34. Методичні засоби повторення та актуалізації опорних знань учнів з історії

Перевірка знань і умінь учнів як елемент різних типів уроку має відповідати таким вимогам: 1) бути мотивованою (наприклад, учням треба пояснити, що без знання пройденого не можна рухатися впе­ред); 2) передбачати залучення всіх (або більшості) учнів у роботу; 3) врахувувати вікові та інші особливості учнів, бути диференційва-ною; 4) пов'язувати зміст вивченого з новою темою; 6) мотивувати по­дальшу пізнавальну діяльність (у чому є просування вперед, що потрібно робити для розвитку успіху пізнання).

Опитування, проведене на початку уроку, містить запитання і зав­дання з попередньої темі уроку, а також запитання, що готують учнів до сприйняття нового матеріалу (актуалізуючи). Бажано, щоб опиту­вання носило тематичний характер, наприклад, з розвитку якої-не-будь проблеми. Учитель відбирає для перевірки матеріал, значимий за змістом і складний для засвоєння. До основного запитання ставить додаткові, внутрішньо пов'язані з основним. Формулювання запи­тань має бути простим і точним, зрозумілим дітям.Досвідчений учитель починає урок з постановки запитань класу: Яку тему вивчаємо? Про що йшла мова на попередньому уроці? Що в змісті матеріалу було найголовнішим? Потім учитель переходить до опитуван­ня, що може проводитися по-різному. Але в будь-якому випадку опиту­вання має на меті не тільки оцінку і корекцію знань, але й їхнє закріплення і збагачення, розвиток пізнавальних здібностей учнів. Варто враховувати, що учні 5-7-х класів не завжди можуть від­повісти на складні запитання, що вимагають співвіднесення розповіді вчителя і тексту підручника. Спочатку їх треба навчити відповідати на питання, що передають зміст підручника. Для цього потрібно до­помогти їм скласти план відповіді за наданими запитанням: про що будеш розповідати? З чого починати розповідь? Про який факт роз­повіси далі? Чим завершується розповідь? Який висновок можна зро­бити? Прочитай його в підручнику. Іноді опитування з попереднього матеріалу доцільніше провести не на початку уроку, а в ході заключної бесіди з вивчення нового. В іншому випадку - воно є відсутнім. Його не проводять, якщо на попередньому уроці тема закінчилася і були підведені підсумки її ви­вчення, тепер же починається нова тема; якщо матеріал попереднього уроку не пов'язаний з новою темою.

Слухаючи відповідь, звертайте увагу на:

1. повноту і правильність викладення фактів, висновків, дати по­дій, назви, імена тощо;

1. послідовність і доказовість викладу;

2. використання і пояснення нових історичних термінів;

3. використання карти, хронології, цифрових даних;

2. мовні помилки у відповіді (повтори, довготи, уживання слів-па-разитів, бідність мови);

35. Формування історичних знань школярів під час вивчення нового матеріалу.

Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття) - перший з перерахованих компонентів уроку, що має самостійне і самодос­татнє значення. Робота вчителя на заняттях, де цей компонент є го­ловним чи одним з основних (на уроках засвоєння нових знань і комбінованих уроків), спрямована на оволодіння учнями новими знаннями й уміннями, на реалізацію закладеного в них виховного і розвиваючого потенціалу. Значну частину часу на цьому етапі може зайняти розповідь учите­ля. Якщо розповідь посідає центральне місце, то вся інша робота підко­ряється цьому способу організації пізнавальної діяльності. Розповідь будується з урахуванням віку і психологічних особливостей учнів. Так, учні 5-7 класів не можуть утримувати увагу на чомусь одному трива­лий час, для підтримки уваги їм потрібна зміна діяльності. Виходячи з цього, вивчення нового містить не тільки викладення матеріалу вчителем, але й активну діяльність самих учнів. Вони отри­мують знання в результаті аналізу ілюстрацій і навчальних картин,технічних засобів навчання (діафільмів, діапозитивів, відеофільмів), читання підручника і роботи з картою, аналізу документів. Як показує практика, при усному поясненні нового чи читанні під­ручника учні легше засвоюють односюжетний матеріал, ніж багато-аспектний зміст. Коректуючи підручник, учитель пояснює найбільш важливу, важку частину змісту - базові знання, доповнюючи і конкре­тизуючи їх необхідними головними фактами і яскравими, образними прикладами. Легку для засвоєння частину змісту підручника вчитель при поясненні взагалі опускає, її учні прочитають у класі чи вдома са­мостійно. Основна увага звертається на складний теоретичний ма­теріал, базові знання. У 8-9 класах поступово зростає питома вага самостійного опра­цювання учнями нового навчального матеріалу за допомогою різних джерел інформації. Завданням учителя є звернути увагу учнів на най­більш складні питання за допомогою відповідних прийомів органі­зації їх пізнавальної діяльності. Засобами навчання тут повинні бути не тільки навчальні тексти, а й різні види наочності та ТЗН. На уроці формування вмінь і навичок змістом діяльності учителя буде роз'яснення учням значення і структури одного чи декількох за­своюваних прийомів, надання відповідного алгоритму діяльності (пам'ятки), демонстрації застосування прийому навчальної роботи