12. Означте наслідки швидкої вертикальної висхідної мобільності.

Соціальна мобільність—це процес руху індивідів між ієрархічно організованими елементами соціальної структури.

Під вертикальною соціальною мобільністю розуміються ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної верстви в іншу В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спуск.

13. Девіáнтна поведíнка — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Суїцид - свідоме усунення себе з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.

Певний відтінок на суїцидальну поведінку накладають такі чинники:

• соціальний і майновий стан (бідні люди накладають на себе руки через нестачу джерел існування, а заможні - через втрату престижу і становища у суспільстві);

• професія (ризикованими є професії, пов'язані з небезпечною для життя і великою відповідальністю, наприклад: поліцейські, лікарі, юристи);

• стать (жінки ідуть на суїцид частіше через проблеми у особистих взаєминах, а чоловіки через проблеми на роботі);

• вік (в молодості це пов'язано з високою емоційністю, надмірними вимогами до себе і браком життєвого досвіду, у старості - з втратою життєвого сенсу перспектив, звуженням кола спілкування і соматичними хворобами).

Коріння самогубства лежить у конкретній ситуації існування окремого індивіду і його особистих, психологічних якостях.

Найчастіше до спроб суїциду призводять такі ситуації:

• особисто-сімейні конфлікти (розлучення, невдалі шлюби, хвороба або смерть близьких родичів, невдала любов, статева неспроможність тощо);

• проблеми, пов'язані зі станом здоров'я (прогресуючи хвороби, невиліковність хвороби, каліцтво);

• проблеми, пов'язані з асоціальною поведінкою суїцидента (страх перед кримінальною відповідальністю тощо);

• конфлікти на роботі або в навчальних закладах.

Мотивом суїцидальної поведінки можуть бути як бажання позбутися проблеми, втекти від неї, так і бажання відплати, протест.

Серед психологічних чинників, що сприяють формуванню суїцидальних намірів, можемо виділити:

1. Психічні хвороби (шизофренія, МДП).

2. Наявність характерологічних деформацій (акцентуацій характеру, психопатій - дистимічної, циклоїдної, лабільної, сензитивної).

3. Наявність гострих або хронічних межових психічних розладів.

14. Сере́дній клас — група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, як правило, відносять таких людей, які мають високий рівень освіти і кваліфікації, і що займають в суспільстві проміжне становище: між багатою невеликою частиною і значною - низькооплачуваною частинами населення.

Критеріями приналежності до середнього класу є не тільки високий рівень матеріальної забезпеченості, а й спосіб його досягнення, самостійність джерела прибутку, певний житєвий стандарт. На відміну від збідні-лої частини населення середній клас має не тільки можливість продавати свою працю, але й водночас інші джерела доходу - від власності, нерухомого майна, цінних паперів тощо. Це робить його певним чином незалежним від роботодавця та держави і тим самим забезпечує певну свободу в громадській та політичній діяльності.

Середні верстви відрізняються й структурою споживання, рівнем особистого розвитку, типом свідомості. Характерним для них є однакове несприйняття як необмеженої свободи діяльності, так і зрівняльної вимоги люмпенізованих прошарків поділити «все і вся». Свідомість середніх верств спрямована на пошук таких рішень, які б не лише відкривали перспективи підвищення добробуту,а й збільшували можливості індивідуального вибору у царині професійної діяльності та суспільних відносин.

15. Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Достатньо розповсюдженою формою соціологічних опитувань є інтерв'ю. Найхарактерніша його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв'юер (той, хто опитує) і респондент (той, кого опитують) зводяться обличчям в обличчя, що інформація, яка цікавить дослідника, міститься у відповідях індивіда на задане йому в усній формі запитаннях.

Інтерв'ю — це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Однак організація і проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними й часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забезпеченням анонімності інтерв'ю.

Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних, контрольних, вибіркових та експертних опитуваннях.

16. Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках. Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття -- це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна змішувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття -- це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки -- це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як матеріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які існують в об'єктивній дійсності, і предмети та явища видумані (Бог, русалка).

По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні.

