- •Тема 1. Об'єкт, предмет і завдання курсу
- •Загальна характеристика, предмет і метод курсу
- •Взаємозв'язок курсу "Економіка праці й соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами
- •Тема 2. Трудові ресурси й трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів
- •2.2. Види зайнятості й баланси трудових ресурсів
- •2.3. Структура й показники оцінки трудових ресурсів
- •2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики
- •2.5. Керування трудовими ресурсами як система
- •2.6. Персонал підприємства як об'єкт керування
- •2.7. Трудовий потенціал суспільства як економічна категорія
- •2.8. Трудоресурсная ситуація в Україні і її регіональні особливості
- •Тема 3. Праця як частина життя людини й ведучий фактор економічної діяльності
- •3.1. Поняття й сутність категорії “праця”
- •3.2. Утримування й характер праці
- •3.4. Мотиви й стимули до праці
- •4.1. Історія формування, поняття й утримування трудових-соціально-трудових відносин
- •4.2. Система соціально-трудових відносин
- •4.3. Державна політика в сфері соціально-трудових відносин
- •4.4. Профспілки й соціально-трудові відносини
- •Тема 5. Соціальне партнерство
- •5.1. Теоретичні основи й об'єктивні передумови виникнення соціального партнерства
- •5.2. Суб'єкти соціального партнерства
- •5.3. Система колективно-договірного регулювання трудових-соціально-трудових відносин
- •Тема 6. Ринок праці і його регулювання
- •6.1. Ринок праці: суть, утримування, структура
- •6.2. Умови виникнення й ефективного функціонування ринку праці
- •6.3. Функції й сегментація ринку праці
- •6.4. Безробіття, її види й показники
- •6.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
- •6.6. Державне регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •7.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія. Концепції зайнятості
- •7.2. Державна політика зайнятості
- •7.3. Регулювання зайнятості населення
- •Тема 8. Організація й нормування праці
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Керування організацією праці на підприємстві
- •8.3. Робочий час, його класифікація й методи вивчення
- •8.4. Основи нормування праці
- •Тема 9. Продуктивність і ефективність праці
- •9.1. Продуктивність, ефективність праці й основні фактори їхнього росту
- •Слідства підвищення (зниження) продуктивності праці
- •9.2. Показники оцінки продуктивності й ефективності праці
- •9.3. Основні напрямки підвищення продуктивності й ефективності праці
- •Тема 10. Політика доходів і оплата праці
- •10.1. Поняття “доходи населення” і їхні види
- •10.2. Заробітна плата, її види, функції й принципи організації
- •10.3. Тарифна система оплати праці
- •Єдина тарифна сітка оплати праці робітників та службовців по загальним (наскрізним) професіях і посадам
- •11.4. Форми й системи оплати праці
- •Тема 11. Планування праці
- •11.1. Завдання, утримування й показники плану по праці
- •11.2. Планування чисельності й складу кадрів
- •11.3. Планування росту продуктивності праці
- •11.4. Планування фонду оплати праці
- •Тема 12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •12.1. Основні завдання аналізу використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
- •12.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочої силоміць і кваліфікаційного складу робітників
- •12.3. Аналіз руху й стабільності робочої сили
- •12.4. Аналіз використання робочого часу
- •12.5. Аналіз продуктивності праці
- •12.6. Аналіз використання фонду оплати праці
- •12.7. Аналіз соціального розвитку підприємства
- •12.8. Аудит праці
- •Тема 13. Моніторинг соціально-трудової сфери, як інструмент регулювання й керування соціально-економічних відносин
- •13.1. Сутність і втримування соціального моніторингу
- •13.2. Моніторинг соціально-трудових відносин як тридцятилітній соціального моніторингу
- •Тема 14. Міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •14.1. Історія й причини створення Міжнародної організації праці
- •14.2. Керівні органи Міжнародної організації праці і їхня структура
- •1. Бюро по діяльності підприємців.
- •2. Бюро по діяльності трудящих.
- •3. Департамент урядової діяльності, законодавства й адміністрації праці.
- •14.3. Головні цілі й завдання Міжнародної організації праці
Тема 10. Політика доходів і оплата праці
10.1. Поняття “доходи населення” і їхні види
Головною метою соціальної політики України на довгострокову перспективу є послідовне підвищення рівня життя населення, зниження соціальної нестабільності, збереження культурних цінностей, відновлення економічної й політичної ролі України у світовому співтоваристві.
Досягнення поставленої мети визначає наступні завдання розвитку соціальної політики України: розробку й гарантію законодавчих актів всіх сфер, які охоплюють життєдіяльність населення; формування систем державних стандартів; забезпечення соціальної справедливості в суспільстві, переорієнтація соціальної політики на родину, забезпечення прав і соціальних гарантій жінкам, дітям, молоді; стримування безробіття; створення ефективного ринку праці; створення умов для реалізації цивільних прав на утворення й медичне обслуговування; розвиток культурного потенціалу; фінансове забезпечення пенсійної системи; підвищення реальних розмірів пенсій; створення умов для здійснення прав громадянами на житло; формування сприятливого інвестиційного клімату, підвищення ефективності функціонування бюджетної системи в цілому.
