42. Класифікація валют та валютний курс

Класифіка́ція валю́т (КВ) — національна статистична класифікація, підготовлена відповідно до 6-го видання ISO 4217, опублікованого 15-08-2001 р. Класифікація валют набуває чинності як національна статистична класифікація на заміну скасованого Держстандартом (наказ № 121 від 5.03.2002 р.) державного класифікатора валют ДК 006.

КВ використовується для обміну інформацією, обліку та статистики у зовнішній торгівлі, банківських та фінансових сферах у тих випадках, коли потрібно скористатися кодовою формою позначення валют.

КВ запроваджує міжнародні коди для позначення валют, які відповідають міжнародному стандарту ISO 4217 «Коди для подання валют і фондів» та відповідному національному стандарту ДСТУ ISO 4217.

Об'єктом класифікації є національні валюти зазначених у міжнародному стандарті ДСТУ ISO 3166 держав світу. Національна статистична класифікація валют має два види кодів:

• тризначний цифровий;

• тризначний літерний (на основі латинської абетки).

Літерний код складається у більшості випадків з визначеного міжнародним стандартом ISO 3166 двозначного коду «Альфа-2» та першої літери назви національної валюти.

Структурно класифікація складається з трьох блоків: коду; назви валюти українською та англійською мовами.

КВ використовує два види кодів:

- трисимвольний літерний код (за латинською абеткою);

- тризначний цифровий код.

Літерний код складається в більшості випадків із визначеного міжнародним стандартом ISO 3166 двозначного коду "Альфа-2" (перші два крайні зліва символи) та першої літери назви національної валюти (третій крайній правий символ).

Структурно класифікація складається з трьох блоків: коду, назви валюти українською та англійською мовами.

Класифікація валют складається з таких розділів:

1.	Покажчик цифрових кодів валют (у порядку зростання кодів).
2.	Покажчик літерних кодів валют (в абетковому порядку кодів).
	Додатки:
А	Абетковий покажчик валют.
Б	Покажчик країн світу та їхніх національних валют.
В	Історична довідка про зміни валют.
Г	Коди фондів, зареєстрованих Агенціями ведення.

Ведення Класифікації валют здійснює відділ статистичних класифікацій департаменту планування та організації статистичних спостережень Державного комітету статистики України.

Підставою для внесення змін та доповнень до Класифікації валют є відповідні зміни до ISO 4217 (ДСТУ ISO 4217:2010).

Валюта — це грошова одиниця, що використовується як світові гроші. Тобто поняття "світові гроші" і "валюта" — тотожні.

При обігу паперових грошей статус валюти одержує тільки конвертована національна грошова одиниця, тобто така, що обмінюється на інші валюти, що і зумовлює її використання в системі міжнародних розрахунків. Якщо національна грошова одиниця використовується також і у міжнародних розрахунках, то для такої країни поняття внутрішніх і зовнішніх грошей збігаються. Валюта є найуніверсальнішою грошовою одиницею, тому що забезпечує весь спектр обмінних і розрахункових операцій.

У світовій валютній системі використовують такі поняття валюти:

• національна валюта — національна грошова одиниця окремої країни, яка є світовими грішми;

• іноземна валюта — грошова одиниця іншої країни, що перебуває в міжнародному обігу на території окремої країни;

• колективна валюта — спеціальна грошова одиниця, що є як світовими грошима (СДР), так і регіональними (євро). Колективна валюта відрізняється від національної валюти:

• за формою (національна валюта існує в наявній формі, а колективна валюта може бути в безготівковій формі записів на рахунках —

СДР);

• за емітентом (випускається не національними банками, а міжнародними валютно-кредитними організаціями чи міжнародними банками);

• за методом визначення курсу (курс колективної валюти визначається за методом кошика валют).

Національна грошова одиниця набуває статусу валюти за умови додержання таких вимог:

• пануюче становище країни у світовому виробництві, торгівлі і вивезенні капіталу;

• розвинена кредитно-банківська система;

• великий національний ринок позикових капіталів;

• лібералізація валютних операцій;

• вільний обіг національної валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах для розрахунків за експортно-імпортними операціями та операціями з капіталом на світовому фінансовому ринку. Різноманітність міжнародних економічних зв'язків, що виявляється в постійному міждержавному русі фінансових ресурсів, потребує широкого обміну валют між собою.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях або міжнародних валютних одиницях (СДР, євро). Поняття "обмінний курс" і "валютний курс" є синонімами.

