3.4. Мотиви й стимули до праці

Потреба - це усвідомлений нестаток у чому-небудь людини, соціальної групи, суспільства в цілому для підтримки умов життєдіяльності й подальшого розвитку. Вона реалізується в процесі споживання, тобто задоволення особистістю й суспільством своїх різноманітних потреб.

Щоб задовольнити свої потреби, люди займаються виробництвом різноманітних виробів, розвивають сферу послуг. Якби не було споживання, будь-яке виробництво втратило б зміст.

Подання суб'єкта (суспільства, соціальних груп) про головних, найважливіших цілях життя й роботи, а також основні засоби досягнення цих цілей називають цінностями.

У сфері праці виділяють такі ціннісні орієнтації:

на суспільну значимість праці, коли працівник прагне виконувати будь-яку найпотрібнішу для суспільства тепер роботу, незважаючи на її втримування й оплату;

на утримання праці, коли працівник прагне виконувати складну, цікаву, роботу, таку, котра відповідає рівню його утворення, кваліфікації, здатностям, має творчий характер;

на високу оплату праці, коли працівник прагне виконувати роботу з гарантованим високим заробітком і не враховує її характер;

на умови праці, коли працівник надає найбільшого значення роботі в комфортних умовах, у зручну для нього пору року, з гарним мікрокліматом у колективі.

Мотив - це кошти, за допомогою якого особистість, що виявилася в тій або іншій ситуації, пояснює й обґрунтовується своє поводження, тобто відображає своє відношення до ситуації й об'єктів.

У сфері праці до основних мотивів потрібно віднести мотиви забезпеченості (формується за допомогою заробітку); мотиви визнання (прагнення до професійного, кваліфікаційного й творчого росту), мотиви особистого й суспільного престижу (оцінка суспільством результатів праці й місця її прикладання).

Значимість для людини тих або інших мотивів до ефективної праці змінюється протягом життя працівника, а також у різні періоди розвитку відносин усередині суспільства.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукують людину до діяльності, визначають її поводження, форми й спрямованість.

Мотивація персоналу включає:

мотивацію трудової діяльності, тобто спонукання персоналу до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди й задовольняє наявні потреби;

мотивацію стабільної й продуктивної зайнятості;

мотивацію розвитку конкурентоспроможності працівника;

мотивацію володіння засобами виробництва;

мотивацію вибору нового місця роботи, службового росту, ділової кар'єри й т.п.

Тема 4. Трудовий^-трудові-трудові-соціально-трудові відносини як система

0. 4.1. Історія формування, поняття й утримування трудових-соціально-трудових відносин

Трудовий^-трудові-трудові-соціально-трудові відносини – це відносини між робітником, роботодавцем і державою в ході використання праці і його результатів, спрямовані на задоволення соціальних потреб кожного з учасників цих відносин.

Взаємини між робітниками й роботодавцями є однієї з важливих проблем за всіх часів. Питання соціальної стабільності в повному обсязі не вирішений у жодній країні миру. Але рівень трудових-соціально-трудових відносин у них не однаковий. Особливо гостро це питання виникає перед країнами, які мають перехідну економіку, до яких належить і Україна. Всі процеси перетворення трудових-соціально-трудових відносин в Україні проходять спонтанно, що приводить до їхньої розрізненості, відокремленості, запізненості в часі .

Необхідно відзначити позитивні зміни, які все таки спостерігаються в трудовій-соціально-трудовій сфері:

1. Роздержавлення, ліквідація монополії держави на використання робочої сили в результаті виникнення різноманіття форм власності й господарювання.

2. Усунення правових обмежень мобільності робочої сили.

3. Підвищення гнучкості ринку праці.

4. Нові можливості щодо вибору форм і видів трудової діяльності.

5. Підвищення особистої відповідальності за свій добробут кожної людини й організації.

6. Підвищення зацікавленості найманих робітників у підтримці й підвищенні своєї конкурентоспроможності на ринку праці.

7. Формування готовності до більше продуктивної й інтенсивної праці під впливом росту конкуренції між найманими робітниками за робочі місця.

8. Формування більше активного поводження працівників як реакція на розширення пропозиції товарів і послуг.

Одним з головних питань сучасного розвитку України є створення соціальне орієнтованої ринкової економіки .

При встановленні соціально-трудових відносин, як і при використанні інших категорій, пов'язаних із соціальною сферою, виникає питання про справедливість. З одного боку, соціально-трудові відносини справедливі до кожного з їхніх суб'єктів, тому що захищають їхні права; але з іншого боку - несправедливі, тому що вимагають виконання певних обов'язків і ряду видатків, як матеріальних, так і моральних.

У світовій практиці сформувалися кілька моделей соціально-трудових відносин:

1. китайська - двухсекторная модель, для якої характерна домінуюча роль централізованого адміністративного керування в державному секторі й лібералізація в приватному секторі;

2. англосаксонська модель, особливістю якої є мінімізація втручання держави у відносини між робітником і роботодавцем;

3. європейська модель, що поєднує потенціал впливової соціальної політики держави й соціального партнерства.

У вітчизняних умовах економічного й соціального розвитку неможливо використовувати ні одну модель у чистому виді. Потрібно створити певний симбіоз цих моделей, вибравши ті риси, які відповідають національним умовам, і додавши розробки вітчизняних дослідників.