Лекція № 7. Заходи примусового виконання рішень

7.1. Звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника

7.2. Звернення стягнення на грошові кошти боржника

7.3. Звернення стягнення на майно боржника

7.4. Підстави і порядок арешту майна

7.5. Опис і арешт майна боржника

7.6. Оцінка і зберігання майна боржника

7.1. Звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника

Використання державою заходів примусу при виконанні владних рішень є вимушеною необхідністю з метою виховання правосумлінності і підтримання стабільності в суспільстві шляхом безумовного дотримання певного порядку у суспільних взаємовідносинах. Заходи примусового виконання рішень неодмінно відповідають вимогам щодо суворого дотримання конституційних прав людини і громадянина, а також інтересів суб'єктів виконавчого провадження.

Заходами примусового виконання рішень, що передбачені Законом є:

• звернення стягнення на майно боржника (у тому числі на грошові кошти);

• звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), інші доходи, пенсію, стипендію боржника;

• вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, яке виконується державним виконавцем у примусовому порядку;

• інші заходи, передбачені рішенням, яке перебуває на примусовому виконанні.

Звернення стягнення на майно боржника (у тому числі на грошові кошти останнього) є одним з найпоширеніших засобів примусового виконання рішення, без якого не провадиться практично жодне з виконавчих проваджень, що не закінчилися на стадії добровільного виконання.

Процедура звернення стягнення на майно боржника складається з трьох невід'ємних послідовних частин:

1. Арешт (опис) майна боржника;

2. Вилучення майна боржника (списання грошових коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби);

3. Примусова реалізація майна боржника.

Для проведення процедури звернення стягнення на майно боржника державний виконавець спочатку повинен вірогідно встановити належність майна саме боржникові, а не будь-якій іншій особі. Тобто, зверненню стягнення на майно боржника передує його виявлення шляхом:

• перевірка бухгалтери (каси) підприємства-боржника на предмет виявлення готівкових коштів, що належать боржникові;

• надсилання запитів до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ (Державного казначейства України) з питань виявлення банківських рахунків та безготівкових грошових коштів боржника;

• надсилання запитів до державної автомобільної інспекції з метою виявлення зареєстрованих за боржником автомототранспортних засобів;

• надсилання запитів до бюро технічної інвентаризації (з приводу виявлення об'єктів нерухомості);

• надсилання запитів до органів нотаріату з приводу вчинення боржником правочинів з придбання окремих видів майна;

• витребування інформації з органів МВС щодо реєстрації за боржником зброї;

• надсилання запитів до морських та судоплавних інспенцій з приводу реєстрації суден та плавучих засобів;

• надсилання запитів до інших органів державної влади, що провадять реєстрацію права власності на майнові об'єкти (земельні ділянки тощо).

Усі, зазначені у цьому переліку установи, зобов'язані надати державній виконавчій службі затребувану інформацію у встановлений державним виконавцем строк (податкові органи - в строк до трьох днів).

Для встановлення майнового стану боржника-громадянина, крім зазначених заходів, слід у безумовному порядку перевіряти майнове становище боржника за місцем його реєстрації та за всіма можливими місцями проживання громадянина, а також виявляти майно громадянина, набуте останнім в період перебування в шлюбі.

Відповідно до норм статті 368 ЦК України, майно набуте подружжям, а також майно, набуте в результаті праці та за спільні грошові кошти членів однієї сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором чи законом. Тобто, державний виконавець через органи, що провадять реєстрацію окремих видів майна, має встановити й наявність майна у чоловіка (дружини) боржника або членів його сім'ї для подальшого звернення до суду з заявою про виділення частки боржника у спільній сумісній власності.

Державному виконавцю доцільно також перевіряти через органи реєстрації актів цивільного стану відповідних управлінь юстиції факти реєстрування боржником попередніх шлюбів, оскільки майно, що зареєстроване на колишніх чоловіка (дружину) також може перебувати у спільній сумісній власності з боржником.

Дещо простішим є порядок виявлення майна боржника, якщо останній є юридичною особою. Так, статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Баланс підприємства - це система взаємопов'язаних показників, що характеризують в узагальненому вартісному вигляді стан засобів підприємства на певну дату. Бухгалтерський баланс відображає склад, розміщення та джерела формування цих засобів.

Баланс складається з двох частин - активу (він характеризує склад, розміщення та використання засобів) та пасиву (характеризує джерела створення засобів). Актив та пасив дорівнюють одне одному - підсумок активу відповідає підсумку пасиву. Балансові показники окремих видів засобів та джерел їх формування називають балансовими статтями, які за їх економічним змістом згруповані в активи та пасиви, переважно у п'яти розділах.

В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс", затверджене Міністерством фінансів України наказом № 87 від 31 березня 1999 року. Ця форма складається з таких розділів:

• Активи - необоротні активи, оборотні активи, витрати подальших періодів;

• Пасиви - власний капітал, забезпечення майбутніх витрат та платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

Витребування форми бухгалтерського балансу можливе як через саме підприємство-боржник, так і через органи податкової служби, до яких звітує зазначене підприємство. Для більш ретельного та професійного рівня дослідження балансу підприємства, до цієї виконавчої дії можуть бути залучені спеціалісти-аудитори.