11. Профілактика травматизму при організації конструктивної діяльності

Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні. Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання. Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки обладнання. Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хворобливого стану, необережності. Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень; недостатнє або нераціональне освітлення; порушення правил особистої гігієни та інше.

12. Профілактика травматизму на прогулянках в холодну пору року

Працівник освіти, насамперед вчитель, зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території місця роботи – такі є вимоги статті 14 Закону України «Про охорону праці». Основними причинами настання нещасних випадків узимку є організаційними, в яких переважає людський фактор. А саме: порушення трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог інструкцій з охорони праці, порушення режиму праці та відпочинку, незастосування засобів індивідуального захисту, порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, особиста необережність. В зимовий період збільшується кількість випадків  падіння працівників під час пересування пішки та настання дорожньо-транспортних пригод. В настанні ДТП причиною є недоліки в організації безпечної роботи автотранспорту на підприємстві, його несвоєчасного і неякісного технічного обслуговування та ремонту, порушення водіями правил дорожнього руху. Щоб зменшити вірогідність падіння людини під час пересування пішки в ожеледицю, під час прогулянки, необхідно додержуватись наступних основних правил поводження:

• пересувайтеся тільки по передбаченим для цього пішохідним доріжкам;

• вдягайте зручне взуття на низькому каблуці та неслизькій підошві;

• дивіться під ноги та обходьте небезпечні місця;

• ходіть не поспішаючи;

• будьте гранично уважним під час переходу проїжджої частини дороги та пересування по східцях;

• старайтеся обходити всі місця з похилою поверхньою;

• ступайте на всю підошву взуття, ноги розслабте в колінах;

• при переході по обледенілій поверхні не підіймайте високо ступні ніг, а робіть рухи подібно ковзанню;

• не переносіть, по можливості, в руках тяжкі речі та не тримайте руки в кишенях;

• не ходіть біля самого краю проїжджої частини дороги;

• тримайтеся подалі від будинків – ближче до середини тротуару з метою попередження травмування від падіння з даху снігу, бурульок тощо.

