59.Політичний та соціально-економічній розвиток Франції в період реставрації 1815-1830

Політика уряду Реставрації 1815-1830 рр. посилила позиції дворянства, відтісняючи промисловців.У період Липневої монархії 1830-1848 рр. та Другої імперії 1852-1871 рр. економічну політику визначала фінансово-промислова аристократія. Були встановлені високі ввізні мита на вугілля, метал, вовну, худобу, що призвело до підвищення цін на металургійну продукцію. Найшвидшими темпами розвивався не промисловий, а банківсько-лихварський капітал. Промисловий переворот Почався в текстильній промисловості. У 1790 р. нараховувалося 89 прядильних машин, у 1848 р. для виробництва ситцю було задіяно 116 тис. верстатів з 3,5 млн веретен, для виробництва шовку - 90 тис. У 1860-х роках понад половину прядильних веретен приводили в рух парові машини або автоматичні прилади. Обсяги сукняної промисловості за перше десятиліття XIX ст. зросли в 5 разів, використання бавовни у 1815-1830 рр. - у З рази, за 1830-1860-ті роки - у 2,1 разу. Важка промисловість характеризувалася видобутком бурого та кам'яного вугілля, розвитком металургії з технологією пудлінгування та бесемерівською. У 1850-1860-х роках темпи розвитку важкої промисловості випереджали легку. Проте в кількісному вираженні показники були незначними, меншими порівняно з англійськими у 8,8 разу. У першій третині XIX ст. промисловість працювала на дешевих гідравлічних двигунах. Використання парових двигунів зросло у 1830-1840 х роках, стало масовим у 1850-1860-х роках. У 1820 р. парових двигунів було 39, із них 27 у текстильній промисловості, у 1865 р. - 27,8 тис. У1841 р. у промисловості з'явився перший паровий молот. Будівництво залізниць почалося у 1830-х роках. їх протяжність на початок 1848 р. досягла 15,3 тис. км, на 1865 р. - 17,4. У 1820-1860-х роках сформувалося французьке машинобудування, що виробляло рейки, потяги, вагони, верстати тощо.У 1815 р. 0,6 % від загальної кількості власників землі володіли 42,3 % землі, 99,4 % - 57,7 % землі. У 1860-х роках близько 40 % землі належало власникам, що мали понад 40 га;o дробленням селянської власності. Селянським господарствам належало в середньому 3-12 га землі, вони складалися з парцел переважно розміром до одного гектара. Була поширена оренда землі, зберігалася здольщина. Черезсмужжя обмежувало можливості інтенсифікації виробництва. Селянські господарства були основними виробниками сільськогосподарської продукції. Інтенсивно відбувався процес їхньої економічної диференціації. Зростала селянська заборгованість іпотечним банкам і лихварям. Кількість найманих працівників становила 0,9 млн осіб;o повільним процесом механізації та технологізації сільськогосподарського виробництва. За цим показником та продуктивністю праці, рівнем заможності основної маси селян сільське господарство Франції відставало від таких європейських країн, як Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія тощо.Вартість сільськогосподарської продукції впродовж 1812-1870-х років збільшилася від 3 до 7,5 млрдфр. Однак її частка у національному доході за період економіки вільної конкуренції зменшилася з 75 % до 57,5 %. Сільське господарство Франції посідало 11-те місце у світовому виробництві.У 1815 р. 0,6 % від загальної кількості власників землі володіли 42,3 % землі, 99,4 % - 57,7 % землі. У 1860-х роках близько 40 % землі належало власникам, що мали понад 40 га;o дробленням селянської власності. Селянським господарствам належало в середньому 3-12 га землі, вони складалися з парцел переважно розміром до одного гектара. Була поширена оренда землі, зберігалася здольщина. Черезсмужжя обмежувало можливості інтенсифікації виробництва. Селянські господарства були основними виробниками сільськогосподарської продукції. Інтенсивно відбувався процес їхньої економічної диференціації. Зростала селянська заборгованість іпотечним банкам і лихварям. Кількість найманих працівників становила 0,9 млн осіб;o повільним процесом механізації та технологізації сільськогосподарського виробництва. За цим показником та продуктивністю праці, рівнем заможності основної маси селян сільське господарство Франції відставало від таких європейських країн, як Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія тощо.Вартість сільськогосподарської продукції впродовж 1812-1870-х років збільшилася від 3 до 7,5 млрдфр. Однак її частка у національному доході за період економіки вільної конкуренції зменшилася з 75 % до 57,5 %. Сільське господарство Франції посідало 11-те місце у світовому виробництві.