Рольова концепція особистості виникла в американській соціальній психології в 30-х роках XX ст. (Дж. Мід). Кожна людина, що живе в суспільстві, включена у безліч різних соціальних груп (родина, навчальна група, дружня компанія і т.д.). у кожній з цих груп вона займає певне місце,має певний статус,до неї висуваються певні вимоги. Тобто,одна й та сама людина має поводитись в одній ситуації як батько, в іншій-як друг,у третій-як начальник,тобто виступати у різних ролях. соціальна роль- це відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу,позиції в суспільстві,а також у системі міжособистісних відносин.

Концепція особистості З.Фрейда. він розглядав людину,що прагне задоволення,а суспільство-як систему заборон,табу. Ця модель особистості являє собою трирівневе утвореннянижчий шар(воно),представлений несвідомими імпульсами і «родовими спогадами»,середній шар(я),верхній шар(над-я чи супер-его)-норми суспільства,сприйняті людиною. Поведінкова концепція розглядає особистість як систему реакцій на різні стимули.виходячи з будинку,потрапляючи транспорт,на роботу, людина увесь час змінює амплуа і соціальні маски. При цьому її супер-его(над-я,совість,мораль) стає немов «розмитим».

17. Соціа́льна стратифіка́ція — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.

Стратифікація відображає соціальну неоднорідність, розшарування суспільства, неоднаковість соціального положення його членів і соціальних груп, їхню соціальну нерівність. Термін показує відмінності між формами соціального ранжування і нерівності, котрі характеризують різні суспільства або що існують в рамках одного з них. У історичній та порівняльній перспективі, наприклад, — нерівність груп та людей у первісно-общинному, рабовласницькому, кастовому, феодальному (стани) і сучасному класовому суспільстві.

Соціальна мобільність — перехід індивіда, соціального об'єкта або цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої.

Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.

Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, розуміють перехід індивіда або соціального об'єкта із однієї соціальної групи в іншу, що знаходиться на тому ж рівні.

Під вертикальною соціальною мобільністю розуміють ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального пласта в інший. В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спуск.

В соціології, в основному, науковому аналізу підлягає саме вертикальна соціальна мобільність.

18. теорія дезорганізації і аномії дюркгейма.Найбільш повно проаналізував проблему девіації з точки зору соціологічних підходів відомий французький соціолог Е. Дюркгейм. Важливе місце в аналізі девіантної поведінки і теоретичних проблем суспільства та особистості посідають поняття «норма» та «патологія», які відображають нормальні та патологічні стани суспільного життя. Розрізняти нормальне та патологічне вчений рекомендував з точки зору структурно-функціонального стану суспільства. Нормальним, за Дюркгеймом, є всі «діяння» соціального організму, котрі випливають з умов його існування. Але ми маємо справу з парадоксом, оскільки, за Дюркгеймом, норма і патологія є не абсолютними, а співвіднесеними одна до одної. Вчений визначає: нормальні факти ті, які найбільш розповсю-джені. Всі інші є патологічними, хворобливими для соціального організму. Тому, згідно з логікою вченого, злочини та інші соціальні хвороби, які завдають шкоди суспільству і засуджуються, є цілком нормальними, бо коріняться в певних соціальних умовах і підтримують, хоча і хворобливі, але водночас необхідні суспільству відносини. Оскільки негативні наслідки злочинів нейтралізують системою наказів, покарань (соціальний контроль), то суспільство продовжує існувати та функціонувати. У зв'язку з тим, що злочин має місце в усіх або у біль¬шості суспільств, він розглядається як норма, як елемент соціального здоров'я. А деякі явища, які були і є спільними для усіх розвинутих «Індустріальних» суспільств (зростання числа самогубств, послаблення їх засудження з боку моралі, деякі типи економічних криз), кваліфікувалися ним як патологічні. Виділяючи «ненормальні», з його точки зору, форми суспільного життя, вчений один з перших теоретизує і визначає поняття «соціальна аномія» як такий суспільний стан, за якого відсутня чітка моральна регуляція поведінки індивіда, групи, як роздрібненість правил, котрі регулюють відносини між соціальними функціями. Це свого роду стан ціннісно-нормативного вакууму, який характерний для кри¬зових періодів розвитку суспільства, коли загострюється протиріччя між класами, групами, індивідами та суспільством, відбувається за¬непад соціальних функцій. девіація - це вчинки, діяльність людей, соціальних груп, котрі не відповідають встановленим у даному суспільстві нор¬мам або визнаним шаблонам і стандартам поведінки. При цьому під соціальною нормою розуміють характеристику таких явищ і процесів, що є закономірними для даної суспільної системи. 19. Важливе місце в структурі соціології займають спеціальні соціологічні теорії. Вони служать містком, який з'єднує загальнотеоретичну соціологію і практичну соціологію. Кожна з них має свій специфічний предмет дослідження, хоча й базується на фактах і поняттях загальнотеоретичної соціології.