Коли людина все-таки відчуває, що послизнулася і падає, то найперше, що їй треба зробити – це спробувати присісти. Так зменшиться висота падіння. Також слід при цьому притиснути підборіддя до грудей, а руками охопити живіт. Із врахування присідання це сприятиме певному згрупуванню тіла, що й дозволить уникнути серйозного ушкодження при падінні. У жодному разі при цьому не треба намагатися зберегти цілими у валізах та сумках речі, що можуть розбитися. Найцінніше – це здоров’я людини. Якщо хтось, втратив рівновагу, починає падати – ніколи не треба приземлятись на випрямлені руки. Бажано згрупувати тіло та розвернутися так, щоб удар від падіння прийшовся на бокову поверхню тіла. Тільки так можна убезпечити хребет, таз та кінцівки від перенавантажень. У випадках падінь зі слизьких східців надзвичайно важливо захистити обличчя й голову (їх необхідно прикрити долонями). Падаючи, не намагайтеся зменшити швидкість падіння, розкидаючи руки і ноги. Це може тільки зашкодити та збільшити кількість переломів кінцівок. В холодну пору року, перебуваючи на прогулянках на відкритому повітрі можливе переохолодження організму людини та обмороження частин тіла. Щоб уникнути обморожень, необхідно одягатися таким чином, щоб шари одягу не прилягали один до одного щільно і залишали між собою прошарки повітря, які відмінно утримують тепло. Верхній одяг повинен бути таким, що не промокає і не продувається, а взуття – не тісним і сухим. Рекомендується використання теплих устілок і вовняних шкарпеток на голу ногу, оскільки вони вбирають зайву вологу та залишають ноги сухими. На мороз краще виходити ситими, перед виходом бажано поїсти що-небудь калорійне. Білкова їжа забезпечить організм енергією, яка при низьких температурах повітря йде на підтримку нормальної температури тіла. Рекомендується також прийом вітамінів, які допоможуть зміцнити імунну систему. Не допускати перевтоми, оскільки в цьому стані у людини всі обмінні процеси вповільнені, кровопостачання тканин обмежене і, відповідно, менше виробляється тепла. Треба пам’ятати, що під дією алкоголю людини втрачає чутливість до холоду, що може призвести до відмороження кінцівок. Перша допомога при обмороженні полягає в тому, що потерпілого потрібно перенести в тепле приміщення, зняти з нього одяг, взуття та укрити його ковдрою і зігрівати грілками, напоїти гарячим чаєм та терміново звернутися до лікаря. Ні в якому разі при обмороженні не можна розтирати снігом потерпілого: судини в такій шкірі дуже крихкі і можуть легко пошкодитися. Не рекомендовано також тримати відморожені кінцівки в гарячій воді, біля відкритого вогню, батареї, обігрівача: чутливість таких уражених тканин знижена і можливий випадок додаткового ураження шкіри. Як і опіки, обморожені ділянки тіла не можна змазувати спиртовими розчинами, маслами та жирами. Пам’ятайте, що важливим заходом запобігання травматизму узимку є проведення на робочому місці позачергових інструктажів  для працівників щодо безпечного поводження під час пересування в складних погодних умовах та дотримання правил безпеки. Розглянемо правила поведінки під час прогулянках у різних ситуаціях: Правила поведінки на льоду Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід. Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини . Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший. Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см. Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані. При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см. Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці. ^ Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг! Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні. «Лижна підготовка (ковзани)» Одяг для занять на лижах або ковзанах повинен бути легким, теплим, не заважати рухам. Уроки з лижної підготовки треба проводити в тиху погоду або при слабкому (із швидкістю не більше 1,5... 2 м/с) вітрі, при температурі не нижчій за -20°С. Якщо великий мороз, необхідно доручати учням стежити один за одним і повідомляти викладачеві про перші ознаки обмороження. Якщо учень втомився або погіршилось у нього самопочутті, його треба відправити на базу тільки в супроводі дорослого або старшого товариша. Перед кожним уроком викладач перевіряє стан лижні або траси. Кріплення лиж до взуття повинно бути зручним для користу­вання, міцним і надійним. Перед виходом з бази до місця занять викладач повинен пояс­нити правила переміщення з лижами в умовах, які можуть бути на шляху переміщення - рух у строю з лижами і т. п. Під час переміщення до місця занять і назад повинні бути спеціально призначені учні, які ведуть і замикають колону. Групу учнів дозволяється водити з ли­жами тільки по тротуару або лівому узбіччю дороги не більше ніж у два ряди. Попереду й позаду колони повинні бути супроводжуючі. Вони повинні мати червоні прапорці, а з настанням темряви і в тумані - запалені ліхтарі: попереду - білого кольору, позаду - червоного. Спускатися з гір треба тільки за сигналом викладача, суворо по черзі. Між лижниками, які спускаються, необхідно додержува­ти таких інтервалів часу, що виключають будь-яку можливість на­їзду лижників один на одного. Учні повинні знати і строго виконувати інструкцію для учнів під час лижної підготовки. Іти до катка, розміщеного на природному водоймищі, можна тільки по прокладених стежках; не можна збиратися на льоду ве­ликими групами. Під час руху по ковзанярській доріжці забороняється різко зу­пинятися, а також відпочивати, стоячи на біговій доріжці. Під час навчання на льоду новачків потрібно страхувати кож­ного, хто виконує самостійний рух, використовуючи для цього ба­р'єри, поручні. 

