38. Законодавча діяльність установчих зборів. Конституція у Франції 1791р., зміст і значення.

Установчі збори прийняли цілий ряд законів економічного, соціального та адміністративного характеру, які істотно перетворили держава і суспільство. Вже в 1789 році Збори скасувало колишнє середньовічне хаотичне поділ країни на провінції і губернаторства і розділило її на 83 департаменту з наданням їм широкого самоврядування. На чолі департаментів повинні були стояти виборні виконавчі колегії (директорії), що обиралися на основі майнового цензу.  Виборчим правом володіли лише ті, хто платив податок у розмірі не менш триденної заробітної плати. Серед 25 млн. жителів Франції таких громадян нараховувалося не більше 4,3 млн. чоловік. Зберігалися не скасовані серпневими законами повинності селян. Крім непосильного викупу селяни повинні були ще сплатити великі податки.  У той же час Збори намагалося задовольнити вимоги власників і виробників. По всій країні була дозволена вільна торгівля хлібом, скасовані внутрішні митні збори і цехи. Ввізні мита трохи збільшилися. Вводилася єдина система оподаткування, ліквідувалося більшість феодальних пережитків. Ці заходи сприяли розвитку торгівлі і промисловості.  Установчі збори оголосило церковні землі національним майном. Був введений декрет про запровадження так званого цивільного пристрої церкви. Священики в майбутньому підлягали переведенню на платню зі скасуванням десятинній плати від парафіян. Декрети 1790 вводили цивільний шлюб і громадянську реєстрацію актів народження.  Прийняті Установчими зборами закони об'єктивно сприяли вдосконаленню управління державою, відкривали широкі можливості для розвитку торгівлі та підприємництва. Самим головним підсумком першого етапу революції і діяльності Установчих зборів з'явилася Конституція, остаточний текст якої був складений на основі численних законодавчих актів, що мали конституційний характер. Через протидії з боку короля вона була затверджена лише 3 вересня 1791, а через кілька днів король присягнув на вірність Конституції.   Конституція являла собою новий крок на шляху закріплення сформованих за два роки революції політико-правових порядків. Конституція відкривалася Декларацією прав людини і громадянина 1789 р., хоча остання не розглядалася як власне конституційний текст. У Конституції передбачалися також деякі соціальні права так, декларувалися введення загального і частково безкоштовного народної освіти, створення спеціального управління "громадського піклування для виховання покинутих дітей, для полегшення долі незаможних убогих і для підшукання роботи тим здоровим незаможним, які стануть безробітними".Конституція на практиці реалізовувала передову для тієї епохи ідею створення системи представницьких органів влади.  Тим самим було остаточно зломлений абсолютизм і створенаконституційна монархія. Конституція підкреслювала, що король царює "лише в силу закону", і в зв'язку з цим передбачила королівську присягу "на вірність нації та закону".  Разом з тим Конституція оголошувала особу короля "недоторканною і священною", наділяла його значними повноваженнями. Декретом від 22 грудня 1789 поділ громадян на пасивних і активних, визнавши лише за останніми найважливіше політичне право - брати участь у виборах.  Конституція ввела для активних громадян ще дві умови: 1) бути включеними до списку національної гвардії муніципалітету і 2) принести громадянську присягу.  Таким чином, вибори набували двоступінчастий характер. Згідно Конституції 1791 року, найвищим органом законодавчої влади ставало однопалатні Національні збори.