Покликання спеціальних соціологічних теорій — досліджувати окремі, відносно самостійні сфери суспільного життя, розвиток і функціонування окремих соціальних спільностей та соціальних інститутів.

Вони вивчають закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, функціонування соціальних інститутів і процесів. Значення їх зумовлене багатьма чинниками:

1. Спеціальні соціологічні теорії постають як самостійний рівень соціологічного знання. Кожна з них не тільки має свій особливий предмет, категорії, комплекс термінів, а й виробляє особливий підхід до вивчення суспільних процесів і явищ, який, у свою чергу, зумовлює особливості вироблення й застосування конкретної методики. Все це збагачує соціологічні знання.

2. Спеціальні соціологічні теорії дають змогу своєчасно опанувати, осмислити конкретні соціальні механізми, спрогнозувати їх розвиток. З цим завданням загальнотеоретична соціологія, навіть маючи певний зв'язок із соціальною практикою, справитися не може, адже сучасний стан суспільства характеризується винятковим динамізмом, складністю, суперечливістю, а тому потребує застосування конкретного наукового інструментарію.

20. Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Цей метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів.

Анкета, як правило, починається з преамбули — звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка (вона можлива і в кінці анкети) за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина — паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних (стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан і т. д.).

За способом розповсюдження анкет опитування поділяються на:

• роздаткові — коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, поки вона заповнюється, і тут же одержує її — очне роздаткове опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів — заочне роздавальне опитування;

• поштове — анкета висипається і одержується поштою за попередньою домовленістю або без неї;

• пресове — анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію;

• інтернет — опитування — (за цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв'язок).

21. Питання про специфіку етнонаціональних процесів в Україні є чи не найскладнішим у дослідженнях соціокультурних реалій у нашій країні. Це пояснюється тим, що українське сьогодення висуває перед дослідниками завдання великої складності: з'ясування суті сучасної української ситуації порівняно з досвідом інших країн, кожна з яких тією чи тією мірою населена представниками і титульних націй, і національ­них меншин. Таким чином, в Україні склалася ситуація, коли держава є ще слабкою і лише за формальними ознаками — демократичною, а нерозвинене громадянське суспільство ще не встигло перебрати на ги функції саморегулятора міжетнічних процесів. Це дає підставу деякії західним дослідникам досить скептично ставитися до можливої і побудови громадянської нації та демократичної багатонаціоиальп держави в нашій країні. Вони вважають, що ці два завдання надають до реалізації лише в тих посткомуністичних країнах, де існує майже етнічно гомогенний (тобто однорідний) склад населення, а також давні традиції демократизму у влаштуванні етнонаціонального житі Застосовуючи їхню логіку до реалій України, доводиться визнати, що етнічний склад є гетерогенним (тобто етнічно неоднорідним, з пер важанням російської національної меншини), а демократизм робіт лише перші кроки. Водночас здійснюваний протягом років існування незалежної української держави соціологічний моніторинг етнонаціональних процесів та ідентифікаційних практик населення країн дозволяє зауважити явища, які не зовсім узгоджуються із західним сценаріями і дають надії на консолідацію українського суспільства, і досягнення національного консенсусу.

22. Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.

За С. М. Зінченко, в основі формування девіантної поведінки лежить взаємодія біологічних чинників та факторів навколишнього середовища.

Біологічні фактори ризику: генетичний ризик (при цьому не доведено, що існує пряма залежність передачі девіантної поведінки через ген, мається на увазі передача конституційно-типологічних рис), гормональні фактори (наприклад, андрогени статевих залоз хлопчиків-підлітків пов'язані з агресивною поведінкою), нейрохімічні чинники, нейрофізіологічна реактивність.

Соціальні стресові фактори: сімейні фактори (психічні захворювання батьків, алкоголізм, наркоманії; стійкі та тяжкі проблеми у стосунках між батьками, а також жорстокість та занедбаність; імпульсивно-агресивний стиль поведінки в родині), вплив малої референтної групи, особливо з асоціальними формами поведінки, економічні негаразди, проблема зайнятості тощо.

При цьому наявність названих чинників не обов'язково приводить до формування девіантної поведінки. Так, підліток може і відійти від попередньої девіантної поведінки, що може бути пов'язане з позитивним впливом значущих для нього людей, зміною товариства, вибором позитивного партнерства, високим інтелектом, здатністю до постійного затримування у школі, на роботі тощо.

23. Етносоціологія — відносно молода галузь соціологічних знань, яка виникла на межі етнографії і соціології. Поняття "етносоціологія" походить від двох слів "етнос" — народ і "соціологія" - вчення про суспільство. Таким чином, в буквальному перекладі етносоціологія означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.

Етносоціологія як окрема галузь соціологічних знань сформувалась у Німеччині в 20-30-их pp. XX ст. Основоположником етносоціології прийнято вважати американського соціолога та історика-славіста X. Сіттона-Уотсона, який розробив концепцію етногенезу в доіндустріальному суспільствіНа території колишнього СРСР вона виокремлюється лише в 60-их pp., у часи так званої хрущовської "відлиги". Поява її пов'язана з необхідністю проникнення у сутність тих суспільних явищ, зміст яких значною мірою визначається етнічною специфікою країни чи окремих її регіонів. предмет етносоціології виявляється досить об'ємним, відмінним від предмета інших наук, котрі досліджують етнічні спільноти і включає в себе:

• походження і розвиток етнічних спільностей;

• вплив етнічних спільнот на різноманітні соціальні процеси, їхню роль у суспільному житті;

• динаміку змін у культурі, мові, побуті різних етносів;

• соціальні зв'язки та соціальні відносини, що виникають між етносами, тобто міжетнічні взаємини.

Етносоціологія — це галузь соціологічних знань, яка вивчає основні тенденції утворення і розвитку етнічних спільностей, їх взаємовідносини між собою, а також механізми їх входження в систему соціальних відносин.Як і кожна галузь соціології, етносоціологія має власний категоріальний апарат. До основних категорій цієї соціологічної дисципліни належать плем'я, народність, народ, нація, міжетнічна взаємодія, національна свідомість, націоналізм та багато інших. Починаючи з кінця 80-их pp. етносоціологія як наука формується і в Україні. Українська етносоціологія зосереджує свою увагу на дослідженні етнічного складу українського суспільства, визначенні статусу українського етносу й національних меншин, вивченні міжетнічних стосунків в українському суспільстві.

24. Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції з метою встановлення її соціальності.

Включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Соціалізація знаходиться на межі різних наук і вивчається філософією, психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою та теологією.

Крім того, соціалізацією є також процес пристосування (адаптації) дорослої людини, яка з певних обставин (перебування в певній «антисоціальній» групі, довготермінове перебування у в'язниці тощо) довгий час була поза суспільством, або перемістилася з одного суспільства в інше (зміна громадянства тощо.)

Процес соціалізації проходить відповідно до статі та етапів життя, які поділяються на:

1. Дитинство 2.Юність 3.Молодість 4.Зрілість 5.Старість

Інститути соціалізації — установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка.