13. Профілактика вірусних епідемій в холодну пору року для дітей та працівників  У прохолодну пору року найбільше шкодять виробничому процесу і здоров’ю людей епідемії вірусних захворювань та звичайні простуди. Їх профілактика є важливим елементом в організації здорового та безпечного виробництва. Адже від того, як забезпечені працівники теплим одягом, в яких приміщеннях вони працюють та чи мають елементарні умови для гігієнічних процедур і обігріву, залежить ефективність роботи підприємства в осінньо-зимовий період. Схильність до вірусних х хвороб є результатом ослаблення захисних сил організму (імунітету). В сучасних умовах на імунітет людини впливає безліч факторів, зокрема, вік, харчування, наявність хронічних захворювань, вакцинації, стреси. На здатність організму протистояти вірусам впливають також умови праці, зокрема контакт робітників з різними несприятливими чинниками. Сьогодні відомо, що більшість хімічних речовин, які використовуються в промисловості (розчинники, важкі метали, кислоти, луги й ін.) і сільському господарстві (пестициди), а також крейда в навчальних закладах, можуть впливати на імунну систему організму людини та пригнічувати його неспецифічну резистентність і опірність інфекціям. Напевно, ніхто з працюючих не покине роботу через звичайний нежить і продовжуватиме працювати, часом не думаючи про наслідки. А наслідки можуть бути більш небезпечними, ніж ми думаємо: виникають тяжкі ускладнення – захворювання дихальної системи (бронхіт, пневмонії), нервової системи, опорно-рухового апарату, сечовивідної системи (ниркова недостатність) та інші; матеріальні витрати (ліки, процедури, не виключається можливість позбавлення премії, погодинної оплати тощо); економічні збитки у зв'язку з відсутністю на роботі;соціальний і психологічний дискомфорт. Отже, щоб запобігти розвитку вірусних захворювань серед працюючого населення, необхідно проводити комплекс заходів, спрямованих на запобігання захворюванням і на усунення факторів ризику. При цьому найважливішою складовою частиною профілактичних заходів є формування медико-соціальної активності та установок на здоровий спосіб життя. 

14. «Санітарно-гігієнічні вимоги до навчальних засобів» У процесі праці людина перебуває в контакті з предметом праці, знаряддями праці та іншими людьми. Крім цього, на люди­ну діють різні фактори, зокрема, темпе­ратура, вологість та швидкість руху повітря, параметри яких не відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випроміню­вання тощо. Усе це характеризує умови, в яких працює людина. Таким чином, поняття умов праці складається з комплексу факторів, які впливають на діяльність людини. Усунути негатив­ний вплив, тобто забезпечити нешкідливі та сприятливі умови праці, можна, виключаючи на робочих місцях шкідливі вироб­ничі фактори, послаблюючи їх дію до допустимих норм чи меж, чи забезпечуючи оптимальні умови праці. Вирішувати ці задачі повинна виробнича санітарія. Виробнича санітарія — це система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих факторів на працюючих. Умови праці — це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства. Про­цес праці здійснюється лише при єднанні продуктив­них сил із робочою силою людини. Зміни у зречевлених елемен­тах продуктивних сил (у засобах та знаряддях праці, в предметах праці та технології обробки) спричиняють зміни в умовах праці. У процесі праці формуються специфічні для кожного виду вироб­ництва умови праці. Це залежить від особливостей вироблюваної продукції, сукупності застосованого обладнання, інструментів, пристосовувань, сировини та матеріалів, методики технології та організації виробництва. Ці чинники перебувають у тісному взаємозв'язку, впливають на процес формування умов праці. От­же, вирішення складного завдання формування сприятливих умов праці залежить, перш за все, від створення безпечної техніки, технології та належної організації виробництва. Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та ін., а також виробничими обставинами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність. Скла­довими виробничих обставин є:

• організаційні форми виробничих процесів;

• прийнятий регламент;

• темп і ритм роботи;

• режим праці та відпочинку;

• санітарно-гігієнічні умови у приміщенні та на робочому місці;

• умови, які забезпечують безперебійну високопродуктивну працю (організацію робочих місць, інструк­таж та ін.);

• форми керування навчальним процесом;

• соціальний мікроклімат у колективі.

