2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики

Відтворення трудових ресурсів – це постійне відновлення їхньої чисельності й структури як шляхом природної зміни поколінь, так і шляхом переходу одних структурних частин в інші.

Процес відтворення трудових ресурсів ділиться на окремі фази: формування, розподіл і перерозподіл і їхнє використання.

Фаза формування характеризується:

природним відтворенням, тобто народженням людей і досягненням ними згодом працездатного віку;

відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв'язок, і т.п.);

одержанням людьми утворення, спеціальності й певній трудовій кваліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу робочої сили характеризується розподілом її по видах робіт, родам діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонам країни. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.

Фаза використання складається у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці взагалі. На цій фазі основна проблема укладається в забезпеченні зайнятості населення й в ефективному використанні працівників.

Всі фази органічно связанны між собою.

Розрізняють екстенсивний і інтенсивний типи відтворення трудових ресурсів.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах і в країні взагалі без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості — освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здатностей і т.п.

Екстенсивний і інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Розрізняють три режими відтворення:

розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення;

просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених рівняється числу смертей на 1000 осіб населення;

звужене відтворення — відбувається абсолютне зменшення чисельності населення — депопуляция, що зв'язано зі зниженням числа шлюбів і народжуваності в країні, а також з ростом дитячої смертності.

2.5. Керування трудовими ресурсами як система

Термін “керування людськими ресурсами” виник в 60-ті роки ХХ сторіччя. В умовах сучасного етапу науково-технічної революції докорінно змінилася роль людини у виробництві. Якщо раніше трудові ресурси розглядалися лише як один з факторів виробництва, що нічим, по суті, не відрізняється від машин або встаткування, то сьогодні вони перетворилися в головний стратегічний ресурс, надбання компанії в конкурентній боротьбі. Це зв'язано зі здатністю людини до творчості.

Керування трудовими ресурсами сьогодні — це складова частина системи керування, що спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимального розподілу між областями й регіонами країни, а також на задоволення потреб народного господарства у кваліфікованих кадрах.

Найбільш загальні рекомендації з керування трудовою діяльністю розробляє МАРНОТРАТ, що має свої представництва в різних країнах. Це рекомендації із забезпечення нормальних умов праці й створенню конструктивних взаємин між найманим працівником і державою.

Залежно від типу ринку праці керування трудовими ресурсами функціонує на двох рівнях: на зовнішньому ринку праці воно здійснюється на державному рівні, а на внутрішньому - на рівні кожного окремого підприємства.

Головними елементами системи керування є люди, які одночасно виступають об'єктом і суб'єктом керування. Це - головна специфічна особливість керування трудовими ресурсами.

На державному рівні система керування трудовими ресурсами включає три взаємозалежних підсистеми, кожна з яких має свої чітко виражені завдання.

Підсистема формування трудового потенціалу:

1. Керування процесом відтворення населення:

регулювання демографічних процесів;

поліпшення умов життя жінки й ребенка;

турбота про здоров'я людини.

2. Керування процесами підготовки робочої сили:

загальноосвітня школа;

професійна орієнтація;

підготовка, перепідготовка кадрів для народного господарства, підвищення їхньої кваліфікації.

3. Керування відтворенням робочої сили:

оплата праці;

суспільні фонди споживання;

розвиток соціальної інфраструктури;

використання вільного часу.

Підсистема керування зайнятістю населення:

керування процесами утворення вільних робочих місць у матеріальній і нематеріальній сферах;

керування розподілом робочої сили через центри зайнятості, бюро працевлаштування;

керування перерозподілом робочої сили в територіальному й міжгалузевому аспектах.

Підсистема керування процесом використання трудових ресурсів:

1. Керування технічним процесом:

впровадження нових технологій, скорочення важкої праці;

атестація робочих місць.

2. Керування організацією праці:

нормування праці;

використання робочого часу;

дисципліна праці;

умови праці;

охорона й безпека праці.

3. Керування економікою праці:

планування продуктивності й кількості працюючих;

планування темпів росту оплати праці й продуктивності;

організація оплати праці.

Раціональність системи керування трудовими ресурсами залежить від того, наскільки ефективно буде функціонувати кожна підсистема.

На рівні підприємства система керування трудовими ресурсами складається із трьох підсистем:

1. Формування трудових ресурсів:

планування;

набір;

відбір;

визначення розміру заробітної плати й пільг.

2. Розвиток трудових ресурсів:

професійна орієнтація й адаптація;

підготовка кадрів;

оцінка трудової діяльності;

підготовка керівних кадрів;

керування просуванням по службі.

3. Підвищення якості трудової діяльності:

мотивація праці;

удосконалювання організації праці і його оплати.

Таким чином, керування трудовими ресурсами на державному рівні, і на рівні підприємства варто розглядати як взаємозалежні підсистеми, які повинні бути спрямовані на досягнення найбільш ефективного використання наявних трудових ресурсів.