22. Методика роботи з умовно графічною наочністю

Наступним видом наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. Графіка - це накреслення письмових чи друкова­них знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками¹³⁰. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історично­го процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки

фактів,"їх причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних обра­зів минулого і теоретичних уявлень. У цілому пріоритетом у розробці сучасних засобів навчання історії в останні роки стали посібники, орієнтовані на самостійну (індивідуальну і групову) роботу учнів, ди­ференціацію їх навчальної діяльності. Насамперед це завдання реалі­зувалося у випуску друкованих видань: збірників пізнавальних задач і тестів, робочих зошитів, тематичних посібників з методичними вка­зівками. З метою підвищення якості навчання, графічна наочність по­винна відповідати ряду вимог:

відповідність наочного засобу змісту досліджуваного матеріалу;

неперевантаженість об'єктами для запам'ятовування;

чіткість зображення;

широка гама кольорів зображення і т. п.

Зауважимо, що поряд із друкованими засобами умовно-графічної наочності широко використовуються в навчанні історії схеми, таблиці, діаграми тощо, які складаються вчителем на дошці чи плівці, а учня­ми в зошитах.

У поєднанні з малюнком можуть застосовуватися аплікації. У пе­рекладі з латинської «аплікація» означає «додаток», «приєднання». Аплікації - це вирізані по контуру з паперу чи картону і розфарбовані зображення типових для досліджуваної епохи предметів чи представ­ників різних суспільних груп: силуетні малюнки людей, знаряддя праці і зброї, зображення тварин, будинків; символи більш широкого змісту в порівнянні з тим, що безпосередньо зображено. Так, кілька стебел папірусу біля води символізують глибоководний Ніл, фігурка воїна - численне військо. Такі зображення-символи допомагають створити більш чіткі уявлення про досліджувані події і явища.

На відміну від інших наочних засобів, наприклад навчальних кар­тин, історичні карти не дають конкретизованого наочного уявлення про події, а лише відтворюють просторово-часові конструкти, вико­ристовуючи абстрактну мову символів.

Історичні карти створюються на географічній основі і є зменше­ним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масш­табі з урахуванням просторового розташування об'єктів. Карти в умов­ній формі показують розміщення, сполучення і зв'язки історичних подій і явищ, що відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти.

Історичні карти підрозділяються за охопленою територією (світо­ві, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасш­табні). На узагальнюючих картах у межах визначеного місця і часу відбиті всі основні події і явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Огля­дові карти показують події певного періоду.

Результатом опрацювання історичної карти є формування в учнів таких знань і вмінь:

а) знати, що назва карти відбиває тему та її основний зміст; що істо­ рична карта відбиває дійсність у певний хронологічний період; на ній можуть бути показані події, які відбувались у різні часи; явища, що змінювалися, можуть зображуватися на одній історичній карті, при­ чому послідовність у часі передається як сусідство в просторі; карти мають масштаб; умовні позначки розшифровуються в легенді карти;

б) уміти впізнавати і називати зображений на карті географічний простір; визначати послідовність і час відображених на карті подій; правильно читати й описувати словами відбиту на карті дійсність; пе­ редавати зміст карти графічними засобами; зіставляти позначені на карті явища; порівнювати розміри територій; знаходити на карті і на­ зивати включені в легенду знаки; знаходити зображену на невеликій карті територію на картах, що охоплюють більший простір; порівню­ вати відстані на карті з відомими відстанями; виділяти зміни в терито­ рії, нові риси в господарстві; застосовувати карту при аналізі причин і наслідків подій; аналізувати соціально-економічний, політичний розвиток народів світу; зіставляти і систематизувати дані декількох історичних карт; зіставляти різномасштабні карти і плани; читати карти і карти-схеми.

Карти-схеми допомагають розкрити внутрішні зв'язки досліджува­них подій і явищ. Ці карти на фізико-географічній основі відтворюють схематично, у спрощено-узагальненому вигляді яку-небудь одну подію чи явище. Маються на увазі, наприклад, карти-схеми: «Грюнвальдська битва 1410 p.», «Оборона Севастополя 1854-1855 pp.» тощо.

Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, ви­робити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Це важли­вий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяль­ності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише в тому випадку, якщо вона ведеться цілеспрямовано і систематично.

Контурні карти застосовуються для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацьовування вивченого на попередніх уроках із за­стосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико-географічних завдань. Одна кон­турна карта може використовуватися при вивченні декількох тем.

V цьому випадку оцінюється кожен етап заповнення карти учнями. Корисні поради по роботі з контурною картою дає Г. Годер¹³¹.

Під схемою розуміють креслення, що відображає суттєві ознаки, зв'язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для на­очного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденцій їхнього розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Пояснюючи матеріал, учитель послідовно креслить на дошці елементи схеми і позначає зв'язки між ними (наприклад, стрілками). Поступо­вість створення схеми полегшує її розуміння. За допомогою схеми вчитель демонструє ланцюжок своїх міркувань. Самостійне або гру­пове креслення чи заповнення схеми можливе при організації перетво­рюючої пізнавальної діяльності учнів. Складання учнями схем на ос­нові нового тексту, декількох джерел дозволяє говорити про творчий рівень діяльності учнів. Учнів бажано навчити складати різні типи схем, насамперед таких, що відбивають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими у вигляді «коробочок», по­єднаних стрілками, що відбивають ієрархію цих ознак.