При визначенні напрямку й пріоритетів в економіці й соціальній політиці держави найбільш важливим є саме рівень життя населення, що характеризує рівень розвитку, ступінь забезпечення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення.
Умови, необхідні для поліпшення якості життя, включають, крім споживання товарів і послуг, також соціальні результати економічного розвитку, а саме: тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорону праці, забезпечення прав людини й т.п.
При розгляді рівня життя необхідно враховувати всю сукупність соціально-економічних умов, тому що без їхнього обліку неможливо робити висновки про реальне положення рівня життя населення.
Система кількісних і якісних показників рівня життя становить: обсяг споживання матеріальних благ і послуг; рівень споживання продуктів харчування й непродовольчих товарів; реальні доходи населення; розмір заробітної плати, доходи з інших джерел (пенсії, допомоги, стипендії, реалізація продуктів особистого підсобного господарства, дивіденди, відсотки на інвестування у виробництво); умови праці, житлові умови, утворення, охорона здоров'я.
Вартісним показником рівня життя населення є загальне споживання матеріальних благ і послуг. Цей показник забезпечує взаємне погоджування показників добробуту населення.
Доходи населення в ринковій економіці являють собою сукупність надходжень грошових і натуральних коштів за певний проміжок часу, які використовуються фізичними особами з метою споживання й нагромадження.
Грошовий дохід родини являє собою надходження коштів у формі оплати праці, соціальних трансфертів, доходів від власності, підприємницької діяльності, продажу продукції особистого підсобного господарства й інших видів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги й т.п.) за певний проміжок часу.
Показником матеріальної забезпеченості населення є сукупні доходи. Це вартісний показник, до нього входять: оплата праці; соціальні трансферти в грошовій формі; доходи від власності; доходи від підприємницької діяльності; доходи від продажу продукції з особистого підсобного господарства; вартість натуральних надходжень із особистого підсобного господарства; вартість безкоштовних послуг; інші надходження (аліменти, гонорари, доброчинна допомога й ін.).
При оцінці величини сукупного доходу, отриманого родиною, значимим фактором є розмір родини, тому що він визначає величину душового доходу.
Грошові доходи населення підрозділяються на наявні й первинні. Первинні доходи населення включають всі надходження, отримані від власності на фактори виробництва.
Наявні доходи населення – результат перерозподільних процесів. Вони розраховуються за допомогою доданих до первинних доходів соціальних трансфертів і вирахування обов'язкових платежів і збори. Отриману в результаті суму коштів населення, родини й окремі громадяни можуть використовувати на власний розсуд.
До доходів населення ставляться також кошти, узяті в борг. У зв'язку із цим виділяють кінцеві й загальні доходи населення. Кінцеві доходи населення - це розташовувані доходи плюс чисті борги населення. Середній грошовий дохід на людину - сума кінцевих доходів, розділена на чисельність населення країни. Загальні доходи населення включають скоректовані розташовувані доходи й чисті борги. Чисті борги відображають зміна заборгованостей по позиках, які видані громадянам кредитними організаціями й підприємствами на споживчі цілі.
У політику доходів і заробітної плати необхідно враховувати динаміки номінальних і реальних розташовуваних доходів. Номінальні доходи включають всю суму кінцевих доходів. Для визначення реальних розташовуваних доходів населення номінальні доходи діляться на індекс споживчих цін.
Індекс споживчих цін – це зміна вартості основних споживчих товарів і послуг за певний період, виражена у відсотках. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення.
Купівельна спроможність номінальних доходів населення відображає потенційні можливості придбання товарів і послуг населенням, виражені співвідношенням кінцевих доходів з величиною прожиткового мінімуму. Його вартість росте з ростом індексу споживчих цін. Тому ріст індексу споживчих цін свідчить про зниження купівельної спроможності кінцевих доходів населення.
Для вивчення й прогнозування темпів росту, пропорцій розподілу, структури доходів, витрат і заощаджень становлять баланс грошових доходів, витрат і заощаджень населення.
Важливими показниками рівня життя населення є вартість життя й рівень споживання населення. Вартість життя - розмір витрат на матеріальні блага й послуги, життєво необхідні людині.
Показником обсягу й структури споживання матеріальних благ і послуг мінімального рівня є прожитковий мінімум.
Прожитковий мінімум складається із продовольчого кошику, непродовольчих товарів і послуг, податків і інших платежів. Сукупний мінімальний обсяг потреб у натуральній формі - це мінімальний споживчий кошик. Його вартісна оцінка - бюджет споживчого мінімуму. Він є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати в країні. Розмір прожиткового мінімуму в системі рівня життя громадян виступає як чорта бідності населення.
