
- •Методика навчання історії як наука і навчальний предмет.
- •Розвиток методики навчання історії як науки в Україні протягом хх – го століття.
- •Сучасні цілі і завдання шкільної історичної освіти в України.
- •5. Теоретичні та методологічні основи шкільного курсу історії
- •6. Структура історичних знань школярів
- •8. Історичні факти та їх класифікація. Емпіричний та теоретичний рівні засвоєння учнями історичного матеріалу.
- •7. Психолого- педагогічна характеристика пізнавальних можливостей учнів у навчанні.
- •9. Історичні поняття
- •11. Виконання виховних завдань засобами історичної освіти
- •12. Поняття методів навчання історії та іх класифікація.
- •14. Лабораторна система навчання історії
- •15. Проектна система в навчанні.
- •17. Характеристика засобів навчання історії.
- •18,19. Шк підручник з історії та його складові елементи. Методика роботи з підручником в процесі навчання історії.
- •20. Методика роботи з історичним документом. Проблема інтерпретації текстів.
- •21. Поняття наочності. Проблема класифікації видів наочності та їх загальна хар-ка. Образна наочність на уроках історії.
- •22. Методика роботи з умовно графічною наочністю
- •24. Поняття про систему методів усного викладу матеріалу
- •25. Засоби формування хронологічних знань та вмінь учнів
- •26. Засоби формування просторових знань та вмінь.
- •27. Засоби формування розумових вмінь та навичок.
- •28. Засоби формування мовленевих вмінь.
- •29. Проблемний метод у навчанні історії.
- •30. Сучасний урок – це урок, що характеризується наступними ознаками:
- •31. Структурні компоненти уроку історії.
- •32. Задачі і функції перевірки результатів навчання історії
- •33. Характеристика основних джерел історичних знань учнів.
- •34. Методичні засоби повторення та актуалізації опорних знань учнів з історії
- •35. Формування історичних знань школярів під час вивчення нового матеріалу.
- •36. Зміст, форми та основні напрямки позакласної роботи в школі
- •37. Професіограма вчителя історії
- •38. Основні етапи підготовки вчителем уроку історії
- •40. Характеристика основних державних документів для вчителя історії
- •41. Міжпредметні та міжкурсові зв’язки в навчання історії
- •42. Методика роботи з образними наочними засобами на уроках історії
- •Методика проведення гри на уроках історії
- •44. Форми організації навчального процесу: лекція, семінар, практичне заняття Шкільна лекція.
- •46. Поняття про поурочне, тематичне, та календарно – тематичне планування.
- •47. Вміння - це оволодіння способами (прийомами) використовувати засвоєні знання на практиці
- •48. Формування вмінь учнів на уроках в основній школі.
- •49. Формування вмінь учнів на уроках історії в старшій школі.
- •50 . Формування історичних уявлень
20. Методика роботи з історичним документом. Проблема інтерпретації текстів.
Робота з документом – один з видів діяльності вчителя й учнів у процесі навчання історії. Мета цього виду діяльності полягає у:
– привертанні уваги учнів до історичного факту, підвищенню емоційності навчання.
– ознайомленні учнів із методами дослідження вченого-історика та історичними джерелами.
– формуванні в учнів самостійного наукового підходу до джерел історичних знань і відповідних прийомів роботи з ними: визначення, аналіз, критика, співставлення з іншими, використання при доведенні.
Розрізняють кілька варіантів самостійної роботи учнів з документом:
• Документація (ілюстрація) – використання документа як засобу підкріплення основних положень підручника.
• Доповнення – виявлення в документі нових фактів, осіб, зв’язків, які доповнюють вже отримані учнем знання.
• Дослідження (лабораторно-практична робота) – використання, аналіз документа як основного джерела інформації, як правило відібраних вчителем.
• Широке дослідження – самостійний добір джерел, їх критика, аналіз, узагальнення за самостійно висунутою метою відповідно до обраної теми.
Дослідження історичних джерел може відбуватися різними шляхами, які, відповідно, вимагають використання різних видів лабораторно-практичних (дослідницьких) робіт. Російський методист О.Степаніщев називає ці шляхи методами і виділяє, як головні, методи послідовно-текстуального та поетапного вивчення джерел.
Метод послідовно-текстуального вивчення джерел ґрунтується на логічно послідовній роботі із засвоєння необхідної інформації і проявляється у чотирьох основних діях:
виявлення і обробка основних ідей джерела (виділення основних ідей і положень, формулювання продуктивно-пізнавальних запитань для з’ясування їх сутності, складання та запис відповідей);
аналіз авторських питань (робота над питаннями, висунутими автором у тексті, вироблення відповідей на них, порівняння відповідей автора з власними);
аналіз подій, фактів та персоналій;
зіставлення історичного досвіду з дійсністю (вибір із джерела конкретного прикладу для аналізу, підбір аналогів з історії, пошук того, у чому і як ці аналоги набули розвитку в сучасних умовах. Роздуми над можливою реалізацією історичного досвіду у сьогоденні).
Метод поетапного вивчення джерел ґрунтується на орієнтуванні учні на самостійне вивчення необхідної інформації за допомогою трьохетапного алгоритму дій:
Підготовча робота (перший етап)
З’ясування термінології джерела, яка несе змістовне навантаження.
З’ясування причин, часу та умов створення джерела, яке вивчається.
Аналіз основних фактів та подій, внесених автором до тексту.
З’ясування якісних характеристик особистостей, згадуваних автором.
Засвоєння змісту джерела (другий етап)
Виділення вузлових питань джерела.
Виокремлення аспекту курсу, що вивчається.
З’ясування ідей і положень, які набули розвитку у наступні періоди історії.
Оформлення конспекту (робочих записів змісту джерела).
Виконання узагальнюючих і практичних завдань (третій етап)
Визначення взаємозв’язку ідей та положень джерела між собою (узагальнення).
З’ясування значення ідей джерела для історичного періоду, що вивчається та сучасності.
Виконання практичних завдань на основі аналізу подій і процесів сучасності.
Загальний алгоритм роботи, за російською дослідницею Л.Поповою, орієнтовно матиме такий вигляд:
1. Оберіть спосіб роботи: перегляд, читання, вивчення.
Ознайомтесь із джерелом, визначте:
автора, співавтора, учасників його підготовки;
час і місце створення тексту (за його змістом); як вплинули історичні умови на його створення.
Визначте:
джерела інформації, що вивчається;
мету автора(ів) тексту.
2. Визначте:
вид джерела (лист, щоденник, архівний документ тощо);
що собою являє текст: поданий повністю чи уривок;
про що йдеться у даному тексті.
3. Вивчіть та проаналізуйте зміст тексту:
спробуйте зрозуміти, виділити його основні положення;
• подумки поділіть зміст тексту на змістовні частини, виділіть головні думки кожної частини;
під час вивчення тексту формулюйте головні думки джерела і записуйте їх у вигляді тез або цитат, ключових слів.
4. Оцініть ступінь достовірності викладених у тексті відомостей:
чи є автор безпосереднім свідком того, про що пише;
первинність або вторинність інформації.
5. Визначте:
• чи є автор представником нової точки зору або він пропонує ексклюзивний погляд на події;
в яких ситуаціях можна використовувати цю інформацію.
6. Виявіть значення джерела та інформацію, що в ньому міститься для сучасності та для кожного з нас.
7. Дайте узагальнюючу оцінку даного джерела.