25. Піднесення Бранденбург-Прусської держави

 Після Вестфальського миру основні володіння бранденбурзьких курфюрстів складалися з чотирьох частин:Бранденбург;Пруссія (до 1657 р. знаходилась у васальній залежності від Польщі);Східна Померанія;герцогство Клеве, розташоване на Рейні.

Головною причиною піднесення Бранденбургу-Пруссії був господарський занепад південно-західної частини Німеччини внаслідок переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан і розорення після Тридцятилітньої війни. Через землі Бранденбургу-Пруссії пролягли основні торговельні шляхи (переважно річками) з Німеччини до Балтійського та Північного морів. Отож, майже вся хлібна і посередницька торгівля з Англією та Голландією опинилася в руках бранденбурзького курфюрста.Особливо швидко процес посилення Бранденбургу-Пруссії відбувався за правління курфюрстаФрідріха-Вільгельма (1640—1688 рр.). Він був здібним полководцем і політиком, знався й на господарських справах. Проголосивши у своїх володіннях віротерпимість і пільги для переселенців, курфюрст домігся переселення значної кількості кваліфікованої робочої сили: французьких гугенотів, голландців, євреїв, німців із південного заходу. Розгорнув роботи з будівництва каналів, осушування боліт, що збільшило кількість придатних для рільництва земель і покращило торговельні відносини з Англією та Голландією. У сфері торгівлі й промисловості проводилася політика меркантилізму (захисту внутрішнього ринку).Засновувалися державні мануфактури. Навіть в'язниці було перетворено на майстерні. Заборонявся вивіз монет (срібних, золотих). Натуральний податок замінили грошовим. Систему збирання податків було впорядковано. На державній службі встановлювалася сувора дисципліна. Усі ці заходи сприяли створенню міцної фінансової системи і сильного війська (30 тис. вояків).У 1657 р. Фрідріх-Вільгельм домігся припинення васальної залежності Пруссії від Польщі. Його синФрідріх І (1688—1713 рр.) за участь у війні за іспанську спадщину на боці імператора отримав від нього титул короля Пруссії. Ця подія згодом дала привід прусським королям розширювати свої володіння, здійснювати експансію — захоплювати чужі володіння, щоб зрівняти їхні величину й могутність із величчю королівського титулу.Для здійснення цих планів потрібно було велике військо, а отже, і значні кошти для його утримання. Тому король Фрідріх-Вільгельм І (1713—1740 рр.) під час свого правління запровадив сувору економію: зменшив до мінімуму кількість придворних і витрати королівської сім'ї, скоротив розміри пенсій дворянам, продав зібрані батьком коштовності, створив смугу військових поселень, де селились озброєні колоністи, для яких головною винагородою за службу була сама земля. Завдяки таким заходам чисельність війська було доведено до 80 тис. В армії насаджувалася сувора дисципліна (знаменита “прусська муштра”). Король нерідко сам бив палкою офіцерів і чиновників за провини.

 Освічений абсолютизм Фрідріха ІІ

З ім'ям Фрідріха ІІ пов'язаний період Просвітництва в німецькій історії.Фрідріх ІІ, з молодих років слідуючи тогочасній моді, був прихильником видатного просвітителя Вольтера, листувався з ним, навіть запросив до себе. Проте останній, знаходячись при дворі Фрідріха ІІ, швидко збагнув, що захоплення ідеями Просвітництва у короля було поверховим. Той прагнув лише одного — збільшити територію Пруссії. Всі заходи, хоча вони іноді й збігалися з ідеями Просвітництва, були спрямовані лише на те, щоби зберегти й покращити військово-економічний устрій держави, щоб мати змогу утримувати 150 тис. військо.. З цією метою король проголосив повну віротерпимість.Було видано збірник законів “Фрідріхів кодекс”, за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури. Фрідріх також дбав про розвиток рільництва і промисловості (особливо військової). Відкривалися банки, будувалися канали, шляхи, здійснювалося значне будівництво у Берліні та Потсдамі.Проводячи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворяни залишалися панівною верствою. Він уважав, що дворяни — єдина опора армії, а армія — це головне.Для покращання становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян з землі і забирати їх наділи. Фрідріх ІІ боявся, що зміни в становищі селян позбавлять його армію рекрутів.Проте становище державних селян покращилося. Вони отримали право володіти землею і передавати її у спадок. Дана реформа була продиктована прагненням, щоб у країні не зменшувалось кількість тих, хто сплачують податки.У сфері освіти він піклувався про розвиток вищої, частково — середньої. У 1763 р. було запроваджена загальна обов'язкова початкова освіта, проте якість освіти в початкових школах була занадто низькою. Такими були основні реформи, здійснені Фрідріхом II.