспорська держава, до складу якого ввійшли не тільки еллінські поліси, розташовані навколо Керченської затоки, а й племена згадуваних вище синдів і меотів. Це дає підставу вважати Боспор греко-варварською державою, правителі якого були, напевно, місцевого походження. Характерно: варваризація майже не відбилася на культурі й побуті населення боспорських міст і їхніх сільських округ. Взагалі кількість варварів серед жителів північнопричорноморських античних колоній була незначною.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина VII - початок V ст. до н.е.) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, починаються їхні активні контакти із грецькими містами Східного Середземномор'я, зокрема Іонії. Типової є землянкова житлова забудова більшості північнопричорноморських полісів, хоча вже в VI ст. до н.е. у найбільші з них будуються храми (Ольвія, Пантікапей), формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщалися адміністративні, суспільні будинки, магазина, культові площі, вівтарі й т.п.). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. Починаються в цілому мирні контакти грецьких переселенців з навколишніми племенами кочівників. Античні міста в VI ст. до н.е. ще не мали укріплень (їхні залишки, датовані кінцем VI - початком V ст. до н.е., виявлені лише в Тиритаці).

На другому - класичному - етапі першого періоду (початок V - друга третина IV ст. до н.е.) починає поступовий розквіт держав; міста розростаються й здобувають вид, звичайного для античних полісів з розвинутою наземною, у тому числі жилою, забудовою. У них зводяться монументальні спорудження, оборонні зміцнення й вежі. Уводиться карбування власної монети. Підсилюються торговельні і культурні зв'язки з античним світом. Так, можливо, приблизно в середині V ст. до н.е. Ольвію відвідав "батько історії" - Геродот (підстави для такого припущення дає аналіз його розповіді про скіфського царя Скіле, що мав в Ольвії власний палац). Античні північнопричорноморські міста непогано відомі в метрополіях, вони згадуються в різних джерелах.