50. Конституція 1795р. Встановленя Директорії, її внутрішня та зовнішня політика.

У 1795 р. було прийнято нову конституцію, яка закріплювала у Франції республіканський лад, але скасовувала загальне виборче право, відновлювала майновий ценз. Двопалатний законодавчий корпус - Рада п'ятисот і Рада старійшин - складався з осіб, яким уже виповнилося 40 років. Депутати обиралися двоступеневими виборами, причому виборцями могли бути лише власники майна, еквівалентного вартості не менш як 200 робочих днів; таких на всю Францію виявилося 30 тис. осіб. Виконавча влада надавалася п'ятьом членам законодавчого корпусу - Директорії. Політика Директорії відповідала інтересам найзаможніших верств населення. Верховенство в Директорії" мав П. Баррас. Він залишався постійним її членом, тоді як решта замінювалася щороку по одному через жеребкування.Зовнішня політика Директорії характеризувалася постійними війнами. У 1795 р. Франція підписала мирну угоду з Пруссією, за якою до неї відійшли землі лівого берега Рейну. Іспанія також пристала на мир, і перша антифранцузька коаліція розпалась. Але Австрія вирішила й далі вести війну, а Англія допомагала їй грішми. У війні проти цих країн найбільше відзначився молодий генерал Наполеон Бонапарт (1769-1821).У 1795 р. йому доручили придушити заколот роялістів. Бонапарт розгромив заколотників, що зміцнило довіру до нього правлячих кіл. Після цього 27-річного генерала було призначено в Північну Італію командувачем армії, яка мала йти походом на австрійців.Ідучи в Італію, Бонапарт заявляв, що метою походу є визволення її населення від австрійців і гніту феодальних урядів. Однак обіцянки виявилися брехливими. Панування Австрії було замінено пануванням Франції. Італійців Наполеон Бонапарт пограбував, жорстоко придушив народний рух в Італії.Війну було закінчено миром 17 жовтня 1797 р. Франція здобула Бельгію, Ломбардію з сусідніми країнами та лівий берег Рейну. Італію було перетворено на кілька "дочірніх", а насправді - залежних від Франції республік. Швейцарія та Голландія також перетворилися на залежні від Франції республіки. Проте головний ворог - Англія залишалася невразливою.У 1798-1799 pp. Бонапарт здійснив похід у Єгипет і Сирію (30-тисячна армія з артилерією на 350 суднах), сподіваючись згодом відібрати в Англії найціннішу її колонію - Індію. Успіхи початкового етапу експедиції незабаром змінилися на невдачі. Похід закінчився повним провалом. Населення чинило відчайдушний опір загарбникам. Армія зменшувалася від неперервних боїв, спеки й чуми. Непослідовність, різкі повороти в політиці Директорії, то обрушує удари проти якобінців, то починала боротьбу проти дворян-емігрантів і непрісягнувшіх священиків, то обкладається високим прибутковим податком фінансистів і спекулянтів, робили політичну обстановку в Франції непередбачуваною. Ненадійність уряду Директорії, яка проводила "політику гойдалок", робила весь створений в 1795 р. конституційний режим все більше непопулярним і нестійким.

51. Історичне значення, наслідки і спадщина великої Французької революції

Вели́кафранцу́зькареволю́ція (1789—1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу, республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції, і спричинив до радикальних змін у французькому суспільстві. Французька революція вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від віку абсолютизму і аристократії, до віку демократії і участі широких верств населення в житті країни.У 1795 г.била прийнята нова конституція, за якою влада перейшла до Директорії і двом радам - ​​Раді п'ятисот і Раді старійшин. 9 листопада 1799 Рада старійшин призначив бригадного генерала Наполеона Бонапарта (1769-1821) командувачем армією. 10 листопада «законним» чином було ліквідовано режим Директорії, встановлено новий державний порядок Консульство, що проіснувало з 1799 до 1804 р. Головні підсумки Великої французької революції:1. Вона консолідувала і спростила складне різноманіття дореволюційних форм собст-ності.2. Землі багатьох (але не всіх) дворян були розпродані селянам з розстрочкою на 10 років дрібними ділянками (парцел).3. Революція змела всі станові бар'єри. Скасувала привілеї дворянства і духовенст-ва і ввела рівні соціальні можливості для всіх громадян. Все це сприяло розширенню цивільних прав у всіх європейських країнах, введенню конституцій у країнах, що не мали їх раніше.4. Революція проходила під егідою представницьких виборних органів: Національне установчі збори (1789-1791 рр..), Законодавчі збори (1791-1792 рр..), Кон-вент (1792-1794 рр..) Це сприяло розвитку парламентської демократії, незважаючи на наступні відкати.5. Революція породила новий державний устрій - парламентську республіку.6. Гарантом рівних прав для всіх громадян тепер виступало державу.7. Була перетворена фінансова система: відмінено становий характер податків, введений принцип їх загальності і пропорційності доходів або майну. Проголошена гласність бюджету. Якщо у Франції процес капіталістичного розвитку йшов, хоча і повільніше, ніж в Анг-ща, то в Східній Європі феодальний спосіб виробництва і феодальна держава були ще міцні та ідеї Французької революції знайшли там слабкий відгомін. На відміну від епохальних подію-тий, що відбуваються у Франції, на Сході Європи почався процес феодальної реакції.