Тема 14. Міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

14.1. Історія й причини створення Міжнародної організації праці

Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ) є однієї з багатопланових організацій, які найбільше успішно виправдують свій мандат. Вісім десятиліть її історії дозволяють зробити висновок про те, що причиною цього успіху служить прагнення до відновлення у відповідь на зміни, які відбуваються. МАРНОТРАТ була створена в 1919 р. з ініціативи промислово розвинених країн для рішення їхніх загальних проблем, але її швидкий розвиток і творчі підходи залучили до неї за два десятиліття після Другої світової війни масу нових членів.

У період "холодної війни" Організація зберігала свій універсальний характер, у той же час безкомпромісно відстоюючи свої основні цінності. Кінець "холодної війни" і прискорена глобалізація світової економіки в черговий раз поставили МАРНОТРАТ перед необхідністю переглянути свої завдання, програми й методи роботи.

Міжнародна організація праці побудована на статутному принципі, що говорить, що загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості.

МАРНОТРАТ коштує в джерела таких досягнень індустріальних суспільств, як 8-годин робочий день, політика зайнятості, охорон материнств, закон про дитячу працю й друг норм, що сприяти охорона праці й світових трудововых відносин.

Універсальна за своїм характером, МАРНОТРАТ зародилася на соціальному ґрунті Європи й Північної Америки XIX сторіччя. У цих двох регіонах ішла промислова революція, і бурхливий економічний ріст найчастіше досягався ціною найтяжких людських страждань. Ідея про прийняття міжнародного трудового законодавства виникла на початку XIX століття в результаті міркувань морального й економічного порядку із приводу людських витрат промислової революції. Цю ідею підтримали багато видатних промисловців, у тому числі Роберт Оуен і Даніель Легран, а також ряд політичних діячів і економістів.

Попередники МАРНОТРАТ висували три доводи на користь прийняття міжнародних трудових норм. Перший з них - гуманітарного плану - указував на необхідність полегшити важку долю працюючих мас. Ця ініціатива виходила, однак, не від них, а від промислового середнього класу. Організований робочий рух виникло лише пізніше, коли в ряді країн були зміщені різні перешкоди для реалізації права на волю об'єднання. Другий довід, скоріше політичного плану, підкреслював важливість зміцнення соціального миру в промислово розвинених країнах з метою запобігання суспільних потрясінь. Політично прозорливі засновники МАРНОТРАТ підтримали реформістські устремління серед трудящих, щоб відвернути їх від комуністичної пропаганди, що усе ширше поширювалася в Європі після Жовтневої революції 1917 р. у Росії. Третій довід носив економічний характер; вказувалося на те, що міжнародне регулювання праці допоможе країнам із захисним трудовим законодавством уникнути втрат. Інакше кажучи, таке регулювання дозволило б зрівняти міжнародну конкурентоспроможність всіх держав. Ці аргументи наведені в преамбулі до прийнятого в 1919 р. Уставу МАРНОТРАТ, що відкривається словами про те, що загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості; потім вони були уточнені у Филадельфийской декларації 1944 р. І сьогодні, в епоху глобалізації, вони залишаються ідеологічним фундаментом МАРНОТРАТ. Пропозиції історичних попередників МАРНОТРАТ часто просто ігнорувалися правительствами. Однак в останні десятиліття XIX сторіччя їх підхопили різні суспільні об'єднання, особливо активні у Франції, Німеччині й Швейцарії. Під впливом цих організацій ідея введення подібного міжнародного законодавства поширилася в політичних, релігійних, наукових і економічних колах, а також уперше - і у світі праці. Найбільш значним підсумком цього інтелектуального руху стало створення в 1901 р. у Базі Міжнародної асоціації правового захисту трудящих. На національному рівні іншим попередником захисного трудового законодавства стали соціальні закони правительства Німеччини, прийняті протягом останніх двох десятиліть XIX сторіччя. В 1905-1906 р. Швейцарія скликала в Берні дипломатичні конференції, які завершилися прийняттям перших двох міжнародних трудових конвенцій: однієї - про регулювання нічної праці жінок, а іншої - про припинення використання білого фосфору у виробництві сірників. У роки Першої світової війни кілька міжнародних зустрічей провели профспілки. Їхні учасники намагалися ввести ряд соціальних станів у майбутній мирний договір, а також створити міжнародний орган, що займається умовами праці. Також висувалася вимога компенсації за жертви, на які пішли працюючі маси під час війни.

Акт по створенню МАРНОТРАТ був розроблений Комісією по міжнародному трудовому законодавству, створеною Паризькою мирною конференцією в 1919 р. Він увійшов у Версальський мирний договір як Частина XIII. Провідну роль при цьому зіграли Франція й Великобританія. Авторами англійського тексту, що Комісія взяла за основу, були майбутні керівники Міжнародного бюро праці Гарольд Батлер і Едвард Филен. З моменту свого народження Організація здобувала рис, які помітно відрізняли її від інших установ Ліги Націй - попередниці Організації Об'єднаних Націй між двома світовими війнами.

