28. Засоби формування мовленевих вмінь.

До мовленевих вмінь відносять:

• самостійно будувати відповідь, використовуючи різні джерела знань;

• давати усний відгук на відповідь однокласника;

• писати коротке оповiдання про подію;

• оцінювати власну відповідь;

• складати оповідання (письмово або усно) по картині;

• готувати повідомлення і доповіді та виступати перед однокласниками;

• брати участь в дискусії, аргументувати власну позицію з посиланням на джерело;

давати усний відгук на повідомлення і доповіді інших учнів;

• писати есе з викладенням власної позиції;

• висловлювати власну точку зору, формулювати і захищати власну позицію під час усної і письмової дискусії;

• брати участь в обговоренні історичних питань;

• готувати аналітичні доповіді, реферати та виступати перед однокласниками;

• давати розгорнуту рецензію на відповіді та виступи інших учнів;

• складати тези, розгорнутий та опорний конспект і будувати відповідь на цій основі;

користуватись довідковою літературою та Інтернетом для самостійного пошуку інформації.

прийоми формування мовленнєвих (усних та письмових) вмінь.

А) завдання, пов'язані з розвитком усного мовлення :

прочитати і відповісти на питання, що вимагає не простої знаходження відповіді у тексті , а певних розумових операцій ;

Прочитати і розповісти один одному про прочитане ;

« Стиснути » і « розгорнути » інформацію ;

Почитавши , розповісти про свої враження ;

Скласти пропозиції з новими термінами;

підготувати монологічний розповідь ;

Б) завдання пов'язані з розвиток письмових умінь

письмово оформити висновки з теми;

скласти питання , завдання , тест , за допо

могою якого можна перевірити знання однокласників з пройденої теми ;

написати перелік питань , пройдених в темі , з відміткою «добре» , «не дуже» , « не засвоїв »

скласти схему пройденого матеріалу , в якій необхідно відобразити основні поняття , вивчені в темі , і зв'язки між ними ;

скласти характеристику історичної особистості , події ;

скласти міні -міркування по даній темі

29. Проблемний метод у навчанні історії.

Проблемне навчання – один з типів розвивального навчання, суть якого полягає у створенні (організації) перед учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, сприйнятті і розв’язанні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя при максимальній самостійності перших і під загальним керівництвом останнього, спрямовуючого діяльність учнів.

П роблемне навчання здійснюється за такою схемою:

Проблемна ситуація – певний психічний стан учня, що виникає під час виконання завдання, яке допомагає йому усвідомити суперечливість між необхідністю виконувати завдання і неможливістю здійснити його за допомогою наявних знань; усвідомлення суперечливості викликає в учнів потребу у відкритті (засвоєнні) нових знань про предмет, спосіб або умови виконання дії.

Частіше за все у навчанні зустрічаються такі проблемні ситуації:

• невідповідність наявних знань учнів і новими вимогами;

• необхідність єдиного вибору при наявності різноманітних варіантів;

• нові практичні умови використання вже набутих знань;

• суперечливість між теоретично можливим шляхом розв’язання завдання і практичною неможливістю або недоцільність його виконання.

При створенні проблемних ситуацій використовують такі методичні прийоми:

• підведення учнів до суперечливості з пропозицією самим знайти спосіб розв’язання;

• стикання суперечностей практичної діяльності;

• викладання різних точок зору на одне питання;

• спонукання учнів робити порівняння, узагальнення, висновки із ситуації;

• висування конкретних запитань на узагальнення, доведення, конкретизацію, логіку міркування;

• визначення проблемних теоретичних і практичних завдань;

• рішення проблемних завдань з недостатньою або надмірною кількістю даних, з невизначеністю у формулюванні запитання, із суперечливими даними, з навмисно зробленими помилками, з обмеженим часом на розв’язання тощо.

Проблемні ситуації створюються під час проблемного викладу нового матеріалу, евристичної бесіди, проблемної демонстрації, лабораторно-практичної роботи, гри, проблемного розв’язання завдань.

Проблемне завдання – різноманітні за змістом і обсягом види самостійної навчальної роботи з розв’язання конкретної проблеми, які виконуються учнями за вказівкою вчителя.

Умовно проблемні завдання можна поділити на ті, що конкретизують проблему, проблемне завдання: “Чи можна назвати зміни в житті людини часів неоліту неолітичною революцією?”; та ті, що вводять нові дані, за допомогою яких формулюється проблема: “У “Галицько-Волинському літописі” зазначається, що князь Роман Мстиславович “мудрістю ума додержувався заповідей Божих”. А у “Велико-польській хроніці” стверджувалось, що він був жорстоким тираном. Як можна пояснити такі різні погляди на одну історичну особу?”.

За характером проблеми, на розв’язання якої спрямоване завдання, вони бувають на: визначення причинно-наслідкових зв’язків, усвідомлення процесу історичного розвитку, визначення загальних і часткових закономірностей історичного розвитку, виявлення зв’язків між фактами, подіями, явищами і епохами, виявлення тенденції розвитку історичного явища або їх сукупності, визначення прогресивності історичного явища, визначення структури об’єкта і взаємовідносин між його елементами, співвідношення явища, факту з епохою, визначення етапів і періодів розвитку історичного явища, визначення типовості поодинокого та масового явищ, виявлення і усвідомлення специфіки суспільного явища, визначення відмінностей змісту подібних явищ у різні часи, виявлення нових фактів та явищ, оцінку характеру і значення явищ, отримання уроків історії з фактів минулого.

Для виконання завдання учням пропонується така схема:

• уважно прочитайте умови завдання і запам’ятайте запитання до нього;

• обміркуйте дані умов і визначте, що вони дають для відповіді на запитання;

• поміркуйте, чи не суперечать один одному дані в умовах завдання, чи не допомагають одні дані зрозуміти значення інших за тих самих умов;

• якщо в умові не вистачає якихось даних, пригадайте, що вам відомо з теми завдання, що з цих знань допоможе виконати завдання;

• доведіть своє рішення, якщо з умов завдання випливає кілька висновків, кожен з них необхідно довести. Перевірте, чи Ви готові ясно і переконливо викласти доведення;

• перевірте, чи є Ваше доведення відповіддю на сутність запитання? Чи повно Ви відповіли? Чи немає зайвого?

• перевірте, чи немає в умові даних, котрі суперечать Вашому рішенню.