Інститути первинної соціалізації — сім’я, компанія друзів, може бути колектив однокласників, чи одногрупників.

Інститути вторинної соціалізації — армія, суд, церква, засоби масової інформації та ін.

Згідно з Парсонсом, індивід "вбирає" у себе суспільні цінності в процесі спілкування зі "значущими іншими", а соціалізація здійснюється за допомогою трьох основних механізмів:

а) пізнавальних механізмів (наслідування (імітація) і психічна ідентифікація);

б) захисних психічних механізмів, за допомогою яких приймаються рішення в тих випадках, коли між потребами особистості виникають конфлікти;

в) механізмів пристосування, які тісно пов'язані із захисними механізмами.

Додаткові механізми соціалізації:

а) підкріплення-загасання (засновані на принципі задоволення-страждання, який реалізується у вигляді застосування винагород та покарань);

б) гальмування, що вподібнюється механізму витиснення;

в) субституція (заміщення), різновидами якої є перенос (трансфер) і переміщення.

25. Розкрийте зміст соціального експерименту як методу збору соціальної інформації.

Соціологічний експеримент — спосіб отримання соціологічної інформації, засобом предметно-практичного перетворення об'єкта, згідно з гіпотезою, у контрольованих та керованих умовах.Специфіка експерименту в конкретному соціологічному дослідженні як методу одержання соціальної інформації полягає в особливостях об'єкта дослідження, яким є люди, що можуть усвідомлювати себе, свої відносини із зовнішнім світом, пізнавати його, будувати теорії і плани. Особливістю експерименту як методу одержання соціальної інформації є те, що він передбачає вироблення гіпотези щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або щодо характеру якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності, виведеної логічним шляхом на основі теоретичних і емпіричних даних.Методологічною основою експерименту у соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. А основна теоретична проблема експериментального методу полягає у визначенні значущих змінних, що детермінують це явище.

26. Розкрийте зміст соціальної напруги і аномії.

Аномия– такий стан суспільства, у якому помітна частину його членів, знаючи існуванні обязующих норм, належить до них негативно чи байдуже.Вперше явище соціальної аномії описав французький соціолог ЕмільДюркгейм.Аномія – відсутність закону, організації, норм поведінки, їх недостатність. Еге.Дюркгейм зазначав, що аномичние стану у суспільстві виникають особливо ясно за умов економічних криз і динамічних реформ. Він вважав, що соціально поведінка, що відхиляється і злочинність - це цілком нормальні явища. Якщо в суспільстві немає такої поведінки, значить, воно до хворобливості законтроліровано. Соціальна аномія свідчить у тому, законодавчі норми поведінки серйозно порушено і ослаблені.

СОЦІАЛЬНА НАПРУГА-незадоволення значної частини людей соціальним станом країни, яке виникає внаслідок економічного спаду. Соціальне явище, яке має власний механізм виникнення об’єктивних і суб’єктивних факторів і умов, що діють у кожному конкретному поєднанні обставин, місця й часу. Історичний зміст соціальної напруги осмислювалося у зв’язку з такими явищами, що їх відображають, як соціальна дезінтеграція або відсутність солідарності особистостей і груп, що взаємодіють відхилення у відносинах стабільного суспільства, аномія у відносинах нестабільного суспільства, втрата соціальної ідентичності, розчарування, обман, стосовно основних потреб особистості, групи, спільності; Найбільш детально термін «соціальна напруга» досліджений у Т. Парсонса . Цей термін пов’язує з поняттям соціальної системи як колективної спільності певного типу, що характеризується специфічним розподілом соціальних ролей, з одного боку, і нормативно-ціннісними установками, які виникають у рамках культури, – з іншої.

27. Розкрийте зміст спостереження як методу в соціології

Спостереження - це метод збору первинної соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт шляхом безпосереднього сприймання і прямої реєстрації подій, що стосуються досліджуваного об’єкта, і важливих для мети дослідження.

В соціології розрізняють:

- повсякденне спостереження (на вулиці, в аудиторії, у колективі);

- наукове спостереження: воно має певну дослідницьку мету і завдання, планується за заздалегідь продуманою процедурою, щоденниках і т. д.

