15. Проектна система в навчанні.

Трактування методу проектів можна звести до двох напрямків і розглядати його як освітню технологію чи як комплексний навчальний метод. Наведемо приклади визначень Г. Селевко і К. Баханова: "Технологія проектного навчання (метод проектів, проектне навчання) є розвитком ідей проблемного навчання та ґрунтується на розробці і створенні учнем під контролем вчителя нових продуктів, що характеризуються суб'єктивною або об'єктивною новизною та практичним значенням [10, с 228]". "Проектна система (метод проектів) — організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів ".    Сутність проекту І. Сергеев визнає як "п'ять П": Проблема - Проектування (планування) - Пошук інформації - Продукт - Презентація + "шосте П" проекту -його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі матеріали проекту [11, с 38]. Навчальний творчий проект- це самостійно розроблений і виготовлений продукт (матеріальний або інтелектуальний) від ідеї до її втілення, що володіє певною новизною і виконаний з консультацією вчителя.Історична освіта не може стояти осторонь інноваційних педагогічних процесів, загалом, і технології проектного навчання, зокрема, оскільки саме "проектна діяльність стає ключем для розуміння внутрішньої логіки історичних діянь, розвитку способів діяльності, участі в історії специфічних людських типів [2, с 20]". Метою технології проектного навчання історії є формування проектного мислення, стимулювання мотивації до навчання, розвиток ключових і предметних (історичних) компетентностей. К. Баханов, виокремлює низку предметних (історичного часу, простору, історичності, дійсності та джерел інформації, ідентичності, цінностей) та загальних щодо історії (комунікативна, інтелектуально-інформаційна та ін.) ключових компетенцій. Цей підхід дозволяє визначити навчальні досягнення учнів, а на їх основі й рівень їх компетентності.    Організація проектного навчання історії потребує врахування низки умов. Беручи за основу класифікацію, яку розробили Ю. Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц до них відносимо: актуальність значущої для учнів проблеми, такої, що потребує інтегрованого знання й самостійного пошуку шляхів її рішення (наприклад, вивчення проблеми історії й культури та взаємовідносин національних спільнот, що проживають у шкільному мікрорайоні); передбачувані результати проектної діяльності мають практичну, теоретичну, пізнавальну значущість для всіх і для кожного учасника проекту (наприклад, складання демографічної карти мікрорайону, проведення інтерв'ю, серії репортажів, випуск газет, організація фестивалю тощо); самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів з планування, реалізації та оцінювання проекту; розподіл ролей і відповідальності всіх учасників проекту, індивідуальне або колективне планування роботи; змістовна частина проекту чітко структурована, алгоритмічна, бажано із вказівкою поетапних результатів (наприклад, етап добору літератури з теми проекту завершується складанням тематичної картотеки, а етап збору фактичних даних - розробкою таблиць, схем, графіків тощо); робота над проектом припускає використання дослідницьких методів (аналіз даних і встановлення причинно-наслідкових зв'язків, висування гіпотез і нових проблем дослідження, проведення спостережень, експериментів тощо); заохочується активне використання різноманітних методів роботи з інформацією ("круглі столи", "мозкові штурми", використання ресурсів глобальної мережі Інтернеттощо); у процесі роботи над проектом учні можуть одержати необхідну консультацію, педагогічну, психологічну й інформаційну підтримку з боку вчителів та інших фахівців [3, с 17-18].Пщ час планування на навчальний рік учитель історії має виділити провідну тему або декілька тем, які буде винесено для проектування. Наприклад, у десятому класі вчитель може запропонувати макропроект "Знакові події та видатні люди першої половини XX століття", проекти "Перша світова війна", "Сталінський тоталітарний режим і масові репресії", "Фашизм як форма тоталітаризму". Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду для здійснення проекту з історії. Якщо розглядати той самий 10-й клас, то можна виділити теми: "Українські землі на початку Першої світової війни", "Центральна Рада: образи та міфи", "Українська Народна Республіка: дискусії", "Вирішення земельного питання", "НЕП на Україні", "Наш край очима краєзнавців", "Повоєнні мирні конференції: тестові завдання", "Українські землі у складі європейських держав", "Шляхи економічного розвитку країн Заходу у міжвоєнний період", "Голокост-трагедія європейського єврейства", "Громадянська війна в Росії", "Керівники країн центральної і східної Європи в 1920-30-х роках XX століття", "Політична карта Азії, Африки, Латинської Америки протягом 1-ої половини XX століття", "Розвиток культури в 1914-1939 роках".Вибір тематики проектів залежно від ситуації може бути різним. По-перше, у деяких випадках вона може формуватися спеціалістами органів освіти у межах затверджених програм. По-друге, пропонуватися вчителями з урахуванням навчальної ситуації, професійних інтересів, інтересів і здібностей учнів. По-третє, може обиратися і самими учнями, які, природно, орієнтуватимуться власними інтересами, не тільки пізнавальними, але й творчими, прикладними [7, с 39]. Організація проектної діяльності, саме її запровадження у навчально-виховний процес базується на використанні учителем різноманітних методів навчання. На думку Н. Матяш, провідними методами навчання школярів проектної діяльності є: вербальні (розповідь, бесіда, дискусія), демонстрація, інформаційна підтримка, мозковий штурм, історичний аналіз, метод інформаційної недостатності, метод інформаційної насиченості, порівняльний аналіз, захист і оцінка проектів, самопрезентація, конкурси творчих проектів [6, с 112]. Наприклад, постановка вистави з історичної тематики, сценарій якої повинен наповнюватися інформаційними дослідженнями учнів, охоплює цілий комплекс названих методів.Роботу за проектною технологією необхідно організувати таким чином, щоб учні навчалися: визначати основні та поточні (проміжні) цілі й завдання; шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні; здійснювати й аргументувати вибір; передбачати наслідки вибору; діяти самостійно (без підказки); порівнювати отриманий результат з тим, що передбачається; об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування [4, с 7] і, звичайно, набути достатнього, як для свого віку, рівня компетентностей.    Проекти, виконувані у межах навчального процесу на уроках історії можна класифікувати за декількома ознаками. За типом продукту, що є результатом проектної діяльності, їх можна поділити на: дослідницькі; творчі; інформаційні; технологічні; практико-орієнтовані. За тривалістю виконання проекти можна поділити на: 1) короткострокові (міні-проекти, що розраховані на термін від одного до декількох уроків); 2) середньострокові (звичайні проекти, що розраховані на термін від місяця до декількох місяців); 3) довгострокові (макро-проекти, що розраховані на термін від навчального півроку до року). Залежно від кількості учасників проекти поділяються на індивідуальні та групові (від двох до декількох десятків учнів). За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні

16. Інтерактивне навчання (комунікативно-діалогове) – різновид проблемного навчання, побудований на діалозі учасників навчального процесу. В широкому розумінні інтерактивним називають такий аспект спілкування, який характеризується стратегією взаємодії партнерів. Визначають такі типи стратегій взаємодії: конкуренція, кооперація, співробітництво.

Характерними рисами інтерактивного навчання є:

– побудова навчання як розв’язання серії взаємопов’язаних проблемних ситуацій;

– переважно групова робота учнів на уроці;

– опора на учнівський досвід і мінімальне знання з теми;

– відкритість (незавершеність) навчання, відсутність раз і назавжди визначеного рішення;

– співробітництво різних рівнів (вчитель-група, вчитель-учень, учень-група, учень-учень);

– швидкий зворотний зв’язок – учень бачить реакцію вчителя, може проконсультуватися в будь-який момент навчання;

– емоційне піднесення, розкутість;

– діалог – основний елемент навчання.

За О.Пометун до інтерактивних методів належать:

– робота в парах – висловлювання думок з приводу поставленого завдання по черзі;

– ротаційні (змінювані) трійки – змінювання двох учасників трійки після кожного циклу обговорення;

– два-чотири-всі разом – обговорення питання у парах, а потім у четвірках при обов’язковому досягненні консенсусу ;

– карусель – розташувати учасників дискусії у два концентричні кола та змінювати учасників зовнішнього кола за годинниковою стрілкою після кожного циклу обговорення;

– робота в малих групах – обговорення питань у групі (3-5 учнів) з чітко визначеними ролями спікера, секретаря, доповідача та посередника.

Визначить 5 технологій роботи у малих групах:

– діалог – спільний пошук групами узгодженого рішення;

– синтез думки – доповнення кожного з груп відповідей інших;

– спільний проект – коли кожна група отримує свої завдання;

– пошук інформації – командний пошук додаткової інформації;

– “коло ідей” – представлення групами ідей по черзі;

– акваріум – показове обговорення проблеми однієї з груп та подальше обговорення рештою;

– мікрофон – кожний по черзі швидко висловлює власну думку;

– незакінчені речення – спрямувати висловлювання членів групи за допомогою незавершеного речення;

– мозковий штурм – швидке висловлювання ідей всіма членами групи та вибір найбільш аргументованого;

– “кожен учить кожного”, “Броунівський рух” – передання інформації кожним членом групи іншим.

“Ажурна пилка” (“Мозаїка”, “Джек-со”) – передбачає попередньо вивчення матеріалу вдома в групах, які розв’язують 4-5 проблем, потім обговорення у групах по проблемам і повернення у попередні групи для обміну інформацією.

– аналіз ситуації (case – метод) – розв’язання дилеми шляхом чіткого добору аргументів;

– симуляція або імітація гри – відтворення певного явища навколишньої дійсності;

– спрощене судове засідання – розгляд питання з позиції засудження і захисту;

– громадські слухання – розгляд ситуації з позиції захисту (офіційного органу влади та групи за інтересами);

– рольова гра – розігрування певної ситуації за чітко визначеними ролями.