6. Структура історичних знань школярів

Головний елемент змісту історичного освіти — це знання. історичних знань включає у собі пізнання самої історичної науки: її змісту, способів дії з історичним матеріалом, теоретичних і методологічних основ (вчення про принципи побудови, форми й способи наукового пізнання). У процесі навчання учні опановують елементами історичних знань, оперуючи такими категоріями:

Факти – найпростіша одиниця знань, факт фуксує окремі знання

Уявлення – чуттєві образи, які породжують елементарні знання про предмет і явища.

Поняття – це певне термінологічне відображення подій, процесів в їх істотних зв’язках.

Судження – утвердження або заперечення в наявності тих чи інших властивостей, зв’язків.

Умовиводи – логічні дії, в наслідок яких з одного або кількох суджень виводять нове судження, що містить нове знання про предмет.

Концепція – система поглядів, що визначає сутність задуму.

Теорія – це форма знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві характеристики об’єктів.

8. Історичні факти та їх класифікація. Емпіричний та теоретичний рівні засвоєння учнями історичного матеріалу.

Основу фактичного матеріалу складають безпосередньо факти, які систематизуються та узагальнюються у подіях, явищах і процесах.

Історичний факт – найдрібніша одиниця історичних знань, знання про минуле, достовірність якого доведена історичною наукою. Специфіка історичного факту є його неповторність і невідтворюваність.

Фактом є те, що християнство було запроваджено у Київській Русі, і те, що це відбулося у 988 році, і те, що було здійснено за ініціативою князя Володимира.

Факт-подія – сукупність взаємопов’язаних історичних фактів, що характеризують обмежений у просторі і часі логічно завершений фрагмент минулого. Історичною подією є запровадження у 988 році християнства у Київській Русі.

Розрізняють прості події, котрі вміщують невелику кількість фактів (Наприклад, оборона Києва від монголо-татар у 1240 р.) і – складні, котрі вміщують в себе кілька подій. (Наприклад, похід Батия і його полководців на руські землі у 1237-1242 рр.)

Факт-явище – комплекс рис аналогічних історичних фактів, які зберігалися на певній території протягом історичного періоду і в якійсь мірі є його ознаками. Історичним явищем є християнська церква середньовічної Русі.

Факт-процес – ланцюг взаємопов’язаних у часі причинами і наслідками подій. Історичним процесом є християнізація Русі.

Педагогічна типологія виділяє головні та неголовні історичні факти.

Головні факти, це ті, без яких не можливо зрозуміти сутність історичного етапу чи періода, які значно вплинули на розвиток суспільства, залишили глибокий слід у суспільному житті і тому, є важливими для формування у школярів історичних понять, ціннісних орієнтацій та світоглядних ідей.

Неголовні істор факти не вирізняють ані оригінальніст, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні головним. Але вони необхідні в змісті навчального істор матеріалу для локалізації гол фактів у просторі і часі, їхньої кіл-ої хар-ки, для встановлення хронологічних зв’язків між основними подіями й тлумачення їх. До неголовних історичних фактів відносяться: історико-статистичні дані, хронологічні, картографічні та ін. відомості, динамічні і відносно статистичні факти, які не мають великого значення для розуміння та оцінки минулого. Такі факти мають бути коротко, конспективно повідомлені учням для розкриття та полегшення засвоєння ними головних історичних фактів.

За складом: елементарні, прості, складні. Н., такий складний істор факт-явище, як ВВВ, є сукупністю відносно простих фактів-подій, серед яких оборона Одеси, Сквастополя, визволення Києва тощо. У свою чергу кожен з цих простих істор фактів скл з дрібніших, елементарних (місця дії і навколиш природи, матеріальні предмети, учасники досліджуваних подій і явищ).

За хар-ом дії: динамічні (фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було – стало тепер», такі фатки порівнюються із кінематографічною плівкою, н., бій під Крутами) та відносно статичні (фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом досить довгого періоду часу, такі факти можна порівняти з фотографіями, н., буд-во пірамід в Єгипті, середньовічні ярмарки). Динамічні факти = факти-події, статичні = факти-явища.

На емпіричному рівні школярі працюють з фактами представленими у підручниках, наочних посібниках й ін. джерелах, що містять відомості про важливі події та явища. На цьому ступені пізнання вони засвоюють головні істор факти у вигляді ціннісних, нерідко емоційно забарвлених образів, а неголовні – у необразній словесній формі. У цілому, емпіричне вивч минулого необхідне для збагачення школярів засобом різноманітних фактичних знань, розвитку пізнавальних процесів: аналітико-синтетичного сприйняття, образної памяті, репродуктив і творчої уяви, образного мислення, формув інтересу до предмету, для навч прийомам сам ост роботи. Від емпіричного засвоєння певної групи подібних фактів школярі піднім до визначення ознак поняття, розуміння його сутності, формулювання зв’язків та тенденцій істор розвитку, тобто до теорем рівня засвоєння навчал матеріалу.

