Первинні засоби гасіння пожеж

До числа засобів гасіння загоряння і пожеж, що можуть бути ефективно використані в початковій стадії пожежі, відносяться внутрішні пожежні крани, повстини, пісок.

Пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких речовин і матеріалів. У тих випадках, коли пінний розчин сприяє розвиткові процесу горіння або є провідником електричного струму, пінні вогнегасники застосовувати не можна. Вогнегасною речовиною в цих вогнегасниках служить хімічна або повітряно-механічна піна.

Газові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння речовин, матеріалів і електроустановок, за винятком речовин, горіння яких відбувається без доступу кисню і повітря. У якості вогнегасного засобу в основному використовують діокись вуглецю, рідше застосовують азот і інші інертні гази. Вуглекислотні вогнегасники можуть бути пересувними і стаціонарними.

Спеціальні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь речовин і матеріалів у тих випадках, коли застосування пінних або вуглекислотних вогнегасників неефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, зривши).

До спеціальних вогнегасників відносяться: порошкові, вуглекіслотно-брометилові й ін.

Порошковий вогнегасник призначений для гасіння невеликих вогнищ загорянь лужних металів, кремній-органічних і інших з’єднань.

Вуглекіслотно-брометилові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок. Ці вогнегасники не можна застосовувати при горінні лужних металів і інших речовин, що горять без кисню повітря.

Повстина являє собою грубошерсте або азбестове полотнище. Повстини застосовують для гасіння загоряння з малою площею горіння.

Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Пісок зберігають у спеціальних шухлядах поруч з лопатами для закидання вогнища пожежі.

15. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності в галузі освіти.

Технічні заходи - технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов'язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.

Організаційні заходи:

- контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;

- контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;

- нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;

- організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;

- контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;

- організація належних умов до проїздів і проходів відповідно до вимог охорони праці;

- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

- забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.

16. Методи дослідження виробничого травматизму

Статистичний метод базується на вивченні травм за актами Н-1 за певний період часу. Цей метод, який набув найбільшого поширення, дозволяє здійснити порівняльну динаміку травматизму по окремих підприємствах, цехах, дільницях. Для оцінки рівня травматизму цим методом користуються відносними статистичними показниками: коефіцієнтом частоти і тяжкості травматизму, а також коефіцієнтом виробничих втрат.

Статистичний метод дослідження дає можливість з'ясувати динаміку травматизму, виявити певні зв'язки і залежності. 

Топографічний метод здійснюється на місці події. Суть його полягає в тому, що нещасні випадки систематично наносять умовними значками на технологічні схеми виробничих ділянок, внаслідок чого видно найбільш травмонебезпечні робочі місця. 

Монографічний метод полягає в детальному вивченні комплексу умов, за яких стався нещасний випадок: трудовий і технологічні процеси, робоче місце, основне і допоміжне устаткування, індивідуальні засоби захисту тощо. 

Груповий метод вивчення травматизму базується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкодження. Матеріал розслідування розподіляється за групами з метою виявлення нещасних випадків з однаковими обставинами та умовами, при яких вони сталися, а також повторюваних щодо характеру пошкоджень. Цей метод дозволяє визначити професії та види робіт, на які припадає найбільша кількість травм, і з'ясувати дефекти обладнання, через які сталися нещасні випадки. 

Економічний метод передбачає визначення втрат, викликаних травматизмом, а також оцінку соціально-економічної ефективності заходів щодо попередження нещасть. 

Повна оцінка травматизму визначається на підставі вивчення кількох показників, здобутих різними методами одночасно, тому аналітичний висновок закономірностей травматизму, який розглядається як явище, буде можливий тільки з використанням математичної статистики та планування експерименту.