Особливості спостереження як методу збору інформації:

- завжди існує зв’язок спостерігача і об’єкта дослідження, між ними встановлюється прямий контакт, що дає можливість одержати об’єктивну і оперативну інформацію – це головна перевага методу;

- сприйняття дослідником об’єкту дослідження не може бути вільне від емоційних оцінок – це може додати суб’єктивності висновкам і тому є головним недоліком методу;

- складність повторного спостереження: з одного боку, об’єкт піддається впливу факторів середовища, змінюючись, з другого – тільки після кількаразового спостереження можна вважати інформацію про об’єкт скільки-небудь достовірною.

28. Розкрийте зміст структури й основних функцій соціології

Структура соціології виділяють 3 рівні:

1-теоретична соціологія

2-спеціальні соціологічні теорії-це галузі соціології про відносно самостійні підсистем суспільства.

3-елементарні соціологічні дослідження-здійснюються ,соц.фактів,досліджень,шляхом їх регістрації за допомогою спеціальних методів соціології.

Функції соціології

1-Теоретико-пізновально спрямована на з`ясування сутності людської свідомості і поведінки у певних суспільних умовах . Забезпечує нові знання про різні сфери соц.життя.

2-Світоглядна або ідеологічна формує суспільні ідеали ,і цінності якими керуються люди.

3-Перетворююча або практична виникла з практичної потреби суспільства на наукових основах

4-Управлінська відповідає за прийняття управлінських рішень,соціальне планування.Визначає основні напрямки підвищення ефективності діяльності.

29. Розкрийте зміст сучасних і постсучасних типів сімей. Розкрийте сутність та обґрунтуйте необхідність укладання шлюбного договору

Суть шлюбного договору у тому, що вона дозволяє майбутнім подружжю і подружжю, які перебувають у шлюбі, самостійно визначати свої відносини у шлюбі, і навіть – у разі розірвання. Інакше кажучи, шлюбний договір – це закон для двох. Подружжя (майбутні дружини) встановлюють свої умови в майнових відносинах, й інші правила, зобов'язані дотримуватися.

Необхідності укладення шлюбного договору викликає досить протилежні почуття. Одна з найважливіших функцій шлюбного договору - допомогти подружжю наперед уникнути можливих конфліктів з питань майна, які, у свою чергу, можуть призвести до необхідності розлучення.

По-перше, зменшується ризик залишитися після розлучення «біля розбитого корита», по-друге, ви закріплюєте за собою особисте майно і, по-третє, шлюбний контракт завжди є організуючим і стримуючим фактором.

Плюси. По-перше, таким чином можна уникнути багатьох шлюбів заради майна. По-друге шлюбний договір не провокує розлучення, а в більшості випадків утримує від нього. По-третє зменшиться кількість розлучень. При шлюбному контракті, складеному належним чином, жоден з подружжя не зацікавлений у створенні ситуації, що загрожуватиме розлученню. А якщо все ж визнає зроблену помилку і вирішиться на розірвання шлюбу - то принаймні, це рішення буде підтверджено готовністю понести заради свободи певні матеріальні втрати.

Шлюбний договір покликаний зміцнювати інститут сім’ї, дозволяючи більш повно враховувати інтереси кожного з подружжя, зменшити кількість суперечок і конфліктів між ними, але, навіть якщо почуття й минули, на випадок розлучення і розділу майна - здатний тільки полегшити розлучення подружжя, тобто вирішити це цивілізованим способом.

30. Розкрийте зміст та методику проведення анкетування кгига!!!

Анкетування – найбільш популярний і розповсюджений вид опитування, пов'язаний з опосередкованим опитуванням респондента.

Основні компоненти анкетного опитування:

• дослідник; анкета; респондент.

Анкета – об’єднана єдиним задумом система питань, спрямованих на виявлення якісних та кількісних характеристик окремої особистості чи соціальної групи.