Прийоми засвоєння істор матеріалу на емпіричному рівні:

1. Для динамічних фактів - прийом оповідання: образне (події розгортаються в часі та просторі плавно, безконфліктно), сюжетне (в основі зіткнення протиріч, конфлікт. Стр-ра: зав’язка, кульмінація, розвязка).

2. Для статичних фактів – прийом опису – відтвор цілісної картини істор події, явища чи процесу у вигляді сталого образу. Види опису: картинний (опис, який дозволяє відтворити яскраву цілісну картину статичного істор факту) та аналітичний (опис, який дає аналіз Q, що вивчається, підкреслює взаємодію та взаємозв’язок деталей картини, образу).

3. Образна хар-ка виділяє не тільки перелік основних зовнішніх фактів, але й звертає увагу на їх внутр., суттєві властивості: н., прізвисько канцлера Німеччини Отто фон Бісмарка «Дикий» яскраво відбивало особливості його хар-ру».

Прийоми та засоби емпіричного вивч істор можуть бути представлені у процесі навч на 3 рівнях пізнавал д-ті:

Викладу та відтвор навчал інформації; 2) її перетвор; 3) творчої реконструкції образів минулого. Це дозволяє врахувати різні пізнавал можливості школярів. На відтвор, репродуктив рівнях завданням вчителя є створення умов для опанування дітьми даними прийомами навчал роботи: способами вербальної передачі змісту головних істор фактів відповідно до завдань їх дослідження – у динаміці чи статично, у вигляді хар-ки, опису.

У процесі вивч головних істор фактів учитель має створити умови і для творчої діял-ті шк. Це можуть бути таки види діял-ті, як короткі записи чи замальовки, що відбивають зовнішні ознаки істор фактів. До складних прийомів творчої реконструкції відносять такі, що створ «ефект присутності»:

- персоніфікація (набуття школяр вміння описувати чи оповідати про зовнішню сторону головних істор фактів від І особи, учасника подій);

- драматизація (оволод учнями вміннями на основі образного чи сюжетного оповідання створ діялог представників р верств насел, протидіючих сторін, які відображу різні погляди чи позиції;

- стилізація (учні вчаться створ тексти, що імітують контекст чи хар-ні риси певної істор-культур епохи.н., уривок із літопису, грамоти гетьмана тощо.

- інтерв’ю ( учні мають навчитися ставити запитання для уявної бесіди з істор персонажем).

Прийоми вивчення істор матеріалу на теоретичному рівні:

1. Прийом пояснення – ґрунтовне розкриття сутності та значення подій, що вивчаються. Структурні компоненти пояснення:

- положення, що пояснюються;

- полож, якими аргументується і конкретизується.

2. Доведення та міркування – ґрунтовний виклад сутності істор явищ, подій, процесів, покузують як іде виділення суттєвих ознак, виокремлення несуттєвого, як відбуваться процес мислення. Для того щоб побудувати доведення треба: сформулювати тезу, що доводиться → навести аргументи, приклади, що підтверджують (спростовують) тезу → висновки, які пов’язані з висунутою тезою. Н., 6 кл. Все життя єгиптян залежало від р. Ніл. Його розливи несли родючий грунт на поля, слугували природним регулятором господар с-ми країни.за тисячі років утвор товстий шар чорнозему. Т.ч., без Нілу і його розливів життя єгиптян було б зовсім іншим.

3. Узагальнююча хар-ка – стислий виклад суттєвих ознак поняття, зв’язків чи тенденцій істор розвитку; може бути висновком до пояснення. Н., нова історія – це історія зародження, розвитку нового ринкового сп вир-ва, що прийшов на зміну феодалізму.

Для врахування різних пізнавальних можливостей шк. прийоми та засоби теорем вивчення історії можуть бути представлені у процесі навчання на 3 рівнях пізнавал діял-ті:

1. Викладу та відтворення навчальної інформації;

2. Її перетворення;

3. Творчого застосув теоретичних знань.

На репродуктив рівні пізнавал діял-ті учні мають начитись скл смисловий (перелік суттєвих ознак), стереотипний (згрупування однорідних істор фактів, н., як аналізувати розвиток наородного госп-ва?), тезовий (коротко сформулювані осн положення) план.

+ можна використ р таблиці, діаграми, графіки.

4. Діалогічний прийом – аналітична та евристична бесіда: р. форми спілкування вчителя та учнів, у процесі яких аналізується навч істор матеріал і формулюються нові теоретичні положення, раніше невідомі учням. У такому випадку ? формулюються так, щоб у текстах чи наукових джерелах не було готових відповідей