43. Загострення соціальних протиріч в кінці 1792-1793р. Повстання 31 травня- 2червня 1793р.

Повстання 31 травня — 2 червня і вигнання жирондистів із Конвенту були початком найвищого піднесення французької буржуазної революції — періоду революційної демократичної диктатури якобінців. При владі стала найреволюційніша частина буржуазії і дрібнобуржуазні революціонери, які спиралися на широкі маси народу — селянство та плебейські верстви міського на­селення.Якобінці прийшли до влади в той час, коли обставини вима­гали негайно вжити нових революційних заходів. Республіка була в небезпеці. У Вандеї наростало роялістське повстання. Частина жирондистів утекла в департаменти і підняла заколоти на півдні та заході країни. Великі торговельно-промислові центри — Ліон, Бордо і Марсель — опинилися під владою контрреволюціонерів. Був час, коли заколот охопив 60 із 83 департаментів, лише центр і північний схід Франції залишались вірними Конвентові. Зовні республіці загрожувала нова навала армій коаліції. Тим часом якобінці спочатку діяли нерішуче. У Комітеті громадського поря­тунку до липня 1793 р. найвпливовішими були Дантон та інші особи, які не хотіли вдаватись до крутих заходів щодо жирондистів.

44. Суть, характер політ. Системи якобінської диктатури. Конституція 1793р.

Зміцненню влади якобінців сприяло проголошення нової бур­жуазно-демократичної конституції і їхні наміри радикально розв'язати аграрне питання, що мало виразитись у повному й остаточному скасуванні феодальних повинностей. Конституція 1793 р. Після повстання 31 травня — 2 червня якобінці прискорили вироблення нової конституції. 24 червня Конвент прийняв конституцію 1793 р., а також Декларацію прав людини і громадянина. Природними правами людини оголошува­лись рівність, свобода, безпека і власність. Конституція передба­чала -свободу слова і друку,- загальну освіту, -свободу відправи релігійних культів, -право створення народних товариств, -свободу приватного підприємництва, -недоторканність приватної власності.

Джерелом верховної влади оголошувалась воля народу. Прого­лошувалось право народу на повстання проти гноблення. Проте обмежувальне тлумачення права власності й принцип прогресив­ного оподаткування, висунуті раніше Робесп'єром у полеміці з жирондистами, не були включені до конституції. У цих питаннях Робесп'єр та інші захисники середньої і дрібної власності тимча­сово пішли на поступки перед великою буржуазією. Вони не хо­тіли крутих заходів щодо багатих власників і шукали можливо­стей домовитися з ними. Спеціально гарантувалася сплата держав­них боргів. Конституція 1793 р. на весь світ проголосила основи буржуаз­ної демократії — ідею верховенства народу й рівноправності лю­дей. Франція оголошувалась єдиною і неподільною республікою. Слова «єдина й неподільна» означали необхідність централізації влади на противагу «федералізму» жирондистів, які боялися пе­реважання Парижа з його революційними народними масами. Виборчі права надавались чоловікам, які досягли 21 року, неза­лежно від майнового стану їх. Членів законодавчого корпусу мали обирати простою більшістю голосів. Законодавчий корпус повинен був складатися з однієї палати. У його функції входило обрання членів Виконавчої ради з кандидатів, висунутих первин­ними департаментськими зборами, опрацювання законопроектів, видання законів. Найважливіші законопроекти належало переда­вати на затвердження первинним зборам. Укладення миру за ра­хунок відступлення якої-небудь частини території республіки не допускалося. Конституція не визнавала іноземного втручання у справи французького народу й проголошувала принцип невтру­чання у справи інших націй.

Якобінська конституція 1793 р. повніше й послідовніше вира­зила принципи буржуазної демократії, ніж усі пізніші буржуазні конституції, і залишила далеко позаду конституцію 1791 р. з її поділом громадян на «активних» і «пасивних». Але практично конституція 1793 р. не була здійснена. Негайно запровадити її було неможливо, бо для завершення революції і захисту її завою­вань в умовах інтервенції і громадянської війни потрібний був режим революційної диктатури. Якобінці проголосили створення революційного уряду. Вони відклали запровадження конституції 1793 р. до закінчення війни, а потім застосовувати її стало вже неможливо, бо якобінську диктатуру було повалено. Проте конституція 1793 р. мала величезне значення як вираження соці­ально-економічних і політичних прагнень якобінців і була при­кладом для революційно-демократичних буржуазних рухів майбут­нього.Якобінський уряд змушений був посилити репресії проти контр­революціонерів і спекулянтів, що багатіли на злиднях народу. 27 липня було видано декрет про смертну кару за спекуляцію то­варами першої потреби.Проте доля революції залежала насамперед від підтримки найчисленнішої частини трудящого населення — селянства.Та щоб підняти на боротьбу з контрреволюцією основну масу селянства, треба було довести до кінця ліквідацію феодальних повинностей, тобто розв'язати в буржуазному розумінні основне питання революції — аграрне.