
- •Тема 1. Об'єкт, предмет і завдання курсу
- •Загальна характеристика, предмет і метод курсу
- •Взаємозв'язок курсу "Економіка праці й соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами
- •Тема 2. Трудові ресурси й трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів
- •2.2. Види зайнятості й баланси трудових ресурсів
- •2.3. Структура й показники оцінки трудових ресурсів
- •2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики
- •2.5. Керування трудовими ресурсами як система
- •2.6. Персонал підприємства як об'єкт керування
- •2.7. Трудовий потенціал суспільства як економічна категорія
- •2.8. Трудоресурсная ситуація в Україні і її регіональні особливості
- •Тема 3. Праця як частина життя людини й ведучий фактор економічної діяльності
- •3.1. Поняття й сутність категорії “праця”
- •3.2. Утримування й характер праці
- •3.4. Мотиви й стимули до праці
- •4.1. Історія формування, поняття й утримування трудових-соціально-трудових відносин
- •4.2. Система соціально-трудових відносин
- •4.3. Державна політика в сфері соціально-трудових відносин
- •4.4. Профспілки й соціально-трудові відносини
- •Тема 5. Соціальне партнерство
- •5.1. Теоретичні основи й об'єктивні передумови виникнення соціального партнерства
- •5.2. Суб'єкти соціального партнерства
- •5.3. Система колективно-договірного регулювання трудових-соціально-трудових відносин
- •Тема 6. Ринок праці і його регулювання
- •6.1. Ринок праці: суть, утримування, структура
- •6.2. Умови виникнення й ефективного функціонування ринку праці
- •6.3. Функції й сегментація ринку праці
- •6.4. Безробіття, її види й показники
- •6.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
- •6.6. Державне регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •7.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія. Концепції зайнятості
- •7.2. Державна політика зайнятості
- •7.3. Регулювання зайнятості населення
- •Тема 8. Організація й нормування праці
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Керування організацією праці на підприємстві
- •8.3. Робочий час, його класифікація й методи вивчення
- •8.4. Основи нормування праці
- •Тема 9. Продуктивність і ефективність праці
- •9.1. Продуктивність, ефективність праці й основні фактори їхнього росту
- •Слідства підвищення (зниження) продуктивності праці
- •9.2. Показники оцінки продуктивності й ефективності праці
- •9.3. Основні напрямки підвищення продуктивності й ефективності праці
- •Тема 10. Політика доходів і оплата праці
- •10.1. Поняття “доходи населення” і їхні види
- •10.2. Заробітна плата, її види, функції й принципи організації
- •10.3. Тарифна система оплати праці
- •Єдина тарифна сітка оплати праці робітників та службовців по загальним (наскрізним) професіях і посадам
- •11.4. Форми й системи оплати праці
- •Тема 11. Планування праці
- •11.1. Завдання, утримування й показники плану по праці
- •11.2. Планування чисельності й складу кадрів
- •11.3. Планування росту продуктивності праці
- •11.4. Планування фонду оплати праці
- •Тема 12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •12.1. Основні завдання аналізу використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
- •12.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочої силоміць і кваліфікаційного складу робітників
- •12.3. Аналіз руху й стабільності робочої сили
- •12.4. Аналіз використання робочого часу
- •12.5. Аналіз продуктивності праці
- •12.6. Аналіз використання фонду оплати праці
- •12.7. Аналіз соціального розвитку підприємства
- •12.8. Аудит праці
- •Тема 13. Моніторинг соціально-трудової сфери, як інструмент регулювання й керування соціально-економічних відносин
- •13.1. Сутність і втримування соціального моніторингу
- •13.2. Моніторинг соціально-трудових відносин як тридцятилітній соціального моніторингу
- •Тема 14. Міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •14.1. Історія й причини створення Міжнародної організації праці
- •14.2. Керівні органи Міжнародної організації праці і їхня структура
- •1. Бюро по діяльності підприємців.
- •2. Бюро по діяльності трудящих.
- •3. Департамент урядової діяльності, законодавства й адміністрації праці.
