Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона

Макаренка

Реферат

На тему: «Історія розвитку ПК»

Виконала студентка

групи _________

Соломченко Юлія

Перевірив викладач

__________________

__________________

План

1. Вступ. Історія ЕОМ……………………………………………....3

1.1. Розвиток елементної бази комп'ютерів……………………….4

1.2. Історія обчислювальних машин……………………………….8

1.3. Поява персональних комп'ютерів……………………………..18

2. Персональні комп'ютери майбутнього …………………………22

3. Використана література………………………………………….26

Вступ. Історія еом

Розвиток торгівлі й науки спричинив збільшення потреби в обчисленнях. Причому самі обчислення ставали чимраз складнішими. Усний рахунок і прості пристосування не могли задовольнити ці потреби. Тому багато математиків й інженерів витратили роки праці на створення машин, що полегшують лічбу.

Однак основним споживачем таких машин у XX столітті стали військові. Розрахунки траєкторій ракет і снарядів, обрахування аеродинаміки літаків, навігаційні розрахунки ставали чимраз складнішими і виконувати їх потрібно було чимраз швидше.

«Хрещеною матір'ю» обчислювальної техніки в сучасному її розумінні стала Друга світова війна. Для розшифрування кодів шифрувальної машини «Енігма», якою користувалися німецькі військово-морські сили для передачі секретних повідомлень у Блечлі-Парк, в Англії були зібрані найкращі математики Великобританії і США. Вони не тільки зуміли створити дешифрувальні машини, які практично моментально розшифровували коди «Енігми», аде й заклали основу для розвитку обчислювальної техніки в післявоєнний період.

Після Другої світової війни протягом довгого часу тільки військові були основними замовниками робіт по створенню обчислювальних машин через їхню величезну вартість. Але чим далі просувалася робота, чим досконалішими й дешевшими ставали створені машини, тим більше з'являлося серед замовників абсолютно мирних організацій: наукових інститутів, університетів, метеорологічних центрів тощо.

Але лише з появою персонального комп'ютера основним споживачем, що фінансує вчених і інженерів, стали звичайні громадяни.

Розвиток елементної бази комп'ютерів

У 1883 р. Томас Альва Едісон, намагаючись подовжити термін праці лампи з вугільною ниткою, ввів у її вакуумний балон платиновий електрод і позитивну напругу і з'ясував, що у вакуумі між електродом і ниткою починає проходити струм. Не знайшовши ніякого пояснення настільки незвичайного явища, Едісон обмежився тим, що докладно описав його, про всякий випадок узяв патент і відправив лампу на Філадельфійську виставку. Про неї у грудні 1884 р. у журналі «Інженеринг» була надрукована замітка «Явище в лампочці Едісона».

Американський винахідник не розпізнав відкриття виняткової важливості (по суті, це було його єдине фундаментальне відкриття — термоелектронна емісія). Він не зрозумів, що його лампа розжарювання з платиновим електродом, власне кажучи, була першою у світі електронною лампою.

П ершим, кому спала на думку ідея практичного використання «ефекту Едісона», був англійський фізик Дж. А. Флемінг (1849—1945). Працюючи з 1882 р. консультантом едісонівської компанії в Лондоні, він довідався про «явище» із перших вуст — від самого Едісона. Свій діод — двоелектродну лампу Флемінг створив у 1904 р.

У жовтні 1906 р. американський інженер Лі де Форест винайшов електронну лампу — підсилювач, або аудіон, як він її тоді назвав, що мав третій електрод — сітку. Ним був запроваджений принцип, на основі якого будувалися всі наступні електронні лампи, — керування струмом, що протікає між анодом і катодом, за допомогою інших допоміжних елементів.

У 1910 р. німецькі інженери Лібен, Рейне і Штраус сконструювали тріод, сітка в якому виконувалася у формі перфорованого листа алюмінію і містилася в центрі балона, а щоб збільшити емісійний струм, вони запропонували вкрити нитку розжарювання шаром окису барію або кальцію.

У 1911 р. американський фізик Ч. Д. Кулідж запропонував застосувати як покриття вольфрамової нитки розжарювання окис торію — оксидний катод — і одержав вольфрамовий дріт, який зробив переворот у ламповій промисловості.

У 1915 р. американський фізик Ірвінг Ленгмюр сконструював двоелектродну лампу — кенотрон, що застосовувалася як випрямна лампа в джерелах живлення. У 1916 р. лампова промисловість почала випускати особливий тип конструкції ламп — генераторні лампи з водяним охолодженням.

Ідея лампи з двома сотками — тетрода — була висловлена в 1919 р. німецьким фізиком Вальтером Шотткі й незалежно від нього в 1923 р. — американцем Е. У. Халлом, а реалізована ця ідея англійцем X. Дж. Раундом у другій половині 20-х років минулого століття.

У 1929 р. голландські вчені Г. Хольст і Б. Теллеген створили електронну лампу з трьома сітками — пентод. У 1932 р. був створений гептод, у 1933 — гексод і пектагрид, у 1935 р. з'явилися лампи в металевих корпусах. Подальший розвиток виробництва електронних ламп рухався шляхом поліпшення їхніх функціональних характеристик.

У 1940-х—1950-х роках комп'ютери створювалися на основі електронних ламп. Тому комп'ютери були дуже великими (вони займали величезні зали), дорогими й ненадійними — адже електронні лампи, як і звичайні лампочки, часто перегоряють. Але в 1948 р. були винайдені транзистори — мініатюрні й недорогі електронні прилади, що змогли замінити електронні лампи. Це призвело до зменшення розмірів комп'ютерів у сотні разів і підвищення їхньої надійності.

Перші комп'ютери на основі транзисторів з'явилися наприкінці 1950-х років, а до середини 60-х років були створені й значно компактніші зовнішні пристрої для комп'ютерів, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 завбільшки з холодильник і вартістю всього 20 тис. дол. (комп'ютери 1940-х—1950-х років зазвичай коштували мільйони дол.).

Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання й спаювання транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кремнію транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані електронні схеми почали називатися інтегральними схемами, або чіпами. У 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на інтегральних схемах, а в 1970 р. фірма Intel почала продавати інтегральні схеми пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі інтегральної схеми, збільшувалася приблизно вдвічі щороку, що й забезпечує постійне зменшення вартості комп'ютерів і підвищення їх швидкодії.

У середині 1960-х років голова Intel Gordon Moore вивів принцип, або закон, який діє протягом уже більше чотирьох десятиліть: кількість транзисторів у кожнім чіпі кремнієвої інтегрованої мікросхеми процесора подвоюється кожні два роки, і вартість кожного чіпа процесора зменшується вдвічі.

Процесор 8086, випущений у 1978 p., містив 29 тис. транзисторів, 80386 (1985 р.) — 275 тисяч, Pentium (1993 p.) — 3,1 млн транзисторів, Pentium !!! (1999 p.) — 18 млн транзисторів, a Pentium 4 (2001 p.) — 42 млн транзисторів.