Зовнішнім виявом валютного курсу для учасників обміну є коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу.

При встановленні валютного курсу необхідно враховувати рівень співвідношення валют у довгостроковому та короткостроковому періодах. У довгостроковому періоді виявляється вартісна основа валютного курсу як купівельна спроможність валют, що виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. Таким чином, в основі базового курсу двох валют лежать пропорції обміну: зіставлення цін стандартного споживчого кошика (вибраного набору стандартних товарів і послуг).

У короткостроковому періоді часу визначається поточний курс валют як результат взаємодії на валютному ринку попиту на валюту і пропозиції валюти до продажу з боку учасників валютного ринку, включаючи державу в особі центрального банку країни. Поточний курс валют формується здебільшого на міжбанківському валютному ринку.

На поточний валютний курс впливає :

• рівень адміністративного втручання з боку держави (наприклад, установлення валютного коридору, обов'язковий продаж валюти експортерами тощо);

• співвідношення попиту та пропозиції валюти на ринку;

• стан фінансової системи країни (бюджетний дефіцит, державний борг, стабільність банківської системи тощо).

Визначення обмінних курсів валюти називається котируванням. Розрізняють два протилежних методи котирування іноземних валют: пряме і непряме котирування. Пряме котирування визначає вартість одиниці іноземної валюти в національній валюті. Непряме, або зворотне, котирування визначає вартість одиниці національної валюти в іноземній валюті.

На міжбанківському валютному ринку застосовується пряме котирування до долара США. В офіційній практиці більшості країн світу застосовується пряме котирування до долара США, коли він є базовою валютою. Зворотне котирування до долара використовується у Великобританії, де ця традиція склалася історично, з того часу, коли фунт стерлінгів був ключовою валютою. До Першої світової війни 80 % міжнародних розрахунків здійснювалося у фунтах, тому зручніше було всі валюти прирівнювати до фунта, а не навпаки. Аналогічно домінуючі позиції долара в міжнародних розрахунках зумовили застосування зворотного котирування в США.

При котируванні валют установлюється базова валюта і валюта котирування. Базовою є валюта, щодо якої котируються інші валюти (як правило, це валюти провідних промислово розвинених країн). Але іноді з історичних причин дрібні валюти виконують роль базової. Наприклад, австралійський і новозеландський долари є базовими щодо долара США. Валютою котирування є валюта, що котирується до базової.

Валютний курс — це ціна грошей. Зміна валютного курсу означає подорожчання або знецінювання валют відносно одна одної (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Динаміка курсу національної валюти

Курс національної валюти визначається кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на визначений момент часу.

Курс іноземної валюти визначається кількістю національної валюти, яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти на визначений момент часу.

Класифікацію видів валютного курсу наведено у табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Класифікація видів валютного курсу

Критерій	Вид валютного курсу
Спосіб фіксації	плаваючий фіксований змішаний
Спосіб розрахунку	паритетний фактичний
Вид угод	строкових угод спот-угод своп-угод
Спосіб установлення	офіційний неофіційний
Відношення до паритету купівельної спроможності валют	завищений занижений паритетний
Відношення до учасників угоди	купівлі продажу середній
Врахування інфляції	реальний номінальний
Спосіб продажу	наявного продажу безготівкового продажу оптовий курс обміну валют

У сучасній світовій валютній системі в кожній країні регулювання курсу національної валюти з боку держави ґрунтується на поєднанні двох типів валютного регулювання, згідно з якими валютний курс може бути фіксованим або плаваючим.

Фіксований курс — це закріплене міждержавною угодою співвідношення валют, що передбачає деякі обмеження в самостійній економічній політиці окремих країн для дотримання фіксованого співвідношення.

Плаваючий (гнучкий) курс — це обмінний курс валют, який не обмежує економічний суверенітет країни і визначається лише ринковими чинниками.