Несприятливі умови праці примушують організм людини витрачати енергію на переборювання впливу шкідливих фак­торів. Унаслідок цього зростає втома організму, що підвищує ймовірність нещасного випадку, оскільки зморений організм не може з необхідною ефективністю реагувати на зміни, що відбува­ються навкруги, навіть якщо ці зміни, безпечні для нього. Дія не­сприятливих умов праці може бути також причиною захворю­вань. Безпека — це стан умов праці, при якому з визначеною ймо­вірністю виключена небезпека, тобто можливість пошкодження здоров'я людини. Безпека — головна мета охорони праці. Отже, охорона праці — це засіб досягнення безпеки людини на вироб­ництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів. Впродовж тривалого часу проблемами здорового та безпечного виробничого середовища займалися відразу дві наукові дисципліни - гігієна ісанітарія, початки яких сягають у древні віки. Символом і запорукою здоров'я з давніх часів вважалася Гігієна. У грецькій мі­фології Гігієна - донька відомого цілителя Асклепія і внучка Аполлона. Асклепій, як свідчать міфологічні джерела, мав дві доньки: Панацею і Гігієну. Перша стала заступницею лікарської терапії, друга - профілактичної медицини, а отже - богинею здоров'я. Гігієна – це наука про здоров'я, галузь медицини, яка вивчає вплив різноманітних факторів зовнішнього середовища (природних, побу­тових і виробничих умов, суспільно-виробничих стосунків) на здоров'я людини, його працездатність і тривалість життя. Гігієна тіснопов'язана з усіма медичними науками. Санітарія - галузь охорони здоров'я, яка займається практичною розробкою та проведенням санітарно-гігієнічних і проти епідеміологічних заходів. Здоров'я людини - інтегральний показник особистого і суспільного благополуччя. Часто можна почути: "На світі все можна купити, окрім здоров'я". Справді, здоров'я є найвищою індивідуальною та суспільною цінністю, інтегральним показником благополуччя не лише окремої людини, але й усієї нації. Японці, які досягли найдовшого довголіття серед роз­винутих країн світу, можуть гордитися цим національним здобутком. ^ Вимоги до оснащення кабінету засобами навчання та навчальним обладнанням Їх добирають відповідно до чинних нормативних документів. Зокрема, робоче місце вчителя охоплює стіл, класну дошку, екран, мультимедійну систему, телевізор, відеомагнітофон, графопроектор та ін. Стіл учителя має бути зручним для роботи, за площею достатнім для розміщення на ньому необхідних дидактичних матеріалів (кількох підручників), класного журналу, 2-3 купок учнівських зошитів. На столі встановлюють тимчасові підставки і столики для демонстрації об'ємних моделей. Не рекомендовано вмонтовувати в стіл учителя аудіозаписи, бо стінки столу резонують і спотворюють звук. Бажано, щоб класна дошка мала три робочі поверхні - основний щит і два відкидні. Розмір основного щита становить 1,5x1,0 м, відкидних - 0,75x1,00 м. Класна дошка повинна мати магнітну поверхню. На передній стіні на кронштейні закріплюють екран (стаціонарний чи переносний) для демонстрації екранних засобів. Раціональна організація робочого місця учнів передбачає дотримання таких умов: - робоча поверхня парти чи стола повинна бути достатньо великою і зручною для письма та читання; - стіл та стілець мають відповідати антропометричним даним учня для забезпечення зручної робочої пози, яка передбачає правильне положення тулуба, грудної клітки, рук, плечей, ліктів щодо кришки столу. Зручна робоча поза, у свою чергу, забезпечить потрібну працездатність. Робоче місце учня в навчальному кабінеті початкової школи - це столи учнівські одномісні або двомісні в комплекті зі стільцями. Меблі добирають відповідно до зросту учнів. У класі мають бути столи і стільці чотирьох ростових груп. Кожна група має колірне позначення: помаранчеве (1) - для учнів зростом до 1150 мм; фіолетове (2) - для учнів зростом до 1300 мм; жовте (3) - для учнів зростом до 1450 мм; червоне (4) - для учнів зростом до 1600 мм. ^ Санітарно – гігієнічні вимоги до організації навчальної роботи з використанням комп’ютерної техніки У навчальних закладах і вдома повинні бути забезпечені санітарно - гігієнічні і технічні вимоги до обладнання і організації робочого місця. Перш за все, слід звернути увагу на підбір меблів відповідно до зросту учнів: —  екран монітора залежно від висоти символів рекомендовано роз­міщувати на відстані 400-800 мм від очей. Площина екрану монітору повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Водночас по­винна бути передбачена можливість переміщення монітору навколо ве­ртикальної осі в межах ±30 градусів (справа наліво) та нахилу вперед до 85 градусів і назад до 105 градусів з фіксацією в цьому положенні; — клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена від монітору (тобто не рекомен­довано використання ноутбуків) для забезпечення можливості її опти­мального розташування та прийняття робочої пози. Кла­віатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, який повернутий до користувача. Кут нахилу на панелі кла­віатури має знаходитись в межах від 5 градусів до 15 градусів, для цьо­го використовуються спеціальні ніжки клавіатури; — санітарні норми визначають вимоги до розмірів прописних лі­тер на екранах моніторів. Вони залежать від відстані до монітора та від віку учнів Санітарні норми регламентують тривалість безперервної роботи з персональним комп'ютером та режим роботи. Рекомендується індиві­дуальний режим роботи з ПК. Це забезпечує самостійний вибір учнем темпу роботи з комп'ютером. За нав'язаного режиму роботи під керів­ництвом учителя («роби як я») або комп'ютерної програми тривалість безперервної роботи з комп'ютером повинна бути зменшена відносно максимальних норм. Безперервна робота з екраном ПК повинна бути не більше: — для учнів I-V класів 10— 15 хвилин. Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в інди­відуальному ритмі не повинні бути більше 10 хвилин. Передбачається, що після зазначеного терміну повинні проводитись активні перерви з руховою гімнастикою і гімнастикою для очей. Під час використання в навчальному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах аудіовізуальних технічних засобів навчання встановлюється така тривалість їх застосування:

