Російський суспільно-політичний рух декабристський

Декабристи– представники опозиційного російського дворянства, які боролися за повалення царату (самодержавства), скасування кріпацтва та демократизацію Росії.

Першими декабристськими організаціями були «Союз порятунку» (1816 – 1818 рр.) та «Союз благоденства» (1818 – 1821 рр.)

У 1821 р. декабристські товариства були реорганізовані в Північне товариствота Південне товариство.

Декабристи ігнорували національне питання!!!

Повстання декабристів

У 1825 р. помер імператор Олександр І. 14 грудня 1825 р. у Петербурзі декабристи підняли повстання, яке було придушене владою.

29 грудня 1825 р. в Україні біля Фастова (с. Устимівка) розпочалося декабристське повстання Чернігівського полку, яке очоливС. Муравйов-Апостол. 3 січні 1826 р.повстання було придушене. Декабристський рух зазнав поразки.

Український національно-культурний рух

У ХІХ ст. відбувається процес становлення (відродження) української нації.

Появи українського національного руху

З кінця ХVIII ст. починається рух дворян-автономістів, метою якого було відновлення втраченої автономії Гетьманщини (представники: В.Полетика, Р.Маркович, В.Капніст…).

У1791р. відбулася, так би мовити, місія В.Капніста в Берлін ( у Прусське королівство) з метою організувати російсько-прусську війну та звільнити Україну. Місія провалилася.

У 1821 – 1822 рр. у Полтаві діє нелегальне Малоросійське таємне товариство на чолі з В.Лукашевичем. Товариство використовувало досвід діяльності масонських організацій. Програмний документ – «Катехізис автономіста». Головна мета Товариства – досягнення незалежності України, скасування кріпацтва, ліквідація самодержавства.

У 1846 р. перше видання праці з політичної історії України – «Історії Русів» – анонімного твору, авторство якого приписують Г.Кониському та Г.Полетиці.

36.Активізація національного руху в Наддніпрянщині у другій половині ХІХ ст. Нова хвиля антиукраїнської реакції проти російського царизму. Валуєвський (1863 р.) циркуляр, Емський (1876 р.) указ.

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇНИ

1. Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу, української культури, мови тощо.

2. 1863 р. – видання таємного Валуєвського циркуляра (автор – міністр внутрішніх справ П. Валуєв), у якому заявлено, що української (малоруської) мови не було, не має і не може бути; призупинено видання шкільних і релігійних видань українською мовою.

3. 1876 р. – видання Емського указу російським імператором Олександром ІІ, який заборонив друкувати книги українською; ставити українські театральні вистави; викладати українською; перекладати українською; ввозити українську літературу…

37. І Універсал УЦР-перший державно-політичний акт, універсал Центральної ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 10 (23) червня 1917 року в Києві. Основні положення:

1)Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР ; 2)Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників, прихильних до української справи; 3) Запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають в Україні; 4) Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів; 5)Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим

і таємним голосуванням, мають право приймати закони України; Запровадження особливого податку на власну справу; 7) Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належало тільки народові України.

Історичне значення першого універсалу: 1) Засвідчив прагнення українців до створення власної держави; 2)Сприяв подальшому піднесенню Української революції. Підняв авторитет УЦР;Визначив позицію різних політичних сил щодо української державності.

II Універсал УЦР- державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що зафіксував домовленості між Української Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії. Проголошений Володимиром Винниченком 3 (16) липня 1917 року в Києві

Основні положення: 1)УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України,тим самим перетворившись на представницький орган краю; 2)УЦР повинна була виділити зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде представлено Тимчасовому уряду і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні; 3) УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими зборами; 4) УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин; 5)УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки Тимчасовому уряду , а саме відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських установчих зборах; Не окреслювалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату; Не уточнювалися повноваження Генерального Секретаріату