
- •Екзаменаційні питання з історії української культури
- •Предмет, методи дослідження та завдання курсу « Історія української культури».
- •Періодизація історичко-культурного процесу в Україні.
- •Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •Етнічна і національна культура. Сутність та особливості національної культури.
- •Культура і цивілізація. Цивілізаційна приналежність української культури.
- •Джерела та історіографія вивчення історії української культури.
- •Культурогенез на теренах України за кам’яної доби.
- •Трипільська культура та її роль у розвитку української культури.
- •Вплив кочових народів на формування української культури.
- •Внесок античних держав Північного Причорномор’я у розвиток української культури.
- •Матеріальна культура давніх слов’ян. Побут, поселення, прикладне мистецтво.
- •Духовна культура давніх слов’ян.
- •Матеріальна і духовна культура східних слов’ян до прийняття християнства.
- •Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури.
- •Політична і правова культура княжої доби. «Руська правда» як пам’ятка давньоруського права.
- •Писемність та освіта в середньовічній Русі. Визначні пам’ятки писемності.
- •Літописання та література в середньовічній Русі.
- •Архітектура та містобудування в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.
- •Музичне мистецтво та театральні видовища в середньовічній Русі.
- •Образотворче мистецтво, іконопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Монголо-татарська навала та її негативний вплив на культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
- •Галицько-Волинське князівство як безпосередній спадкоємець культурної спадщини Київської Русі. Галицько-Волинський літопис.
- •Особливості розвитку культури на українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •Становище української культури в умовах польського панування в Україні.
- •Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу, Реформації та Контрреформації на розвиток української культури.
- •Релігійне життя в Україні в хіv – перша половина XVII ст. Берестейська церковна унія.
- •Полемічна література кінця XVI – XVII ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •Роль міщанства, церковних православних братств і братських шкіл у розвитку української культури в XVI – XVII ст.
- •Острозький культурно-освітній осередок. Острозька академія.
- •Поширення книгодрукування в Україні.
- •Оборонна архітектура XIV – XVII ст. Замки і фортеці України.
- •Українські народні думи та пісні XV –XVIII ст., їх тематика та особливості. Феномен кобзарства.
- •Роль козацтва у культурній розбудові України XVII ст.
- •Військове мистецтво козаків.
- •Національно-визвольна революція 1648 -1676 рр. В Україні та її вплив на розвиток української культури.
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Києво-Могилянська академія – культурно-освітній центр європейського масштабу.
- •Львівський університет та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •Театральне мистецтво в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •Музична культура України другої половини XVII – XVIII ст. Творчість композиторів д. Бортнянського, м.Березовського, а. Веделя.
- •Українська література другої половини XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Творчий внесок г. Сковороди в духовну скарбницю українського народу.
- •Розвиток архітектури і містобудування в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
- •Образотворче мистецтво України в другій половині XVII – XVIII ст. Стильові і жанрові особливості.
- •Церковне життя в Україні у XVII – XVIII ст.
- •Політична культура і політико-правова свідомість українського народу в період Гетьманщини.
- •Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів в Росії.
- •Передумови, причини, сутність та етапи розвитку національно-культурного відродження України у XIX –на початку XX ст.
- •Роль Харківського і Київського університетів у культурному відродженні України в XIX – на початку XX ст.
- •Національно-культурне відродження у західноукраїнських землях в XIX ст.
- •Просвітництво в Україні: ідеологічні особливості і визначні представники.
- •Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі.
- •Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •Українська реалістична література другої половини XIX ст. Як історико–культурне явище.
- •Наукова, літературна і культурницька діяльність м. Костомарова та п. Куліша.
- •Образотворче мистецтво в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Велична постать т. Г. Шевченка в українській, європейській та світовій культурах.
- •Музичне і театральне мистецтво України в другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Модерна українська література кінець XIX – початок XX ст. І. Я. Франко, л. Українка та ін..
- •Стан освіти і науки в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки.
- •М. С. Грушевський і його роль у національно-культурному розвитку України.
- •Культурний розвиток України в період Центральної Ради.
- •Розвиток української культури в період гетьманату п. Скоропадського.
