39. Діяльність Національних Законодавчих Зборів. Загострення соціально- політичної боротьби у Франції (1.10 1791р.- 10 серпня 1792р.)

Згідно Конституції 1791 року, найвищим органом законодавчої влади ставало однопалатні Національні збори. Воно обиралося на два роки і не могло бути розпущено королем. Депутати наділялися правом недоторканності; для переслідування їх за загально кримінальні злочини потрібна згода Національних зборів. Законопроект, прийнятий зборами, підлягав затвердженню королем, хоча королівське вето носило лише відкладальною характер. До компетенції Національних зборів входили такі питання:

• у сфері фінансів - щорічне складання та затвердження бюджету, встановлення податків, контроль за витрачанням державних коштів;

• у галузі адміністративного управління - установа і скасування державних посад;

• в області юстиції - залучення до кримінальної відповідальності перед Верховним судом міністрів та інших вищих посадових осіб, порушення кримінального переслідування осіб, підозрюваних у змові проти безпеки держави;

• в області військових справ - видання щорічних постанов про чисельність та склад збройних сил, визначення їх грошового утримання, оголошення війни;

• в галузі зовнішніх відносин - ратифікація договорів з іноземними державами.

1.10 1791р -- Законодавчі збори (фр. Assemblée nationale législative) — представницька установа з законодавчою владою, встановлена у Франції конституцією 1791 року. Збори пришли на замінуНаціональним установчим зборам 1789-1791.

Вся історія законодавчих зборів це історія їх боротьби з Людовиком XVI. Вперше Законодавчі збори зустрілись 1 жовтня 1791 року. Складалися вони з 745 членів, Праві у Законодавчих зборах (бажано розглядати як помірно правих, так як справді праві - «монархісти» не були членами зборів) становили 165 осіб із фельянів, що керувалися головним чином особами ззовні, що унеможливлювало переобрання уже обраних членів Законодавчих зборів. Ліві, домінуюча частина Законодавчих зборів, складалась із 330якобінців, які в подальшому стали відоміші як жирондисти. Ліві відкрито проголошували антиемігрантські та антиклерикальні погляди. Також вони, хоча і не відкрито, виступали за створення республіки. Ці погляди підтримувалися більшістю непривілейованого класу в Парижі і усій Франції. Решта членів, близько 250 осіб, в основному не належали до жодної партії.Повстання 10 серпня 1792 р. Вже на початку червня 1792 Марат пропонував взяти в якості заручників Людовика XVI і Марію-Антуанетту. В ніч з 9 на 10 серпня над Парижем пролунав сполох. Вранці комісари Комуни двинули озброєний народ в бік Тюїльрійського палацу, що служила резиденцією Людовику XVI, зав'язався запеклий бій між повсталими і силами роялістів, підтриманих швейцарськими найманцями. У ході загального штурму палацу було вбито і поранено близько 500 парижан. Король віддав себе під захист Законодавчих зборів. Так почався другий етап Великої Французької буржуазної революції.Повстання 10 серпня фактично скинуло монархію у Франції, покінчило з політичним пануванням у Законодавчих зборах представників великої буржуазії, які належали до партії фейянов, а також ліквідувало цензових антидемократичну систему, встановлену конституцією 1791 року