6.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - більшим суспільним злом. Економічні втрати від безробіття - це невипущена продукція, скорочення платоспроможного попиту, звуження споживчого ринку, наростання елементів кризи виробництва. Перебування ж людей у статусі безробітних означає часткову або повну втрату доходів, професійних навичок, зниження рівня життя, викликає почуття власної неповноцінності. Безробіття приводить до росту злочинності, смертності, кількості психічних захворювань.

Відомий американський економіст Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття й відставанням обсягу валового національного продукту (ВНП). Це відношення відомо як закон Оукена, його суть у тім, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, те відставання ВНП становить 2,5%.

Відповідно до цього закону щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% підтримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1%. Відповідно, кожне скорочення темпів приросту ВНП на 2% викликає ріст безробіття на 1%.

Безробітні громадяни мають потребу в соціальному захисті, і держава її гарантує. Працівникам, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці, надаються особливі гарантії, якщо вони зареєструвалися в службі зайнятості протягом десяти днів, а саме:

збереження на період працевлаштування середньої заробітної плати останнього місця роботи, але не більше 3 місяців, з урахуванням вихідних допомог і безперервного стажу;

право на одержання допомоги з безробіття в розмірі 75% середньої заробітної плати на останнім місці роботи протягом наступних 3 місяців і 50% протягом наступних 6 місяців, але не більше середньої заробітної плати в державі;

збереження на новому місці роботи на період професійного навчання з відривом від виробництва середньої заробітної плати на останнім місці роботи;

право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 року до встановленого законодавством про пенсійне забезпечення строку особам предпенсионного віку, які мають необхідний загальний виробничий стаж.

Для інших громадян умови й розміри допомоги по безробіттю визначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Застраховані громадяни, які протягом 12 місяців до початку безробіття працювали не менше 26 календарних тижнів на умовах повного й неповного робочого дня, мають право одержувати допомогу з безробіття. Для одержання такої допомоги необхідно зареєструватися в службі зайнятості протягом місяця після закінчення страхового стажу. Страховий стаж - це період часу роботи на умовах трудового договору, коли платилися страхові внески.

Громадяни, які працювали протягом 12 місяців менше 26 тижнів, теж мають право на допомогу, вона визначається по прожитковому мінімумі.

Громадяни, які звільнилися за власним бажанням, починають одержувати допомогу з 91-го календарного дня.

Допомога з безробіття не може бути нижче за прожиткового мінімуму й вище середньої заробітної плати в області за попередній місяць.