- •32. Початок національного відродження у Галичині в хіх ст. «Руська трійця» та її діяльність.
- •33. Створення та діяльність перших політичних партій в Східній Галичині на рубежі хіх-хх ст.
- •34. Національно-просвітній рух на українських землях у складі Австро-Угорської імперії: створення та діяльність «Руської трійці», «Просвіти» та Наукового товариства імені т.Шевченка.
- •35.Суспіл ьно-політичні та національні рухи у Наддніпрянщині в першій половині хіх ст.
- •Польський національно-визвольний рух
- •Російський суспільно-політичний рух декабристський
- •Український національно-культурний рух
- •38. Ііі Універсал уцр- основні положення:
- •39. Брестський мирний договір - договір між унр з одного боку, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня 1918 у Бресті.
- •40.Проголошення незалежності України 4-им Універсалом Центральної Ради та боротьба за її захист у січні-лютому 1918 р.
- •42.Проголошення зунр. Розбудова її державницьких інститутів, внутрішня і зовнішня політика (листопад 1918 – липень 1919 рр.).
- •43. .Прихід до влади Директорії та її боротьба за незалежність Української Народної Республіки наприкінці 1918-1919 рр.
- •44. Збройна боротьба зунр за незалежність: бої на вулицях Львова (листопад 1918 р.), від Вовчухівської до Чортківської наступальних операцій (лютий-червень 1919 р.)
- •45. Об’єднання армії Української Народної Республіки і уга та їх спільні дії в серпні-листопаді 1919р.: похід на Київ, чотирикутник смерті тощо;
- •46. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р. Ризький мирний договір та його наслідки для України.
- •Причини невдач визвольних змагань українського народу в 1917-1921 рр. Та їх історичні уроки.
- •Політика колективізації та індустріалізації: суть і наслідки.
- •49.Буковина і Закарпаття у 20-30-х рр. Хх ст. Проголошення Карпатської України та боротьба за її незалежність.
- •50.Нова економічна політика (неп) і українізації 1920-х років: суть та наслідки.
- •51. Голод 1932-1933 рр. – геноцид сталінського режиму проти української нації: суть та наслідки.
- •52. Наступ сталінського комуністичного тоталітарного режиму на національно-культурне життя в Україні в 1930- роках.
- •53 Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України. Приєднання західноукраїнських земель до урср та особливості радянізації на цих землях у 1939-41 рр.
- •55. Початок радянсько-німецької війни. Акт оун (б) 30 червня 1941 р. Про відновлення державності України та його історичне значення.
- •56. Діяльність націоналістичного підпілля (упа) в роки Другої світової війни та після її завершення.
- •58. Визволення території України в 1943-44 рр. Завершення Другої світової війни. Вклад українського народу у перемогу над нацизмом.
- •59. Боротьба оун-упа проти окупантів в 1941-1944 рр. За Українську Самостійну Соборну Державу.
- •60. Утворення оун, її програмні цілі, форми і методи діяльності наприкінці 20-х - 30-ті рр. Хх ст.
- •61.Завершення Другої світової війни та її наслідки для долі України.
- •62. Трагічна доля українців на етнічних українських землях Закерзоння. Операція “Вісла” та її наслідки.
- •64. Україна в умовах комуністичного тоталітарного режиму 1950-80 – х років: лібералізація, діяльність шестидесятників та правозахисників.
- •66. Перші перемоги демократичних сил в Україні на переломі 1980-90 - х рр. Хх ст. Народний рух України та його діяльність.
- •67. Проголошення незалежності України, економічний і політичний розвиток на внутрішній та міжнародній арені в 1991-1994 рр.
- •68. Українська держава в 1994-2004 рр.: економічні, внутрішньо- та зовнішньополітичні процеси.
- •69.Причини краху тоталітарного режиму срср та характер Українського національного визвольного рухи на зламі 1980-90 років
- •70.Прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. Та причини конституційних криз сучасності.
- •72.Особливості сучасних суспільно-політичних процесів в Україні: провідні політичні сили, суспільні настрої тощо.
