Тема 2. Трудові ресурси й трудовий потенціал суспільства

2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів

Перетворення, які відбуваються в економіці країни, неминуче ведуть до зміни структури використовуваних трудових ресурсів, підвищуються вимоги до якості праці, усе більше актуальними стають проблеми створення нових робочих місць, матеріального благополуччя населення, що залежить від політики керування трудовими ресурсами в цілому.

Уперше термін"трудові ресурси" як планово-обліковий вимірник робочої сили був уведений в 20-е роки академіком С. Г. Струмиліним, однак активно цей показник став використовуватися з кінця 50-х років.

У сучасних умовах поняття "трудові ресурси" варто переглянути, це пов'язане зі зміною структури виробничої діяльності.

Під терміном “трудові ресурси” розуміють частина працездатного населення країни, що володіє сукупністю фізичних і духовних здатностей, загальноосвітніми й професійними знаннями для роботи в народному господарстві, включаючи осіб, старше й молодше працездатного віку, зайнятих у суспільному виробництві.

Працездатність – це потенційна можливість індивіда виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом певного часу, що залежить від зовнішніх умов діяльності й психофізіологічних ресурсів людини.

Розрізняють загальну, загальну повну й повну професійну працездатність.

Загальна працездатність – це здатність до некваліфікованої роботи у звичайних умовах.

Загальна повна працездатність – це здатність виконувати некваліфіковану роботу у звичайних умовах праці протягом заданого проміжку часу.

Повна професійна працездатність – це здатність працівника виконувати всі трудові функції за професією, яка в нього є, або, згідно з його посадою, у тихнув виробничих умовах, у яких він працює чи працював.

Для кращого розуміння поняття “трудові ресурси” потрібно знати, що все населення залежно від віку ділиться на:

осіб, молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

осіб працездатного (робітника) віку (в Україні: жінки - від 16 до 54 років, чоловіка - від 16 до 59 років включно);

осіб, старших працездатного віку, по досягненні якого встановлюється пенсія за віком (в Україні: жінки - з 55, чоловіка - з 60 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють особи працездатні й непрацездатні. Непрацездатні особи в працездатному віці - це інваліди 1-й і 2-й груп, а працездатні особи в непрацездатному віці - це підлітки й працюючі пенсіонери за віком.

Таким чином, до трудових ресурсів належать наступні групи:

населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-й і 2-й груп і непрацюючі особи, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, які народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з важкими й шкідливими умовами праці);

працюючі особи пенсійного віку;

працюючі особи молодше 16 років.

Відповідно до українського законодавства на роботу можна приймати у вільне від навчання час на неповниний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у випадку досягнення ними 15-літнього віку по згоді одного з батьків або особи, що їх заміняє, за умови виконання легкої праці.

Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок - 39 років (від 16 до 54 років включно). Це основна частина трудових ресурсів України, що представляє більш ніж 95% всіх її трудових ресурсів.