- •14.3. Головні цілі й завдання Міжнародної організації праці
6.4. Безробіття, її види й показники
В умовах переходу України до ринкових відносин однієї з найбільш актуальних виявилася проблема безробіття. Роздержавлення й приватизація державної власності, структурна перебудова економіки, економічні проблеми останнього років супроводжувалися масовим вивільненням і перерозподілом робочої сили.
Безробіття – соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили економічно активного населення не зайняті в суспільному виробництві.
Безробітними в Україні вважаються громадяни працездатного віку, які по незалежним від них причинам не мають заробітку (трудового доходу) внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу й здатні приступитися до неї.
Не ставляться до безробітних громадяни:
молодше 16 років, за винятком тих, які працювали й були звільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці, реорганізацією, перепрофілюванням або ліквідацією підприємства або скороченням штату;
ті, які вперше шукають роботу й не мають професії у випадку відмови від проходження профпідготовки або від оплачуваної роботи;
відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості в якості безробітних;
имеющие право на пенсію відповідно до законодавства України.
Існуюча система обліку безробітних в Україні не відображає всієї дійсності, тому що значна частка безробітних не реєструється в службах зайнятості.
Критеріями класифікації безробіття, як правило, є причина її виникнення й тривалість.
Основними видами безробіття є фрикційна, структурна й циклічна.
Фрикційна виникає тоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, шукає роботу після звільнення, тимчасово втратила сезонну роботу, молодь уперше шукає роботу. Коли ці люди знайдуть роботу, їхнє місце займуть інші, подібний ім. Тому даний тип безробіття є постійним. Цей вид безробіття має короткостроковий характер і в певною мірою є бажаним, оскільки частина робітників, тимчасово втративши роботу, переходить із низькооплачуваної й низькопродуктивної роботи на більше оплачувану й продуктивну. Звичайно вона становить 2 - 3%.
Структурне безробіття є продовженням фрикційної. Вона виникає тоді, коли попит на деякі види професій зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. При цьому виникає категорія працівників, звички й професійний досвід яких застаріли й нікому не потрібні. Цей вид безробіття має довгостроковий характер. Звичайно вона становить 2 - 3%.
Рівень безробіття при повній зайнятості рівняється сумі фрикційного й структурного безробіття. Його називають нормальним або природним безробіттям.
Циклічне безробіття обумовлюється спадами виробництва й виникають тоді, коли сукупний попит на товари й послуги знижується. Для згладжування негативних слідств цього виду безробіття приймаються спеціальні програми забезпечення зайнятості населення й субсидування державою. Це безробіття може становити від 0 до 8 - 10% і більше. Приміром, в 1929-1933 р. циклічне безробіття в США становила 25%. Циклічне безробіття є довгостроковою й небезпечна для економіки.
Також виділяють інституціональне, добровільне, змушене й сховане безробіття.
Інституціональне безробіття виникає, коли організація ринку праці недостатньо ефективні. Наприклад, недостатньо інформації про вакансії.
Добровільне безробіття виникає, коли працівник звільняється за власним бажанням у зв'язку з незадовільним рівнем оплати праці, умовами праці, через психологічний клімат у колективі або з інших причин проти бажання адміністрації.
Змушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, але відбувається скорочення персоналу.
Сховане безробіття – широкомасштабне явище, обумовлене нерозвиненістю ринкових відносин. Це працівники, які ще зберігають статус зайнятості, але для них імовірність втратити роботу надзвичайно висока, і числящиеся працюючими, але перебувають у неоплачуваних відпустках.
Для аналізу безробіття використовують такі показники:
кількість безробітного населення, тис. чіл.;
рівень безробіття, виражений у відсотках, обумовлений по формулі:
Уб= ( ЭА-З) / ЭА х 100%,
де Уб - рівень безробіття, чіл.;
Еал - чисельність економічно активного населення, чіл.;
З - чисельність зайнятих, чіл.;
розподіл безробітних по сферах суспільно корисної праці;
розподіл безробітних за професіям, областям і секторам економіки;
середня тривалість безробіття, мес.;
навантаження на одну вакансію, чіл.
В Україні рівень безробіття вище серед фахівців і службовців, чим серед робітників, безробітних більше серед молоді, чим серед людей середнього віку, жінки частіше чоловіків попадають у число безробітних.