Наступним видом схем є так звані схеми еволюції, які відбивають етапи розвитку події, явища чи процесу у вигляді сходинок. Нарешті є логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприк­лад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями. Схеми можуть використовуватись у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або про­понуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчцтелі повинні, складаючи схему, намагатись максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, який в ній відбито. Також важливо, щоб заповнення схеми йшло за правилами «читання»: зверху до низу і зліва направо.

Таблиці - наступний вид умовно-графічної наочності, містять пере­лік цифрових даних або яких-небудь інших відомостей, розташованих у визначеному порядку по графах.

Таблиці містять «екстракт» деяких тематично відібраних і система­тизованих знань. Матеріал у них групується по вертикальних чи гори­зонтальних або по тих й інших графах (стовпчиках). У навчанні історії таблиці розрізняються за характером зв'язків, що в них розкриваються. Саме розташування в таблиці окремих її елементів допомагає виявлен­ню і запам'ятовуванню зв'язків між ними.

Хронологічні таблиці групують факти на основі часових відносин між ними, відбивають послідовність (календар) подій. У них, як пра­вило, два стовпчики: дата, подія.

Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час.

Тематична таблиця містить однорідні факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо. В такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основні етапи (ознаки, прояви, риси); наслідки (підсумки, значення). Різновидом тематичної є узагальню­юча таблиця, яку часто складають протягом цілої теми чи розділу, розкриваючи зв'язки або тенденції розвитку в конкретний період.

Порівняльні таблиці, виокремлюючи суттєві порівняльні ознаки істо­ричних явищ, аналогічні чи протилежні, сприяють виявленню відно­син подібності і відмінності між ними, наприклад між суспільними верствами, формами державного устрою, менталітетом, цінностями, суспільним чи економічним устроєм. Таблиці відіграють важливу роль у вичленовуванні й узагальненні ознак понять.

Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, динаміку окремих історичних явищ. На відміну від таблиць порівняння в них зіставляються не різні явища, а різні етапи розвитку того самого істо­ричного явища.

Варіантами таблиць є діаграми, що показують кількісні відносини між окремими явищами чи етапами розвитку одного явища.

23. Використання сучасних технічних засобів навчання на уроках історії..

До технічних засобів навчання (ТЗН) відносять статичні наочні засоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навч відеокасети, діафільми), зорово-звукові (аудіо записи, ком пакт-диски, аудіо чи копм програми).

Аудіовізуальні засоби навчання історії можна розділити на 4 гр.:

• Навчал діафільми та ін. засоби статичної екранної проекції;

• Навчал радіо і звукозапис;

• Навчал кіно;

• Телебачення.

Застосув ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищ їхній інтерес до істор інформації, створ умови для розвитку чуттєвої, розумової сфери особистості, забезпеч образність у пізнанні історії. Використ ТЗН дозвол представити учням навч істор матеріал у найбільш компактному і зручному для сприйняття, економ за часу вигляді.

У діафільмах використ зображ р хар-ру. Діафільми показують у малюнках послідовний хід істор подій. У більшості навчал діафільмів з істор текст розкриває зв’язки між зображеннями і містить загальні висновки.підвищенню самост учнів сприяє демонстрація діафільму із закритими субтитрами, учні спир на наявні знання, повинні впізнати та назвати істор явища, що містяться на кадрах і пояснити їх.

До звук посібників відносяться звукові записи, серед них найб значимість для навч процесу мають посібники, створ на основі документал дж: розповіді учасників, свідків істор подій, інтерв’ю з видатними людьми. Можливість почути голоси істор діячів і без посеред учасників подій підвищ емоційність засвоєння істор матеріалу. Учні переживають події разом з оповідачами, голоси яких вони чують.

У навчал фільмах з історії використ документал зйомки, зокрема кінохроніка, уривки з історико-худож фільмів. Телевізійна драматизація реконструює історичну реальність. Дуже важливе попереднє знайомство вчит зі змістом використовуваного на уроці фільму, телепередачі, діафільму, оскільки деякі кінофільми і телепередачі містять лише част матеріалу, що має бути засвоєний на уроці, і служить додатковим дж знань. У цих випадках кінофільм чи телепередача включ у виклад матеріалу вчителем, у бесіду, у роботу учнів зпосібником. Для цього існують т.зв. кінофрагменти – короткі фільми з окремих ? з тривалістю демонстрації 5-8 хв. На заняттях із застосув кіно вчит може сам вирішити ? про дозування матеріалу. Під час перерв у де монстр учні зможуть зробити робочі записи у зошити, виконати індивідуал завд, отримане перед переглядом. Учит має планувати використ технічних засобів навч не для окремих уроків, а для цілої теми курсу.до змісту переглянутих телепередач чи кінофільму можна звернутусь на уроках узагальнення.

Для формування умінь бачити наочно-образну сторону фільмів і одночасно осмислювати їхній зміст рекомнд надавати учням завд із самост постановки ? до фільму, скл план, розповідь про зміст. Ці вправи можна виконувати як в усній, так і у письм формі.

Використ комп як засобу навч:

• Комп значно розшир можливості подання навчал інформ. Можливість застосув кольору, графіки, мультиплікації, звуку дозволяє відтвор реал обстановку діял-ті.

• Комп дозволяє підвищити мотивацію навч.

• Комп активно втягує учнів у навч процес, дозволяє суттєво змінити сп упр-ня навчал діял-тю учнів.

• Розшир асортимент застосування навчал завдань

• Комп сприяє формув в учнів умінь рефлексії своєї діял-ті. Він дозволяє їм наочно уявити результат своїх дій.

Види: учнівський проект, різнорівневі тестові завд, листування з фахівцями і однолітками, пошук інформації, дистанційні олімпіади, історичні ігри.