8.4. Основи нормування праці

При встановленні норм праці повинен ураховуватися комплекс технічних, економічних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, соціальних і правових факторів. Тому в загальному випадку при нормуванні праці об'єктами комплексного обґрунтування повинні бути не тільки величини норм, але й визначальні параметри технології, організації праці й виробництва. У першу чергу це ставиться до режимів роботи встаткування, прийомам праці, системі обслуговування робочих місць, режимам праці й відпочинку.

До економічних факторів варто відносити кінцеві показники ефективності виробництва. До них також ставляться обсяги наявних виробничих ресурсів.

Під психофізіологічними факторами розуміються показники впливу трудового процесу на організм працівників, які характеризують їхню енергію, ступінь стомлення й т.п.

Санітарно-гігієнічні фактори определяюся умовами виробничого середовища (температура, освітленість, шум, вібрації й т.п.)

До соціальних факторів відносять змістовність праці, її розмаїтість, наявність у ній творчих елементів, характер взаємин у трудових колективах.

Правові фактори - це тривалість робочого дня, форми взаємин робітників і адміністрації.

При нормуванні праці виробничий процес ділиться на операції і їхні елементи. Це необхідно для аналізу раціональності технології й прийомів праці, вибору їх найбільш ефективних варіантів, визначення необхідних витрат часу на кожний елемент виробничого процесу й на роботу в цілому.

Операцією називається частина виробничого процесу, що виконується над певним предметом праці одним робітником або ланкою на одному робочому місці. При цьому під робочим місцем розуміється зона трудової діяльності одного робітника або їхньої групи, оснащеної знаряддями праці й інших матеріально-технічних коштів, необхідними для виконання роботи. У складі операції прийнято виділяти трудові прийоми, дії й рухи.

В економіці прийнято використовувати систему наступних принципів нормування праці.

Принцип комплексності означає, що при встановленні норм праці повинен ураховуватися комплекс виробничих факторів (технічних, організаційних, планових, фізіологічних, соціальних).

Принцип системності означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва й залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат на пов'язаних з ним робочих місцях. Цей принцип є слідством закону економії часу.

Принцип ефективності визначає необхідність установлення таких норм, при яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними видатками трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосованих на даній ділянці виробництва, з метою економії витрат живої й суспільної праці й поліпшення його умов.

Принцип коректності означає, що норми праці повинні встановлюватися в точній відповідності з параметрами продукції, що виготовляється, і предметів праці, умовами, складністю, масштабом виробництва й інших об'єктивних характеристик конкретного виробничого підрозділу.

Принцип динамічності випливає із принципу конкретності й означає необхідність зміни норм при зміні умов, які приймалися в увагу для їхнього розрахунку.

Принцип загальності означає необхідність нормування праці всіх категорій працівників.

У цей час на підприємствах використовується система норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності. Найбільше широко застосовуються норми часу, вироблення, обслуговування, чисельності, керування, нормовані завдання.

Норма часу (трудомісткість операції) визначає необхідні витрати часу одного робітника або бригади на виконання одиниці роботи (одиницю продукції). Норми часу виміряються в чіл.-хв. (чіл.-ч.).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції певного виду, що повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою за даний відрізок часу (годину, зміну). Норми виробітку виміряються в натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і т.п.) і відображають необхідний результат діяльності робітників.

Норма обслуговування визначає кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою.

Норма чисельності визначає чисельність робітників, необхідну для виконання певного обсягу роботи або для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Норми керування (чисельності підлеглих) визначають кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідні асортименти й обсяг робіт, що повинні бути виконані одним робітником або бригадою за даний відрізок часу. Як і норма виробітку, нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності робітників, але, на відміну від норм виробітку може встановлюватися при виготовленні різнорідної продукції й визначати обсяг роботи не тільки в натуральних одиницях, але й у грошових одиницях.

Під методом нормування розуміється сукупність прийомів установлення норм праці. Методи нормування праці діляться на аналітичні й сумарні. Вибір методу визначається характером нормованих робіт і умовами їхнього виконання.

Аналітичні методи включають аналіз конкретного трудового процесу, розподіл його на елементи, проектування раціональних режимів роботи встаткування й прийомів праці робітників, визначення норм по елементах трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів, установлення норм на операцію.

Сумарні методи мають на увазі встановлення норм праці без розбивки процесу на елементи й проектування раціональної організації праці, тобто на основі досвіду нормувальника або статистичних даних про виконання аналогічних робіт.