- •73.Україна і Європейський союз: досягнення та перспективи.
- •75. Лібералізація суспільного життя в Україні після смерті Сталіна. Початок національно-культурного пробудження.
44. Збройна боротьба зунр за незалежність: бої на вулицях Львова (листопад 1918 р.), від Вовчухівської до Чортківської наступальних операцій (лютий-червень 1919 р.)
13 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн. осіб. Також було затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. 22 січня 1919 р. відбулось об’єднання ЗУНР з УНР і перетворення її на «Західну область Української Народної Республіки» гарантуючи повну автономію. Була сформована боєздатна армія – УГА, у якій перебувало 100 тис. чол.., з яких 40 тис. безпосередньо брали участь у бойових діях з поляками.
ЗУНР ввійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, за демократію і за вільний розвиток.
Чорткі́вська офензива (Червнева офензива) — історична назва наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА) здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 р. Вона була однією з найзначніших наступальних операцій, що здійснила Галицька армія під час Українсько-польської війни в Галичині 1918—19 і тільки зовнішні чинники та брак матеріально-технічного забезпечення врятували супротивника від воєнної поразки.
Вовчухівська операція (Вовчухівська офензива) — наступальна воєнна операція Української Галицької Армії в лютому1919 року під час українсько-польської війни 1918-19.Вовчухівська операція розпочалась 16 лютого 1919 року обстрілом польських передових позицій по лінії Судова Вишня — Городок і у Львові. 19 лютого 1919 року армійські групи «Ширець», «Рудки», Яворівська група перейшли в наступ під Бондарівкою, Малим Любінем, Дубовою Долиною і Вовчухами. Долаючи запеклий опір противника, сотні Львівської бригади Альфреда Бізанца та Перший Корпус УГА вийшли впритул до залізниці Львів—Перемишль.
Особливо впертий опір зустріли курені 7-ї Львівської бригади Бізанца під Любенем Великим.
45. Об’єднання армії Української Народної Республіки і уга та їх спільні дії в серпні-листопаді 1919р.: похід на Київ, чотирикутник смерті тощо;
Швидкій ліквідації більшовицької влади на Правобережжі сприяли війська Директорії і уряду ЗУНР. У другій половині липня вони розпочали спільні дії проти радянських військ. 17 липня Українська Галицька армія (УГА) та керівництво ЗУНР під тиском польських військ залишили Східну Галичину і переправилися на правий берег Збруча, який свого часу був кордоном між Австро-Угорською і Російською імперіями. Згідно з угодою між двома урядами, УГА вливалася в армію УНР для спільної боротьби за незалежність України. Чисельність об'єднаної армії становила 80 тис. чол., з яких близько 50 тис. були галичани. За лінією фронту діяли близько 15 тис. повстанців під командуванням Зеленого і Ангела, що підтримували Директорію. Об'єднана армія контролювала територію, окреслену на півдні Дністром, на заході — Збручем, на півночі - лінією Гусятин-Ярмолинці-Бар, на сході - залізницею Жмеринка-Вапнярка до Дністра. Ця смуга української землі охоплювала простір 90 км углибину і 350 км вшир і стала базою для контрнаступу з метою відновлення в Україні національної влади.
Невдала спроба визволення Києва прискорила остаточну поразку українських армій, які опинились у «трикутнику смерті» і змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких переважала їх: більшовиками, білогвардійцями й поляками. Останні поступово окупували Західну Волинь і Поділля, залишивши українців без тилу. Спорядження, боєприпаси вичерпалися. «5000 пар чобіт, плащів та 5000 рушниць з набоями могли б урятувати наше становище», - писав С. Петлюра пізніше. За умов щільної блокади, на яку Антанта прирекла залишки армії УНР і ЗУНР, закупки за кордоном були неможливі. Ослаблені тяжкими боями, недоїданням і надзвичайно ранніми приморозками, жертвами епідемій (головним чином тифу) стали солдати обох армій. Епідемії супроводжувалися великою смертністю.