8.2. Звернення стягнення на інше майно боржника-юридичної особи

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові-юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Перебування майна боржника у інших осіб, наприклад, за договорами оренди - не є перешкодою для звернення стягнення на таке майно.

На майнові об'єкти юридичної особи-боржника накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

• у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

• у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

• у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Як можна побачити з цієї черговості звернення стягнення на майно, процедура виконавчого провадження спрямована на захист законних прав та інтересів боржників та орієнтована на такий спосіб задоволення вимог стягувачів, який би надавав змогу якомога довше не руйнувати внутрішню виробничу інфраструктуру підприємства-боржника.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у триденний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності (тобто у разі наявності у статутному фонді підприємства державної частки понад 25%) Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника-юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, однак публікація такого повідомлення жодним чином не зупиняє процедуру реалізації описаного та арештованого майна.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (їх вичерпний перелік визначається Кабінетом Міністрів України), державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна України про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, І про розмір вимог стягувача.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 Закону України „Про виконавче провадження". У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.

Особливим видом майна боржника-юридичної (а також і фізичної) особи є її корпоративні права. Не секрет, що фізичні та юридичні особи, які мають право бути участниками або засновниками господарських товариств та інших суб'єктів господарської діяльності, нерідко переховують від примусової реалізації власне майно, передаючи це майно у статутні фонди означених суб'єктів, після чого право власності засновника (участника) на передане майно припиняється в обмін на появу у засновника корпоративних прав. Юридичні особи та їх засновники (учасники) не відповідають за зобов'язаннями один одного, тому подальше звернення державним виконавцем на майно боржника, передане у статутний фонд іншого підприємства - неможливе.

Наразі, державний виконавець вправі звернути стягнення на окремий вид особистих немайнових прав - корпоративні права боржника. Корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, отримання інформації про діяльність господарської організації, право реалізації власної частки у статутному фонді, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Означені корпоративні права підлягають оцінці та реалізації в загальному порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стосовно оцінки корпоративних прав держави тощо).