Лекція: Оплата праці на будівельних підприємствах
Зміст:
Основні поняття.
Організація праці в будівництві.
Продуктивність праці в будівництві.
Управління праці в будівництві.
1. Основні поняття .
Трудові ресурси – це частина населення, яка володіє фізичним розвитком, розумом, знаннями, і яка здатна працювати.
Вирішальне значення у трудових ресурсах займає працездатне населення у працездатному віці.
Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно в робочому віці, здатних за своїми психофізичними даними до участі у трудовому процесі.
Законодавство України: для чоловіків 16 – 60; для жінок 16 – 55.
В будь-якому суспільстві працездатне населення складається із двох груп: економічно активне та економічно неактивне населення.
Економічно активне населення – це частина населення, зайнята трудовою діяльністю, що приносить прибуток.
Існують загальна й професійна працездатність.
Загальна працездатність – передбачає у людини фізичні, психофізичні вікові, і інші дані, що визначають здатність до праці, яка вимагає спеціальної підготовки, тобто здатність до некваліфікованої праці.
Професійна працездатність – це здатність до конкретного виду праці, що потребує спеціальної підготовки, тобто здатності до кваліфікованої праці.
Ринок праці найважливіша сфера економіки. Ринок праці в будівництві має свою специфіку, він залежить від ринку капіталу, засобів праці, вживаних товарів.
В умовах регульованої ринкової економіки ринок праці включає наступні елементи та системи: правову базу, яка відображає основні принципи державної політики з питань оплати праці, трудових та соціально-трудових відносин; державну систему зайнятості та скорочення безробіття; систему підготовки кадрів; систему найму; контрактну систему; систему перепідготовки кадрів та перекваліфікації кадрів; біржі праці; фонд зайнятості.
На ринку праці попит та пропозиція протистоять один одному. В ході цього протистояння відбуваються:
оцінка робочої сили;
визначення умов її найму; заробітну плату; умови праці;
оцінка можливості отримання освіти;
вивчення можливості професійного росту;
розряд гарантії зайнятості;
вивчення міграції робочої сили.
Зайнятість – це діяльність людини, яка пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що не заперечують законодавству та приносять трудовий прибуток.
Зайнятість може бути повною, неповною, частковою, схованою.
Незайняте населення – безробіття.
Види безробіття:
Фрикційне(добровільне), технологічне, структурне, , регіональне, циклічне (кризове).
Фрикційне безробіття – це таке безробіття, коли працівники не працюють у даний момент через зміну місця роботи у зв’язку з поліпшеними умовами, переїздом на нове місце проживання, так зване добровільне безробіття. Фрикційне безробіття існує завжди і пов’язане зі свободою вибору професій і місця роботи.
Структурне безробіття викликане структурними зрушеннями у галузях економіки, коли в деяких галузях піднесення, і тут потрібна більша кількість працівників, а в інших – спад, і тут вимушені звільняти працівників.. Це безробіття – вимушене. Це явище природне для будь-якої економіки, що розвивається, і держава бере безробітних під свій соціальний захист.
Циклічне безробіття є найбільш важким. Воно виникає в періоди загального економічного спаду. У цьому випадку уряд змушений не тільки брати безробітних під захист, а й вживати заходи щодо виведення економіки з кризи.