31.Соц.-економ. Розвиток Англії к. 17-поч. 18ст.

На початку XVII ст. в Англії ще панували феодальні відносини, одначе формувались і нові, ринкові. Проявами цього процесу стало створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва.Перша половина XVII ст. відзначалася зростанням мануфактур, особливо ткацьких. Англія стала головним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. Основними їх споживачами були голландці, які володіли секретом стійкого фарбування.Значного розвитку досягло вуглевидобування. В середині XVII ст. Англія забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн. т). Зростала торгівля. За перші 40 років XVII ст. обсяг її подвоївся. Головну роль, як і раніше, відігравали торговельні компанії, які мали монопольне право на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія. У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. Лендлорди (великі землевласники) продовжували обгороджування задля розведення овець або ж, як і орендатори, використовували ренту (податок). Як лендлорди, так і орендатори наймали робітників. Ці процеси свідчили про подальше втягування сільського господарства у ринкові відносини, що було притаманне, з основному, південним і центральним графствам. На півночі зберігалися феодальні форми експлуатації: натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).Зрушення в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча за формою воно лишалося феодальним зі складною системою васалітету (залежності), у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва. Швидко збільшувався прошарок найманих робітників у результаті обгороджування, що його провадило нове дворянство. Наймані робітники знаходили роботу на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах. 

32. Політичний розвиток англії в 18 ст.- парламентська система, формуван. Партійно- політичних угрупувань.

Буржуазія і джентрі, що очолили революцію в середині XVII ст., після своєї перемоги ще більше зближуються на грунті загальних економічних інтересів. Верхівка обох класів міцно тримала в своїх руках всі важелі управління країною, громада, як у своєму центрі, в англійському парламенті.    Інтереси класу землевласників були представлені в парламенті більш повно, ніж інтереси буржуазії. Титулована знать заповнювала лави верхньої палати - палати лордів: з його середовища виходили всі міністри. Нижня палата, чи палата громад, у XVIII ст., як і в попередні століття, в більшій своїй частині складалася з середнього дворянства. Картину доповнювало всевладдя землевласників в маєтному управлінні: лорд-лейтенант, призначений короною з числа найбільших лендлордів, представляв верховну владу в графстві; з місцевих середніх землевласників призначалися шерифи, які очолювали адміністративно-судові органи округу; велику роль у повсякденному житті більш дрібних адміністративних підрозділів (сотень і парафій) грали мирові судді, що призначалися також з числа місцевих землевласників.    Тим не менш велика буржуазія завжди мала можливість захистити свої інтереси. Її представники з багатих купців, судновласників, работорговців засідали в палаті громад поряд з представниками землевласників. Уряд і парламент уважно прислухалися до вимог буржуазії: її петиції та заяви незмінно зустрічали з їхнього боку підтримку. Великі міста управлялися общинними радами (муніципалітетами), складеними з представників багатого купецтва і мануфактуристів.      Нижня палата парламенту вважалася представницькою і виборною. Насправді більшість депутатів обиралося в глухих містечках, де необмежено панував місцевий лендлорд. Депутатські місця відкрито продавалися й купувалися, на них була встановлена певна такса. При Георгу I (1714-1727) депутатське місце оцінювалося у півтори тисячі фунтів стерлінгів, при Георгу III (1760-1820) вартість місця підвищилася до 2 тис. ф. ст. В парламенті відкрито скаржилися на дорожнечу депутатського мандата, звинувачуючи в цьому «нових багачів», особливо «Набоб», тобто осіб, які награбували свої багатства в Індії; останні особливо смітили грошима під час парламентських виборів.      На політичній сцені в Англії XVIII ст. продовжували діяти дві основні партії - віги і торі. Віги, що грали найактивнішу роль у вигнанні останнього Стюарта, найбільш рішуче підтримували спочатку Вільгельма III Оранського, а потім Ганноверську династію. Проте незабаром і торі відмовилися від підтримки Стюартів. Обидві партії - і торі і віги - були пов'язані з вищим англійським дворянством, до якого належали всі їхні керівники. Але все ж таки торі більше спиралися на масу середнього дворянства - сквайрів, економічне значення яких у XVIII ст. дуже виросло в результаті того, що відбувалося під час аграрного перевороту.      Законом 1701 року про престолонаслідування старша лінія Стюартів назавжди позбавлялася прав на престол; одночасно посилювався вплив і значення міністрів: відтепер вони, а не король, відповідали за дії уряду перед парламентом. Кабінет міністрів став формуватися з представників партії, яка мала більшість у парламенті.      Партія вігів використовувала причетність деяких торі до змови проти Вільгельма. Послабивши своїх політичних супротивників, віги зберегли у своїх руках владу і після воцаріння королеви Анни (1702-1714), що займалася дуже мало справами управління.