
- •1. Правове та нормативне регулювання охорони праці в Україні
- •2. Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці
- •3. Органи державного нагляду та управління за охороною праці. Функції органів державного управління з питань охорони праці
- •4. Організація служби охорони праці. Обов’язки та права працівників служби охорони праці, їх кількісний склад.
- •5. Громадський контроль за охороною праці на підприємстві
- •6. Права та обов‘язки керівника та працівника щодо охорони праці
- •7. Навчання та інструктажі з охорони праці
- •8. Відповідальність за порушення вимог з охорони праці Дисциплінарна відповідальність
- •Адміністративна відповідальність
- •Матеріальна відповідальність
- •Кримінальна відповідальність
- •9. Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.
- •10. Страхові виплати у разі нещасних випадків, їх види.
- •11. Умови праці та їх класифікація
- •12. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, характерні для галузі.
- •13. Мікроклімат виробничих приміщень та його показники.
- •14. Температура повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації
- •15. Вологість повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •16. Швидкість руху повітря, його нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації
- •17. Температурні показники мікроклімату. Нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
- •18. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил на об‘єктах вів. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.
- •19. Хімічні речовини, що застосовуються у галузі ВіВ, їх вплив на функціонування організму. Засоби захисту
- •20. Шум, його вплив на організм працівника та заходи щодо зниження шуму
- •Методи та засоби захисту
- •21 Вібрація, її вплив на працівника та методи захисту
- •22. Виробниче освітлення, його показники
- •23. Причини травматизму в галузі та методи його дослідження.
- •24. Загальні питання охорони праці в проектній документації. Роботи з підвищеною небезпекою та їх виконання. Наряди-допуски до їх виконання.
- •25. Безпечне виконання земляних робіт
- •26. Безпечне виконання монтажних робіт
- •27. Безпечна експлуатація водопровідних насосних станцій
- •28. Вимоги до безпеки праці на каналізаційних мережах та спорудах
- •50.Надання допомоги при ураженні електричним струмом.
- •49. Блискавкозахист будівель.
- •48. Принцип розрахунку захисного заземлення
- •47.Захисне заземлення. Конструкція.
- •45. Автоматичні засоби гасіння пожеж. Сплінклерні та дренчерні установки.
- •44.Пожежо-вибухонебезпечність об’єктів. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •43. Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій.
- •42. Внутрішнє та зовнішнє протипожежне водопостачання.
- •41. Організація забезпечення пожежної безпеки об’єктів галузі -????
- •40. Порядок розробки, затвердження та переглядання інструкції з охорони праці
- •39. Зміст інструкції з охорони праці
- •35. Види нещасних випадків, пов‘язаних та непов‘язаних з виробництвом
- •34. Безпека експлуатації парових та водогрійних котлів
- •33. Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
17. Температурні показники мікроклімату. Нормування, вплив на людину. Колективні та індивідуальні засоби та заходи нормалізації.
Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничого середовища.
Людина має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть за значних коливаннях температури повітря.
Теплообмінні процеси організму регулюються терморегуляційними центрами і корою головного мозку. У шкірі людини розташовано 250000 холодових і 30000 теплових терморецепторів від яких сигнали про зміну температури надходять у центри терморегуляції.
Терморегуляція – це процес забезпечення теплообміну між організмом і навколишнім середовищем та збереження температури тіла на постійному рівні незалежно від температури зовнішнього повітря.
Стійкість температури тіла (36,6 С) зберігається у тих випадках, коли кількість тепла, що утворюється в організмі й надходить до нього ззовні, відповідає кількості тепла, що віддається людиною у навколишнє середовище.
Суб’єктивні тепло-відчуття людини підтримуються шляхом зрівноваження процесів хімічної та фізичної терморегуляції.
Так різке перегрівання організму може спричинити тепловий або сонячний удар. Симптомами якого є слабкість, головний біль, неправильне кольорове сприйняття, нудота, підвищення температури тіла. Висока температура повітря знесилює організм та послаблює його захисні сили внаслідок порушення водно-сольового балансу. При тяжкій формі теплового удару температура тіла може підвищуватися до +42 С, внаслідок чого може настати смерть людини.
Під дією низьких температур настає холодовий дискомфорт, який призводить до сильного охолодження. При температурі тіла +24 С настає смерть.
В умовах низьких температур може спостерігатися загальне або місцеве переохолодження, що сприяє розвитку простудних захворювань. За таких умов знижується чутливість шкіри, вона стає припухлою із синюшним відтінком..
Отже, тривала дія тепла чи холоду може призвести до патологічного порушення функціонального стану організму або його окремих систем.
Оптимальними мікрокліматичними умовами є такі, які при тривалому впливові на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги терморегуляції.
18. Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил на об‘єктах вів. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.
Предметна діяльність людини спричиняє надходження у повітряне середовище виробничих приміщень пилу. Забруднення повітряного середовища пилом обумовлено невідповідністю між розвитком промислового виробництва та технічними засобами очистки його відходів.
Пил – це поняття, що визначає фізичний стан речовини, подрібненої на маленькі частки.
За походженням пил поділяється на два класи:
органічний: рослинний (дерев’яний, бавовняний ), тваринний (кістковий, вовняний), штучний (пластмасовий);
неорганічний: мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий).
Пил відноситься до аеродисперсних систем, а відтак має здатність перебувати у завислому стані. Ступінь дисперсності пилу визначає тривалість перебування його у повітрі та глибину проникнення у дихальні шляхи.
За дисперсністю пил буває:
видимий >10мкм;
мікроскопічний < 10-0,25мкм;
ультрамікроскопічний <0,25мкм.
Запобігання професійної пилової патології зводиться до технологічних, технічних, санітарно-гігієнічних і медико-профілактичних заходів.
Ефективним заходом боротьби з пилом є дистанційне управління технологічними процесами. Надійно вирішує питання боротьби з пилом герметизація обладнання, ізоляція пиловидних матеріалів, механізація праці.
Санітарно-гігієнічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації устаткування й систематичному контролюванні вмісту пилу в повітрі виробничих приміщень.
До колективних засобів захисту належить система вентиляції, що забезпечує розбавлення пилового аерозолю й видалення його за межі робочої зони.
Для профілактики пилових захворювань використовують індивідуальні засоби захисту – респіратори, спеціальні шоломи й скафандри з подачею до них чистого повітря , а також окуляри та спецодяг.
Медико-профілактичні заходи (попередні й періодичні медичні огляди працівників) мають велике значення у боротьбі з пиловою професійною патологією.
Для санітарної оцінки повітряного середовища важливе значення має систематичний контроль за наявністю пилу в повітрі робочої зони, що дає можливість охарактеризувати повітряне середовище й накреслити шляхи його нормалізації.