- •1. Правове та нормативне регулювання охорони праці в Україні
- •2. Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці
- •3. Органи державного нагляду та управління за охороною праці. Функції органів державного управління з питань охорони праці
- •4. Організація служби охорони праці. Обов’язки та права працівників служби охорони праці, їх кількісний склад.
- •5. Громадський контроль за охороною праці на підприємстві
- •6. Права та обов‘язки керівника та працівника щодо охорони праці
- •7. Навчання та інструктажі з охорони праці
- •8. Відповідальність за порушення вимог з охорони праці Дисциплінарна відповідальність
- •Адміністративна відповідальність
- •Матеріальна відповідальність
- •Кримінальна відповідальність
- •9. Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.
- •10. Страхові виплати у разі нещасних випадків, їх види.
- •11. Умови праці та їх класифікація
- •12. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, характерні для галузі.
- •13. Мікроклімат виробничих приміщень та його показники.
- •14. Температура повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації
- •15. Вологість повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •16. Швидкість руху повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації
- •17. Температурні показники мікроклімату. Нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •18. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил на об‘єктах вів. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.
- •19. Хімічні речовини, що застосовуються у галузі ВіВ, їх вплив на функціонування організму. Засоби захисту
- •20. Шум, його вплив на організм працівника та заходи щодо зниження шуму
- •Методи та засоби захисту
- •21 Вібрація, її вплив на працівника та методи захисту
- •22. Виробниче освітлення, його показники
- •23. Причини травматизму в галузі та методи його дослідження.
- •24. Загальні питання охорони праці в проектній документації. Роботи з підвищеною небезпекою та їх виконання. Наряди-допуски до їх виконання.
- •25. Безпечне виконання земляних робіт
- •26. Безпечне виконання монтажних робіт
- •27. Безпечна експлуатація водопровідних насосних станцій
- •28. Вимоги до безпеки праці на каналізаційних мережах та спорудах
- •50.Надання допомоги при ураженні електричним струмом.
- •49. Блискавкозахист будівель.
- •48. Принцип розрахунку захисного заземлення
- •47.Захисне заземлення. Конструкція.
- •45. Автоматичні засоби гасіння пожеж. Сплінклерні та дренчерні установки.
- •44.Пожежо-вибухонебезпечність об’єктів. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •43. Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій.
- •42. Внутрішнє та зовнішнє протипожежне водопостачання.
- •41. Організація забезпечення пожежної безпеки об’єктів галузі -????
- •40. Порядок розробки, затвердження та переглядання інструкції з охорони праці
- •39. Зміст інструкції з охорони праці
- •35. Види нещасних випадків, пов‘язаних та непов‘язаних з виробництвом
- •34. Безпека експлуатації парових та водогрійних котлів
- •33. Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність може бути застосована до службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору (угоди), наказів роботодавця або розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли професійні захворювання або інші важкі наслідки.
Відповідно до Кримінального кодексу до винних осіб можуть застосовуватися такі основі покарання :
позбавлення волі на строк від трьох місяців до десяти років, а в особливо тяжких випадках до п’ятнадцяти років (КК, ст.25);
виправні роботи без позбавлення волі на строк від двох місяців до двох років;
позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін від два до п’ять років;
штраф залежно від тяжкості наслідки у межах від десяти до однієї тисячі мінімальних неоподаткованих розмірів заробітної плати і навіть більш високі;
громадська догана, яка полягає у публічному висловленні судом догани від імені держави (КК, ст.33).
9. Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.
Важливим чинником правового захисту робітників є обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
Сьогодні майже всі країни світу соціальне страхування від нещасних випадків визнають першочерговим завданням, розробляють спеціальне законодавство й створюють відповідні виконавчі органи.
У 1999 р. був прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Закон набув чинності з 1.01.2001 р..
Закон являє собою систему прав і гарантій, спрямованих на матеріальну підтримку працюючих у разі повної, часткової або тимчасової втрати ними працездатності.
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю видається у разі хвороби, каліцтва, при догляді за хворим членом сім’ї – у розмірі повного заробітку.
Відповідно до Закону, страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (ФСНВ), що є надійною підставою для поступового розв’язування цієї проблеми, яка нині ще існує в державі.
Складовою частиною цієї проблеми є всілякі порушення та свідоме ігнорування роботодавцями й працівниками правил безпечного ведення робіт та закону «Про охорону праці», що призводить до високого рівня травматизму. Якщо з приводу цієї проблеми в інших країнах світу на 680 загальних нещасних випадків приходиться один смертельний наслідок, то в Україні цей показник на таку ж кількість є у 34 рази вищим.
Координує роботу Фонду Кабінет Міністрів, а державний нагляд за його діяльністю здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади.
Фонд розпочав свою діяльність і, щоб піднятися до загальноєвропейського рівня, він має використовувати у своїй роботі міжнародний досвід і тісно співпрацювати з подібними структурами в інших країнах світу.
Світовий сторічний досвід такої роботи свідчить про те, що саме така система надійно захищає працівників, надає їм широкий спектр послуг у лікуванні, оздоровленні та реабілітації потерпілих, а також найбільш ефективно вливає на підприємців стосовно поліпшення ними умов праці та рівня безпеки.