Класи	Тривалість перегляду (хв.)
	діафільми	кінофільми	телепередачі
1-2	7-15	15-20	15
3-4	15-20	15-20	20

 Протягом тижня кількість уроків із застосуванням аудіовізуальних технічних засобів не повинна бути для учнів початкової школи більше 3 – 4. Розміщення робочих місць користувачів ПК повинно відповідати «Державним санітарним правилам і нормам влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніків навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп'ютерах» (ДСанПіН 5.5.6.009- 98), ГОСТ12.3.032 - 78, ГОСТ 21889-76, ГОСТ 22269-76. При розташуванні елементів робочого місця користувача ПК слід враховувати: робочу позу користувача, простір для розміщення користувача, можливість огляду елементів робочого місця, можливість ведення записів, розміщення документації і матеріалів, які використовуються користувачем. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. Робочі місця з ПК слід так розташовувати відносно вікон, щоб природне світло падало переважно зліва. Робочі місця з ПК повинні бути розташовані від стіни з вікнами не менш 1,5 м, від інших стін – на відстані 1 м, відстань між собою – не менш ніж 1,5 м.  При роміщенні робочого місця поряд з вікном кут між екраном дисплея і площиною вікна повинна складати не менше 90° (для виключення відблисків) частину вікна, поприлягає бажано зашторити. Недопустиме розташування ПК, при якому працюючий повернений об­личчям або спиною до вікон кімнати або до задньої час­ини ПК, в яку монтуються вентилятори. При розмі­щенні робочих столів з ПК слід дотримуватись таких відстаней між бічними поверхнями ПК 1,2 м, від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого ПК - 2,5 м (рис. 3.4). Монітор повинен бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора ПК в залежності від висоти символів повинен знаходитись від очей користувача на відстані 400-800 мм (рис. 3.5). Для забезпечення точного та швидкого зчитування інформації в зоні найкращого бачення площина екрана монітора повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. При цьому повинна бути передбачена можливість переміщення монітора навколо вертикальної осі в межах ± 30° (справа наліво) та нахилу вперед до 85^е і назад до 105° з фіксацією в цьому положенні. Клавіатура повинна бути розташована так, щоб на ній було зручно працювати двома руками. Клавіатуру слід розміщати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, щ нахилу клавіатури до столу пови­нен бути в межах від 5 до 15°, за­п'ястя та долоні рук повинні роз­ташовуватися горизонтально до площини столу (рис. 3.6). 15.небезпечні ситуації в ігровій діяльності. Одним із основних видів діяльності дитини, особливо молодшого шкільного віку, та найважливішим засобом її виховання є дитяча гра. Гра – форма діяльності в умовних ситуаціях, що спрямовані на створення і засвоєння людського досвіду, зафіксованого у соціально закріплених діях, у предметах науки і культури.  У ігровій діяльності одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості. ігрова діяльність привчає долати психічні і фізичні навантаження, створює у дітей бадьорий настрій. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і емоційний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору гри, місця проведення, від методично правильної підготовки інвентаря та обладнання. Для того, що запобігти різним небезпечним ситуаціям в ігровій діяльності учитель завжди повинен пам’ятати і нагадувати учням про правила техніки безпеки під час проведення ігор. Адже при проведенні занять з спортивних і рухливих ігор (футбол, волейбол, баскетбол, теніс і ін.) можливий вплив на учнів наступних небезпечних факторів:

