12.4. Аналіз використання робочого часу

Обсяг продукції, що випускається, і продуктивність праці залежать від використання робочого часу й дотримання трудової дисципліни.

Аналіз використання робочого часу має на меті виявити невиправдані втрати й непродуктивні витрати робочого часу, установити конкретні причини й місця виникнення цих втрат, виявити їхній вплив на обсяг зробленої продукції, розробити заходу щодо ущільнення робочого дня.

До втрат робочого часу ставляться нерегламентовані перерви протягом робочого дня, а також непродуктивні витрати часу, зв'язані наприклад, з виробничим недоліком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням працівників від виконання його функціональних обов'язків.

Аналіз використання робочого часу здійснюється на основі балансу робочого часу. Розраховуються показники:

коефіцієнт використання календарного часу (Ккч):

,

де, Твідпр -і відпрацьований фонд робочого часу,

Тк -і календарний фонд часу;

коефіцієнт використання табельного фонду часу (Ктч):

,

де Тт -і табельний фонд часу.

Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду й святкових і вихідних днів.

Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (Кмч):

,

де Тмч -і максимально можливий фонд робочого часу.

Максимально можливий фонд робочого часу рівняється різниці табельного фонду часу й відпусток.

Різниця між знаменником і чисельником останнього показника характеризує резерв часу, що може бути використаний для збільшення випуску продукції.

Фонд робочого часу (Т) залежить від чисельності працюючих (Ч), кількості відпрацьованих днів одним працюючої (Д) і середньої тривалості робочого дня (Р):

Т = Ч × Д × М.

Оцінка впливу факторів на зміну фонду робочого часу здійснюється з використанням методу ланцюгових підстановок.

Вплив зміни чисельності працюючих на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового (?Тч) розраховується за формулою:

∆Тч = Чф × Дпл × Рпл – Чпл × Дпл × Рпл,

Вплив зміни кількості відпрацьованих днів одним працівником (?Тд):

∆Тд = Чф × Дф × Рпл – Чф × Дпл × Рпл,

Вплив зміни середньої тривалості робочого дня (?Тр):

∆Тр = Чф × Дф × Рф – Чф × Дф × Рпл,

12.5. Аналіз продуктивності праці

У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу й досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого -і продуктивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення й соціального розвитку країни.

Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному вдосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: коштів праці, предметів праці й робочої сили, а також методів їхнього з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва й праці.

Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її виміру.

При використанні натурального i вартісного методів розраховують среднечасовой, середньоденний i середньорiчний вироблення продукції одним робітником. Також розраховується середньорічне вироблення продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу у вартісному вираженні. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції).

Аналіз продуктивності праці здійснюється в наступному порядку:

аналізується рівень і динаміка планових і фактичних показників продуктивності праці -і виготовлення продукції на один працюючого ПВП і на одного робітника, трудомісткості продукції;

визначається вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва;

визначається вплив найважливіших факторів на ріст продуктивності праці.

Аналіз продуктивності праці починають із загального аналізу зміни її рівня й динаміки.

Подальший аналіз продуктивності праці передбачає визначення кількісної оцінки впливу факторів на її величину.

Для аналізу впливу факторів на величину продуктивності праці можуть використовуватися різні факторні моделі.

Наприклад, продуктивність праці (ПП) може бути розрахована за формулою:

,

де V -і обсяг виробництва продукції;

Ч -і середньооблікова чисельність промислово^-виробничого персо-налу або робітників.

Для окремих цехів формула визначення продуктивності праці може бути представлена так:

,

де В -і обсяг виробництва продукції в натуральному вираженні;

–– середня оптова ціна продукції.

При використанні цієї факторної моделі оцінка впливу факторів на зміну продуктивності праці від планового рівня здійснюється за формулами:

оцінка впливу обсягу виробництва (?Ппв):

;

оцінка впливу середньооблікової чисельності робітників (?Ппч):

;

оцінка впливу середньої оптової ціни (∆ПП ):

,

де Впл, Вф -і плановий, фактичний обсяг виробництва, нат. од.;

, –– планова, фактична ціна одиниці продукції, грн.;

Чпл, Чф -і планова, фактична чисельність робітників.

Для оцінки впливу факторів на рівень середньорічного вироблення робітника може використовуватися наступна модель:

РВ = Д ? Р ? ГВ,

де РВ -і річний виробіток одного робітника, грн../чол.;

Д -і кількість днів, відпрацьованих одним робітником;

Р -і середня тривалість робочого дня, ч.;

ГВ -і годинне вироблення одного робітника, грн../чол.

Вплив кількості днів, відпрацьованих одним робітником (?Рвд), визначається по формулі:

?Рвд = Дф ? Рпл ? Гвпл - Дпл ? Рпл ? Гвпл,

Вплив середньої тривалості робочого дня:

?Рвр = Дф ? Рф ? Гвпл - Дф ? Рпл ? Гвпл

Вплив годинного вироблення одного робітника (?Рвгв%):

?Рвгв = Дф ? Рф ? Гвф - Дф ? Рф ? Гвпл,

Найважливішим завданням аналізу є вивчення факторів зміни вироблення, які діляться на такі групи:

підвищення технічного рівня виробництва;

удосконалювання керування, організації виробництва й праці;

структурні зрушення у виробництві й ін.

Вплив цих факторів на продуктивність праці визначається на основі розрахунку відносної зміни чисельності працюючих за рахунок здійснення конкретних організаційно-технічних заходів за формулою:

.

Приріст продуктивності праці під впливом всіх факторів у цілому визначається так:

,

де (Ппі -і приріст продуктивності праці за рахунок дії i-го техніко-економічного фактору, %;

Еi -і відносна економія чисельності працюючих за рахунок i-го фактору;

(ПП -і приріст продуктивності праці в цілому, %;

Е -і відносне скорочення чисельності працюючих за рахунок дії всіх техніко-економічних факторів;

Чрозр -і розрахункова чисельність працюючих, що показує, яка чисельність працівників необхідна підприємству для виконання заданого обсягу виробництва при збереженні базового рівня вироблення.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовується також показник -і прибуток на один працюючого.

Трудомісткість одиниці продукції являє собою відношення робочого часу до кількості виготовленої продукції в натуральному або умовно-натуральному вимiрi. Такий метод виміру продуктивності праці застосовується, коли підприємство виробляє однорідну продукцію. Цей метод широко використовується для оцінки продуктивності праці за підрозділами підприємства. Базою для оцінки фактичної трудомicткостi є її нормативне значення. Доцільно також здійснити аналіз динаміки трудомicткостi за ряд років, її постійне зниження свідчить про ефективну інвестиційну політику на підприємстві, впровадження новітніх технологій, підвищення рівня механізації i автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва i праці. Крім того, трудомісткість може бути розрахована з використанням вартісної оцінки обсягу виробництва i показує фонд робочого часу, що доводиться на 1 грн. виготовленої продукції.

Між трудомісткістю продукції i середньогодинним виробленням існує залежність, що виражається формулою:

,

де ?ТМ -і приріст трудомісткості продукції, %;

?ГВ -і приріст середньогодинного вироблення, %.

У свою чергу приріст продуктивності праці під впливом змiни трудомicткостi визначається по формулі:

.