12. Перша 1642-1646рр і друга 1648 громадянські війни в англії

Перша громадянська війна, Довгий парламент прийняв два важливих акти: так званий трирічний акт, що передбачає регулярне скликання парламенту кожні три роки незалежно від волі короля, а також акт, відповідно до якого даний парламент не може бути розпущений інакше як по його власному рішенню.Улітку 1641 року парламент розганяє політичні трибунали абсолютизму - Зоряну палату й Високу комісію.Скасовується юрисдикція Таємної ради й обмежується його компетенція взагалі.Узаконюється, що ніякий податок і ніякі мита не можуть бути стягнені без згоди парламенту.Проголошується незалежність суддів від корони і їхня незмінюваність.У розпачливій спробі зупинити революцію Карл І особисто звертається в нижню палату з вимогою видачі лідерів опозиції, але зазнає невдачі. Із середини 1641 р. через всі конфронтації, що підсилюється, Довгий парламент бере на себе виконання урядових функцій. Парламент самовільно розпоряджається скарбницею й військовими справами .Довгий парламент повідомляє про розпущення королівської армії й створює парламентську. У парламентській армії висунулася плеяда талановитих генералів. Одним з найбільш видних став Олівер Кромвель (1599 - 1658). В 1646 р. Карл І змушений був здаватися шотландцям, а ті видали його парламенту. Перемога парламенту в громадянській війні не відкрила масам знедолених доступу до землі. Анічогісінько не мінялося в привселюдно - правовому положенні низів. Як і раніше виборчим правом при виборах парламенту користувалися в селі тільки фригольдери з річним доходом 40 шил., а в місті - вузьке коло повноправних міських корпорацій, а в інших випадках - платники податків.Отже, широкі маси міських низів, залишалися за рамками офіційно визнаного «народу Англії», тобто представленого в парламенті. Точно так само незмінною залишалася система правосуддя й судочинства з її дорожнечею, підкупом і залицяльником, так само як і повністю архаїзована система права, до крайності заплутана й до того ж фіксована на чужоземній мові - на латині. Перемога в першій громадянській війні й поразка монархії стимулювали відокремлення різних ідейних і політичних плинів у колах парламентських прихильників. Пресвітеріанська більшість парламентів прагнула до досягнення угоди з королем на основі історичної конституції й підтвердження Великої ремонстрації. Індепенденти, що становили меншість в парламенті прагнули закріпити верховенство парламенту, включаючи навіть можливість установити республіку. Згідно індепенденської ідеології, воля совісті вважалася природним правом людини, таким же, як взагалі воля думки; парламент же повинен був тільки очолювати систему незалежних і вільних громад, які вирішували б справи представницьким чином. У роки підйому революції в армії й серед міських низів позначився й новий плин - левелерів (зрівнювачів), лідером яких став Д. Лільберн. Левелери орієнтувалися на визнання народного верховенства й вільного управління народу на основі загального виборчого права.

Друга громадянська війна й індепендентська республікаУ травні 1647 р. на зборах армії сформувався особливий орган - Рада армії, що займався не тільки військовими справами, але й поступово ставав інститутом державного керування.Між різними колами парламентської опозиції розбіжності наростали і в 1648 р. вибухнула Друга громадянська війна.За підтримки левелерів армія дозволяє собі конфлікт із Довгим парламентом. У грудні 1648 р. вона окуповує Лондон. Здійснюється насильницьке чищення парламенту. Зрештою залишається близько 100 депутатів.Кульмінацією революції став організований за рішенням парламенту суд над королем Карлом І (січень 1649), у результаті якого Карл І був визнаний «тираном, зрадником, убивцею й ворогом держави». Суд виніс йому смертний вирок. 30 січня 1649 р. при величезному скупченні народу на лондонській торговельній площі Карлу І відрубали голову .Страта короля стала заключним, формально - юридичним завершенням установлення в Англії республіки.Революція тріумфувала перемогу - феодальна монархія була скинута. Актом парламенту від 17 березня 1649 р. королівська влада оголошувалася знищеною, як «непотрібна, обтяжуюча й небезпечна для блага народу». Через 2 дні її долю розділила палата лордів. 19 травня в урочистій обстановці Англія була оголошена республікою.Вся законодавча влада в країні належала тепер однопалатному парламенту в особі палати громад. Виконавча влада була формально вручена обраному парламентом строком на 1 рік Державній Раді, але з 41 її члена тільки 11 не були одночасно членами парламенту. У Державній Раді всю владу здійснювала офіційно верхівка армії на чолі із Кромвелем. Таким чином, настільки врочисто проголошена республіка на ділі була диктатурою індепендентських генералів, лише прикритою парламентським фасадом.Політична система влади була нестабільною. У складі Довгого парламенту після 1649 р. залишалося близько 80 членів (т.зв. «охвістя»). У засіданнях і рішеннях справ брали участь ще менша кількість.