• травми при зіткненнях;

• травми при порушенні правил проведення гри;

• травми при грубій грі й невиконанні вимог вчителя;

• травми при падінні на мокрій, слизькій підлозі або площадці;

• виконання вправ без розминки.

До занять з спортивних і рухливих ігор допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, медичний огляд і не мають протипоказання за станом здоров'я. Вчителю необхідно донести до свідомості кожної дитини, що вона повинна уникати травм при зіткненнях, падінь на мокрій, слизькій підлозі або площадці, не порушувати правила проведення гри і, якщо все-таки хтось із учнів отримав травму необхідно негайно повідомити про це вчителя, що зобов'язаний забезпечити надання медичної допомоги.  Для проведення ігрової діяльності на свіжому повітрі необхідно підготувати майданчик з рівною поверхнею. Велике значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви, освіжають повітря, дають тінь. Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітрити, помити підлогу, спортивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали. Для відпочинку гравців, що виходять з гри, потрібно поставити кілька гімнастичних лав. Щоб уникнути небезпечних ситуацій дітям забороняється грати з кільцями, браслетами на руках, сережками у вухах і інших прикрасах. Нігті повинні бути коротко обстрижені. Всі гострі й виступаючі предмети вчитель повинен заставити матами й обгородити. У процесі занять учні повинні дотримувати правил проведення спортивної гри, носіння спортивного одягу й спортивного взуття, яке не має бути слизьким, правила особистої гігієни. Учням забороняється: приносити на заняття колючі, ріжучі, легкозаймисті предмети; бігати без дозволу вчителя, відкривати вікна; штовхати один одного; кидати різні предмети один в одного; рухати без дозволу вчителя спортивний інвентар. Для того, щоб уникнути небезпечних ситуацій в ігровій діяльності вчитель повинен виконувати свої обов’язки:

• пройти інструктаж з охорони праці при проведенні занять з спортивних і рухливих іграх;

• провести інструктаж з охорони праці й техніки безпеки з спортивних і рухливих іграх для всіх учнів з обов'язковою відміткою в журналі;

• перевіряти перед початком занять одяг учнів, ознайомитися з медичними показаннями;

• перевіряти справність спортивного встаткування перед кожним уроком;

• сприяти безпечному використанню спортивного встаткування й інвентарю, наявного в спортивному залі й на спортмайданчику;

• про виниклі небезпечні ситуації повідомляти адміністрацію школи;

• забезпечити стійкий порядок і дисципліну учнів під час занять і в процесі підготовки до них на перервах;

• використовувати різні форми проведення розминки перед проведенням уроку з рухливих і спортивних ігор.

