21. Поняття наочності. Проблема класифікації видів наочності та їх загальна хар-ка. Образна наочність на уроках історії.

Наочність – принцип навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ. Під засобами наочності мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображ на екрані, картини, макети, схеми і т. д.), слуху (звукозапису), ін. органів чуття.

Класифікація наочності:

1. За зовнішніми ознаками: друковані, екранні, звукові засоби навчання.

2. За хар-ом використаного матеріалу: документальні і худож засоби навчання;

3. За видами сприйняття: зорові, зорово-слухові, слухові;

4. За сп подання матеріалу: технічні та нетехнічні, статичні та динамічні;

5. За організаційними формами: демонстративні та роз даткові.

6. За технікою виконання: друковані, екранні, саморобні.

Тільки сукупність декількох критеріїв всебічно хар-ує кожен із засобів навчання історії, переконуючи в неможливості створити прийняту класифікацію лише за однією якоюсь ознакою.

Образна наочність створює цілісний історичний образ.

Робота з образною наочністю повинна обов’язково включати 2 аспекти:

Опис зображення: що/хто зображений? Форми і лінії, кольори і кольорові ефекти. Композиція каритини. Чи є в картині рух? На чому зосереджено зображення?

Інтерпритація зображення: хто ці люди зображ на картині? Який факт на ній відбито? Що відбувається? Хто автор зображення?

Залежно від того, наскільки самостійно проводять цей аналіз та інтерпретацію зображ учні, чи працюють вони самостійно з відомим істор матеріалом, чи з новою істор інформацією визначається рівень їх пізнавал діял-ті: репродуктивний, перетворюючий, творчий.

На уроці р типи картин використ з р цілями:

як вихідне дж знань чи зорова опора в розповіді вчит;

як ілюстрування викладу чи розповіді з метою його закріплення;

як дж знань під час сам ост роботи чи дослідж учня.

Типи навчальних картин:

«Подвійні» створ уявлення про конкретні одиничні події, найчастіше вони відтвор вирішал моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді: н., М. Ройтера «Вступ Жанни Д*Арк до Орлеана». Зміст картини включ в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент.

Типологічні відтвор багаторазово повторювальні істор факти, події, типові для досліджуваної епохи: І. Рєпін «Бурлаки на Волзі».

Культурно-істор картини знайомлять учнів із предметами побуту, памятками матеріальної культури: М. Маковський «Сільський краєвид».

Картини-портрети допомагають відтворити образи істор діячів. Портрет – твір образотворчого мистецтва, що містить зображення певної людини чи групи людей. Портрети вивч з р позицій: 1. Увага звертається на риси обличчя, що хар-ють зображену на ньому людину як особистість. + увага на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер’єр приміщення, в якому знаходь людина тощо. Усе це комент і дає можливість для змістовної хар-ки зображення особистості та її місця в історії. 2. Інколи використ альтернатив зображення, адже портрети писалися художниками (суб’єктивізм), тому декілька портретів може дати більш Q уявлення про людину.

Послідовність роботи з картиною за методистом Карцовим:

1. Учит відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображуваного на ній;

2. Дає учням якийсь час на сприйняття образу вцілому;

3. Плчинаючи розповідь, указує місце і час подій;

4. Загальний опис обстановки, на якому розгорнулася подія → головне;

5. Виявлення деталей та елементів;

6. Загальний висновок, істотні ознаки явища.

Мистецтвознавчий опис. Памятка Н. Запорожця:

1. Імя автора і час написання твору;

2. Зміст твору: сюжет, хто зображений, обстановка;

3. Засоби вираження: обємність, пропорційність, колір;

4. Які почуття й ідеї вклав художник у цей твір?

Можливе завдання учням: розповісти, які істор легенди і реал події лежать в основі картин.

Демонстрація портретів, картин супроводжується описом істор постатей. В опис можуть бути включ спогади людей, документи,листи, мемуари, уривки з худ літ-ри, які стосуються зображуваного.

Прийоми роботи з картиною: вчит показує картину, учні називають усе, що на ній зображене, дають опис окремих елементів і картини вцілому, придумують для діючих осіб слова й інсценують окремі сюжети картини, намагаються представити, що було раніше чи пізніше того моменту, що зображений на картині.

Навчал картини можна застосов з метою розвитку, закріплення й узагальнення знань і умінь учнів. Учням можна запропонувати розмістити в хронолог послідовності декілька картин чи пояснити послідовність розташування картин учителем.

При роботі з картиною учні набувають умінь її аналізувати; «витягати» знання з-під образу; використ картину у своїй розповіді і сам ост будувати розповідь з її використанням