- •Українізація 20 – х років XX ст. Та її роль у розбудові української культури.
- •Розвиток науки та освіти у 20 -30 –х рр. XX ст.
- •Художньо-творчі угрупування 20 – х років XX ст. Та їх роль у розвитку української культури.
- •Український мистецький авангард та його доля в 30 – ті роки XX ст.
- •Літературні процеси в Україні в 20 -30 роках XX ст. Діяльність літературних об’єднань.
- •Особливості розвитку української культури в 20 – 30 –х роках XX ст. Досягнення і втрати. Метод соціалістичного реалізму за і проти.
- •Становище церкви в Україні в 20 - 30 – ті роки XX ст.
- •Український театр, музика і кіномистецтво в 20 – 30 – ті роки XX ст.
- •Розвиток культури в Західній Україні в міжвоєнний період.
- •Українська культура в роки другої світової війни.
- •Культурне життя України в умовах ідеологічних репресій (друга половина 1940 – х – початок 1950 – х рр.).
- •Основні тенденції та характерні ознаки розвитку української культури в часи хрущовської «відлиги».
- •«Шістдесятники» та їх внесок у розвиток української культури.
- •Суперечливий розвиток культурного і духовного життя України у другій пол. 1960 –х – першій пол. 1980 –х рр.
- •Стан української культури в період «перебудови» в срср (1985 – 1991 рр.).
- •Національно-культурне відродження українського народу на зламі XX – XXI ст. Відновлення історичної пам’яті та національних традицій.
- •Постмодернізм як визначальний напрям розвитку сучасної культури в Україні.
- •Розвиток освіти і науки в Україні на зламі XX – XXI ст.
- •Особливості екологічної культури українського суспільства в сучасних умовах.
- •Роль української діаспори у збереженні та розвитку української культури.
- •Сучасне релігійне життя в Україні.
- •Особливості розвитку української культури в умовах глобалізації.
- •Розвиток мовно-культурної сфери в Україні на сучасному етапі.
- •Українська національна символіка: історія і сучасність.
- •Музичне, театральне та кіномистецтво в сучасній Україні. Стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •Сучасний літературний процес в Україні.
- •Сучасне українське образотворче мистецтво і архітектура: жанрові та стильові особливості.
Художньо-творчі угрупування 20 – х років XX ст. Та їх роль у розвитку української культури.
У 20-х — на початку 30-х pp. активно розвивається література.
У розвитку мистецтва цієї доби поєднувалися традиції дожовтневого часу тадосвід молодих культурних сил, покликаних до життя революцією. Про бурхли-вий розвиток літератури цієї доби свідчить утворення різноманітних творчихугруповань («Плуг», «Гарт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, «Молодняк», «Аспанфут», «Но-ва генерація» тощо). У цей час молоді українські письменники часто відмовля-ються від традицій класичної літератури та орієнтуються на літературне життяЗахідної Європи.
У літературі 20-х pp. сформувалася яскрава революційно-романтична течія (П. Ти-чина, В. Єосюра, В. Чумак, В. Еллан).
У другій половині 20-х pp. помітне місце займала ВУСІ IIІ (1927—1932) — спіл-ка, яка ставила за мету об'єднати всіх художників слова, що прагнули до створенняєдиної інтернаціональної пролетарської літератури.
Керівники ВУСІ IIІ висунули гасло «союзник або ворог», виявляли нетерпимістьдо тих письменників, що не належали до організації (Остап Вишня, М. Куліш,Ю. Смолич, О. Копиленко, Є. Плужник, Ю. Яновський).
Група київських неокласиків (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Риль-ський) прагнули засвоїти досвід класичної світової літератури. Чимало митців тя-жіли до різних проявів модернізму.
Існували літературні угруповання, які тяжіли до модернізму в різних його ви-явах: «Аспанфут», «Авангард», «Ланка», «Марс». У 20-х pp. ще була певна можли-вість розвиватися напрямам, започаткованим на початку XX ст. Символізм, харак-терний для творів молодого П. Тичини, продовжував розвиватися. Його представни-ки згрупувалися довкола журналу «Музагет» (Д. Загул, О. Слісаренко, В. Кобилян-ський та ін.). Символізм — нетривалий період в історії нашої літератури, бо йогопредставники відходили до інших течій — футуризму, революційно-романтичногонапряму.