За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи діляться на аналітично-розрахункові, у яких базою розрахунку норм є нормативні матеріали, і аналітично^-дослідницькі, у яких вихідна інформація збирається шляхом спостереження або експериментів. Аналітично-розрахункові методи в цей час є основними. Вони забезпечують необхідний ступінь обґрунтованості норм при значно менших у порівнянні з дослідницькими методами видатках на збір вихідної інформації.

По ступені диференціації трудового процесу аналітичні методи діляться на диференційовані й укрупнені.

Диференційовані методи укладаються в детальній розбивці трудового процесу на елементи, дослідження факторів, які впливають на тривалість кожного елемента й проектування нового складу.

Укрупнені методи укладаються в розбивці трудового процесу на комплекси прийомів і операцій. Необхідний час звичайно встановлюється на підставі укрупнених нормативів і типових норм.

Розробка нормативів по праці включає наступні основні етапи:

1. підготовчу роботу;

2. дослідження виробничих процесів;

3. установлення нормативних залежностей, розробку проекту збірника нормативів;

4. перевірку нормативів у виробничих умовах;

5. коректування нормативів за результатами перевірки, їхнє узгодження й затвердження.

На першому етапі уточнюються види роботи, на які повинні бути розроблені нормативи, визначаються підприємства, цехи й ділянки, де буде проводитися дослідження трудових і технологічних процесів, підбираються необхідні методичні й нормативні матеріали, провадиться попереднє вивчення робочих місць і виробничих процесів, обґрунтовується вибір об'єктів спостереження. Цей етап закінчується розробкою методики програми досліджень, у якій обґрунтовується структура нормативів, сфери їхнього застосування, форма подання нормативних залежностей, обсяг вихідних даних, методи їхнього збору й обробки.

Основним утримуванням другого етапу є збір вихідних даних про витрати праці й фактори, які визначають їхню величину.

При розробці нормативів особливо важливо забезпечити вибір оптимальних варіантів технологічного й трудового процесів. На підставі спостережень і експериментів установлюються залежності між необхідними видатками праці й факторами, які на них впливають. При цьому використовуються графічні й аналітичні методи, основою яких є апарат математичної статистики.

Нормативні залежності найчастіше оформляються у вигляді таблиць і номограм, з яких становлять збірник нормативів. У нього включають також опис нормованих робіт, умов їхнього виконання, методичні вказівки за розрахунками норм за допомогою системи нормативів.

Важливу роль грає аналіз нормування праці:

1. Оцінка складу, обґрунтованості й повноти нормативного господарства, а також практики використання нормативів при встановленні норм.

2. Визначення охоплення нормуванням робіт із всіх категорій промислово-виробничого персоналу й динаміки цих показників.

3. Оцінка обґрунтованості й рівної напруженості норм праці, їхньої диференціації, практики застосування й рівня виконання.

4. Обґрунтування порядку заміни й перегляду норм, а також ефективності щорічної перевірки напруженості норм і нормованих завдань.

5. Перевірка виконання планів нормативно-дослідницьких робіт і обґрунтованості нормативів.

6. Вивчення практики організації оперативного нормування – оцінка заходів щодо централізації або децентралізації й поліпшенню складу нормувальників.

Розрізняють поточний і кінцевий аналіз нормування праці. Перший проводиться регулярно чинностями ООТИЗ. Він дозволяє оцінити:

1) загальний рівень виконання норм, розподіл робітників за рівнем виконання норм, чисельністю й професійному складом виконавців;

2) виконання плану заміни й перегляду норм по видах робіт і підрозділам підприємства, а також величину втрат, викликаних несвоєчасним проведенням робіт, передбачених планом;

3) виконання плану нормативно-дослідницької роботи, проведення хронометражів і фотографій робочого дня.

Кінцевий аналіз охоплює весь комплекс питань нормування праці, розглянутих у тісному зв'язку з динамікою виробничих показників.

Аналіз виконується в кілька етапів: підготовка, збір вихідних матеріалів, їхня перевірка й обробка, аналітична робота, підготовка кінцевої записки й пропозицій по усуненню виявлених недоліків або використанню досягнень і позитивного досвіду. На першому етапі визначаються завдання й об'єкти аналізу, строки його проведення, а також виконавці кожного етапу. Збір вихідних даних починається з підготовки переліку необхідних даних, розробки макетів статистичних таблиць, установлення завдань на проведення спеціальних досліджень.