В цей же час вчителеві забороняється: залишати без догляду учнів на уроках і під час перерв; допускати до занять учнів, що не пройшли інструктаж з охорони праці й техніку безпеки на заняттях з спортивних і рухливих ігор; використовувати несправне спортивне обладнання та інвентар. Учні, що допустили невиконання або порушення інструкції з охорони праці, залучаються до відповідальності й з усіма учнями проводиться позаплановий інструктаж з охорони праці. При заняттях спортивними та рухливими іграми повинна бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами й перев'язними засобами для надання першої допомоги потерпілим.  Вчителю потрібно враховувати дозування фізичного навантаження у грі, яке визначається методикою її проведення, місцем та умовами, в яких перебувають гравці, масою предметів, що використовуються учнями, введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку. Також навантаження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом. Виконання усіх цих вимог до проведення ігрової діяльності сприяють уникненню небезпечних ситуацій, які так часто трапляються з учнями на уроках фізичної культури.

16. Профілактика небезпечних ситуацій в художньо-естетичній діяльності. Накопичені вітчизняними та іноземними дослідниками факти дозволяють припустити, що художньо-естетична діяльність дитини позитивно впливає на розвиток інтелектуальних та творчих здібностей. Таким чином, залучення до мистецтва є потужним засобом впливу на становлення та розвиток особистості. Художньо-естетичне виховання складається з трьох основних видів діяльності: - знайомство з художнім твором; - отримання мистецтвознавчих знань; - художня творчість. У дослідженнях з психології мистецтва і художньої творчості особистісні характеристики розглядаються як умова успішних занять мистецтвом, але не досить уваги приділяється впливу мистецтва на зміну особистісних характеристик. Тому на сучасному етапі актуальною проблемою художньо-естетичного виховання є дослідження психолого-педагогічних механізмів формування особистості засобами мистецтва. Сучасне поняття "мистецтво" має декілька значень. По-перше, мистецтво – це майстерність, по-друге, – творчість за законами краси, по-третє, – це художня творчість. У цьому значенні мистецтво розуміють як частину духовного життя суспільства і форму суспільної свідомості. У зв’язку з цим мистецтво є найбільш ефективним засобом виховання творчої особистості і допомагає виявленню особистісного "я", емоційному розкріпаченню, дає можливість самостійної реалізації у процесі художньої діяльності. Художньо-естетична діяльність є важливим елементом педагогічного процесу. Через цю діяльність: - здійснюється знайомство дитини з національними та світовими надбаннями культури, які знайшли своє відображення у різних видах мистецтва; - розвиваються розумові здібності учнів, їх інтелект; - збагачується емоційна сфера і культура почуттів; - формується система моральних цінностей; - з’являються можливості вибору дитиною виду і жанру мистецтва для творчості; - розвиваються художні смаки, здібності, естетичні переваги.    Художня діяльність є досить універсальною, тому що складається з органічно пов’язаних між собою видів діяльності у різних видах мистецтва: в літературі, у музиці, в образотворчому мистецтві. Також на таких уроках потрібно не забувати про техніку безпеки під час виконання різних практичних робіт. На сьогоднішній день в освітніх установах приділяють серйозну увагу організації роботи з охорони праці, попередження травматизму дітей та працівників. Але все ж таки безпека трудових і навчальних процесів в загальноосвітніх установах, на жаль, залишає бажати кращого. Нещасні випадки з учнями і вихованцями, які сталися під час навчально-виховного процесу, були і залишаються трагедією, вони приносять горе батькам, педагогічним працівникам. Нещасний випадок тягне за собою величезні втрати робочого часу для надання першої допомоги і подальшого медичного лікування.  