31 Розкрийте зміст та методику проведення експерименту

Інтерв’ю як різновид опитування – це проведена за визначеним планом бесіда, що припускає прямий контакт інтерв’юера з респондентом і запис відповідей респондента вручну або за допомогою технічних засобів.

Процедура проведення інтерв’ю припускає виконання ряду послідовних операцій:

• вибір об’єкта: відповідно до інструкції, що містить процедуру добору і перелік необхідних характеристик респондента;

• визначення місця і часу проведення інтерв’ю: задаються в програмі дослідження або вибираються «на полі», в природних умовах, виходячи з конкретної ситуації. Важливо, щоб респонденти опитувались в однакових умовах;

• запис і остаточне оформлення матеріалів: як правило, в ході інтерв’ю інтерв’юер сам записує відповіді, інколи це може робити його помічник, можливий запис за допомогою технічних засобів.

32. Розкрийте зміст та методику проведення опитування.

Опитування – метод збору первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованій (анкетування) взаємодії між дослідником та респондентом. При створенні опитувань спочатку формулюють програмні питання, відповідні рішенню завдання, але які доступні для розуміння лише фахівцям. Потім ці питання переводяться в анкетні, які сформульовані на доступному неспеціалісту мовою.

???За технікою проведення опитування поділяються на:

• стандартизовані:

- проводяться в рамках, суворо завданих інструкцією;

- питання задаються в однаковій формі і послідовно

- фіксування відповідей здійснюється в спеціально розроблених картках;

-вільні: відрізняються від стандартизованого тим, що інтерв’юеру надається воля в постановці, порядку, кількості і способі вираження питань, але все це за умови, що він повинний зібрати саме ту інформацію, яка намічена за планом дослідження.

Правила складання питань

Кожне питання має бути логічним і окремим і поєднувати окремі подвопроси .

Заборонено вживання малопоширених , малозрозумілих слів і спеціальних термінів.

Питання повинні бути короткими .

Питання повинні бути конкретними , а не абстрактними .

Питання не повинні містити підказку. Якщо в ньому згадані можливі варіанти відповідей , то їх список слід дати повним.

Формулювання питання повинна запобігти отримання шаблонних відповідей .

Питання не повинен примушувати респондентів до неприйнятним для них відповідям .

Неприпустимі питання сугестивного характеру.

34. Розкрийте значення соціології як науки

Уперше поняття «соціологія» у суспільних науках почав вживати французький філософ і соціолог Огюст Конт.

Об’єкт соціології – сучасне суспільство, його трансформація, взаємодія в його рамках і умовах людей, об’єднаних у певні соціальні спільності – сімейні, професійні, територіальні.

Соціологія – це наука про:

• становлення, функціонування й розвиток соціальних спільностей, соціальних організацій і соціальних процесів, як норм їх існування;

• соціальні відносини як механізми взаємозв’язку між різноманітними соціальними спільностями, між особистістю й суспільством;

• закономірності соціальної дії й масової поведінки.

Соціологія як самостійна наука вирішує пізнавальні завданя:

По-перше, вона вивчає соціальні факти.

По-друге, досліджує соціальну структуру суспільства.

По-третє, досліджує, аналізує й пояснює причини й тенденції розвитку суспільства.

По-четверте, виявляє можливі варіанти зміни досліджуваних соціальних явищ і процесів у майбутньому.

По-п’яте, формулює науково обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

35. Розкрийте соціологічне розуміння сім’ї. Проаналізуйте основні причини кризи сучасної сім’ї.

В соціалогічному розумінні сім'я — це союз осіб, який заснований на шлюбі, родстві, прийнятті дітей на виховання, що характеризується спільністю життя, інтересів, взаємною турботою.

Сім'я́,—  мала соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного , побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Криза в сучасній сім’ї — це один з моментів спільного життя, який ставить стосунки пари під загрозу. Що пережити її без втрат — необхідно знати суть і причину кризи.

Проблеми сучасної сім`ї:??

Більш пізні формування соц.готовності до створення сім`ї

Збільшення кількості розлучень

Зниження рівня народжуваності

Зниження кількості шлюбів

Цивільні шлюби