У той час, як становлення й робота Ліги проходили зі значними труднощами, МАРНОТРАТ швидко стала ефективно діючою організацією: секретаріат на чолі з такою видатною особистістю, як Альбер Тома, вів активний діалог з міністрами праці, з високою віддачею працювала Міжнародна конференція праці, що прийняв за перші два роки - 1919-1920 - дев'ять Конвенцій і десять Рекомендацій.

Створена для виготовлення міжнародних трудових норм і контролю за їхнім застосуванням МАРНОТРАТ у перші 40 років існування направляла основну частину своїх зусиль на виконання цього головного завдання. Протягом 20-літнього періоду - з 1919 р. по 1939 р. - було прийнято 67 конвенцій і 66 рекомендацій. Спочатку норми зачіпали, в основному, умов праці: перша конвенція 1919 р. регламентувала робочий час, установивши тривалість робочого дня в розмірі восьми годин, а тривалість тижня - 48 годин. Умови зайнятості стали предметом цілого ряду норм.

В 1926 р. було прийнято важливе нововведення: Міжнародна конференція праці створила механізм контролю за застосуванням норм, які існують і понині. Був утворений Комітет експертів, що складається з незалежних юристів. Він аналізував доповіді правительств про дотримання ратифікованих ними Конвенцій і представляв щороку власну доповідь. Його мандат був потім розширений, так що тепер Комітет розглядає й доповіді про дотримання нератифікованих Конвенцій. Апьберт Тома, завдяки якому протягом 13 років Організація займала у світі сильні позиції, умер в 1932 р. Його спадкоємець Гарольд Батлер зштовхнувся із проблемою масового безробіття, породженою "великою депресією". Всі ці роки представники трудящих і роботодавців на Конференції протистояли один одному по питанню про скорочення робочого часу без яких-небудь видимих результатів. В 1934 р., у період правління президента Франкліна Д. Рузвельта, Сполучені Штати, які не входили в Лігу Націй, стали членом МАРНОТРАТ.

У травні 1940 р. новий директор Джон Уайнант, з огляду на положення Швейцарії в центрі охопленою війною Європи, перевів штаб-квартиру Організації з Женеви в Монреаль (Канада). В 1944 р. делегати Міжнародної конференції праці прийняли Филадельфийскую декларацію. Вона ввійшов як додаток в Устав і понині є хартією цілей і завдань МАРНОТРАТ. Декларація відкривається підтвердженням фундаментальних принципів МАРНОТРАТ; вона, зокрема, говорить, що "воля слова й воля об'єднання є необхідною умовою постійного прогресу" і що "злиденність у будь-якому місці є погрозою для загального добробуту". Декларація передбачила Утомившись Організації Об'єднаних Націй і Загальну декларацію прав людини.

У Декларації обґрунтовується принцип рівності й соціальної справедливості. “Всі люди, незалежно від раси, віри або пола, мають право на здійснення свого матеріального добробуту й духовного розвитку в умовах волі й достоїнства, економічного стійкості й рівних можливостей”.

У Декларації також певні 10 програмних завдань МАРНОТРАТ.

Конвенції, прийняті після Другої світової війни, стосувалися важливої проблеми прав людини (воля об'єднання, усунення примусової праці й дискримінації, а також ряду технічних проблем у сфері праці). В 1948 р. була схвалена головна конвенція (№ 87) про вола об'єднання. Вона й зараз продовжує значно впливати на мир праці.

В 1969 р. МАРНОТРАТ з нагоди своєї 50-і річниці була визнана гідною Нобелівської премії миру. На церемонії надання престижної нагороди глава Комітету з Нобелівським преміям заявив, що МАРНОТРАТ, одне з деяких створень людства, яким воно може пишатися, вплинуло на законодавства всіх країн.

Із середини 70-х років був узятий курс на децентралізацію діяльності й ресурсів МАРНОТРАТ у рамках політики активного партнерства. В 1998 р. Міжнародна конференція праці прийняла декларацію про основні принципи й права в сфері праці.

В 1999 р. новий Генеральний директор МБП Хуан Сомовия (Чилі), перший представник південної півкулі, що очолив Організацію, приєднався до міжнародного консенсусу про сприяння відкритому суспільству й відкритій економіці в тій мері, у якій це "принесе реальні вигоди простим людям і їхнім родинам". X. Сомовия має намір модернізувати тристоронню структуру Організації й допомагати використовувати неї таким чином, щоб цінності МАРНОТРАТ відігравали провідну роль у новій глобальній реальності.