Виникнувши на початку століття в Італії, футуризм поширився в Україні (спілка«Аспанфут»). Представником цього напряму був М. Семенко, який шукав нові сло-весні форми для вираження динаміки життя, змін, що відбувалися дуже бурхливо(«Весна», «Степ»). Група «Авангард» тяжіла до конструктивізму.
У перше десятиліття після революції особливо бурхливо розвивається поезія.Найзначніші постаті серед поетів: В. Чумак (1900—1919), В. Еллан (1894—1925),П. Тичина (1891—1967), В. Сосюра (1898—1965), М. Рильський (1895—1964), по-ети-неокласики.
Єдина збірка В. Чумака «Заспів», у якій він оспівує революцію, вийшла післясмерті автора.
В. Еллан-Блакитний — один із зачинателів української радянської поезії. Редак-тор журналів «Шляхи мистецтва», «Червоний перець». Його перша поетична кни-га — «Удари молота і серця» — зобразила грандіозний розмах революційного по-ступу і перші кроки будівництва соціалістичного суспільства.
Одним із найяскравіших поетів того часу був П. Тичина. Його ранні збірки —«Сонячні кларнети», «Плуг», «Вітер з України» — краще в його творчому доробку,тут увічнено визвольну боротьбу українського народу.
В. Сосюру називають найтоншим ліриком української поезії. Він автор десятківпоем, кількох десятків збірок поезій, автобіографічного роману «Третя рота».
Євген Плужннк (1898—1938) — видатний поет і прозаїк, автор збірок «Дні»(1926) і «Рання осінь» (1927), роману «Недуга».
Творчість М. Бажана (1904—1983), що спершу тяжів до футуризму, характери-зується філософською глибиною, епічністю, громадянським пафосом («Руро-марш», «Протигаз», «Будівлі»).
Тривалий час широкому загалові невідомі були твори західноукраїнського поетаі прозаїка Б. Лепкого (1872—1941). Він автор циклу романів про І. Мазепу, відомоїв усьому світі пісні «Чуєш, брате мій».
Відомими поетами у Західній Україні в 20-х pp. були Б.-І. Антонич («Привітан-ня життя»), О. Ольжич, С. Городинський («Барви і лінії») та інші. Деякі західноук-раїнські письменники (Я. Галан, П. Козланюк, С. Тудор, О. Гаврилюк) з симпатієюставилися до подій, що відбувалися в Радянській Україні і орієнтувалися на пись-менників революційно-романтичного напряму.
У 20-х pp. активізувався розвиток прози. У великих епічних творах письменни-ки-реалісти намагалися осмислити і узагальнити події, що відбувалися, зміни в сус-пільно-політичному житті народу та його побуті: Ю. Яновський («Майстер кораб-ля»), П. Панч («Голубі ешелони»), І. Ле («Роман міжгір'я»), А. Головко («Бур'ян»).
Серед блискучої плеяди українських письменників початку XX ст. — В. Винни-ченко (1880—1951). Він — один з найвидатніших діячів українського національно-державного відродження (оповідання «Краса і сила», «Малорос-європеєць», «Федь-ко — халамидник», «Голота», «Зіна», «Кумедія з Костем»; романи «Сонячна маши-на», «Заповіт батьків», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Чесність з собою»;драми «Пророк», «Щаблі життя», «Дисгармонія»).
Для творів Григорія Косинки (1899—1934) — одного з фундаторів українськоїпрози — характерна імпресіоністична лаконічність і реалістична місткість авторсь-кого письма, ліричність, психологізм (збірки новел і оповідань «На золотих богів»,«Мати», «В житах», «Політика»).
За високу письменницьку майстерність проти «масовізму» виступили члениВАПЛІТЕ (організація, що виникла в Харкові в кінці 1925 р.) До неї увійшли коли-шні члени «Гарту», дехто з «Плугу» і «Жовтня». Організацію очолювали М. Хвильо-вий, М. Яловий, О. Досвітній, згодом М. Куліш і Г. Епік.