Стан справ із забезпеченням безпеки навчально - виховного процесу в освітніх установах є катастрофічним. Шкільний травматизм становить 12-15% від загального травматизму дітей. Травми отримані на перервах, становлять до 80%, на уроках фізкультури - до 20%, але також є травми, що пов’язані з уроками художньо-естетичного циклу. Розглянемо профілактику небезпечних ситуацій на уроках художньої праці. Інструкції з техніки безпеки на уроках образотворчого мистецтва під час роботи з пластиліном        Для зменшення зорової напруги при тонких, кропітких видах роботи потрібно слідкувати за освітленням. Якщо заняття проводяться вдень, воно має бути попереду, так як в роботі приймають участь обидві руки, а при боковому освітленні від них буде лягати тінь. У зв’язку з цим столи краще розташувати паралельно вікнам.          Перед початком роботи вчитель проводить вводний інструктаж з правил роботи з ножем, ножицями та стеками. 1. Загальні вимоги  безпеки : 1.     До занять допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, про безпечні методи роботи . 2.     Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці на уроках образотворчого мистецтва. 3.     Своєчасно приходити на заняття, займати своє робоче місце, перехід учнів на друге робоче місце без дозволу вчителя забороняється. 4.     Коли вчитель звертається до всіх учнів, вони мають припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж. 5.     Використовувати навчальний час для виконання завдання і не відволікатися розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену справу. 2. Вимоги безпеки до початку занять : 1.     Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи. 2.     Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність    інвентаря,    інструментів   особистого користування,    наявність матеріалів. 3. Вимоги безпеки під час роботи : 1.     Роботу розпочинати лише з дозволу вчителя. 2.     Не можна працювати несправним і тупим інструментом, використовувати інструмент лише за призначенням. 3.     Користуватися прийомами роботи з інструментами, як показав учитель. 4.     Не носити з собою різальних і колючих інструментів, вони мають бути в школі. 5.     Інструменти та обладнання мають зберігатися в призначеному місці. 6.     Під час роботи учень повинен тримати своє робоче місце в належному порядку , а після роботи акуратно прибрати його. 4. Вимоги безпеки після закінчення роботи :        1. Прибрати своє робоче місце :   скласти відповідний інвентар, вимити пензлі.        2. Вимити руки з милом і витерти рушником. Інструкції з техніки безпеки на уроках художньої праці під час виготовлення аплікації Правила користування ножицями і ножем  1. Ножиці для ручної праці повинні мати заокруглені кінці.  2. Клади ножиці чи ніж так, щоб вони не виступали за край робочого місця.  3. Не працюй тупими ножицями і ножем, а також ножицями зі слабким кріпленням.  4. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.  5. У процесі роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці були осторонь від гострого леза.  6. Не розмахуй ножицями, ножем, під час різання не ходи, а також не підходь занадто близько до того, хто ними працює.  7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі, так само як ніж.  Правила користування шилом  1. Проколюй предмет на спеціальній (дерев’яній або гумовій) підкладці.  2. Не розмахуй рукою, в якій тримаєш шило.  3. Під час роботи з шилом не розмовляй.  4. Не проколюй шилом тверді предмети округлої форми (пересохлі каштани, жолуді, горіхові шкаралупи).  5. У процесі проколювання отвору будь уважним.  6. Користуйся тільки справним інструментом – ручка повинна бути щільно припасована із захисним кільцем.  Правила користування голкою  1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.  2. Не вколюй голку в свій одяг.  3. Не бери голку в рот.  4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.  5. Не використовуй голку замість булавки.  6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.  7. Під час шиття користуйся наперстком.  Правила користування дротом  1. Не бери дріт в рот.  2. Відрізай потрібний відрізок дроту ножицями або кусачками, не відкушуй зубами.  3. Не грайся дротом, не намотуй його на долоню, пальці.  4. Не розмахуй рукою, в якій тримаєш дріт.  5. Працюй з дротом зосереджено, не відволікайся.  6. При з’єднанні дротом цупких матеріалів або округлих форм, спочатку зроби в них отвори шилом.