СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізичного виховання і спорту

Реферат на тему: Хронічний пієлонефрит. Сколіоз. Фізичні вправи при захворюваннях

Підготувала:

студентка І курсу

групи ЛС-303

Дудка І. Г.

Суми – 2013

План

1. Пієлонефрит

   1. Гострий пієлонефрит

   2. Хронічний пієлонефрит

   3. Симптоми хронічного пієлонефриту

   4. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)

2. Комплекси лікувальної гімнастики

2.1. Комплекс 1

2. Комплекс 2

2.3. Комплекс 3

2. Сколіоз

   2. Класифікація

   3. Вправи, роблячи які можна вилікувати початкову стадію сколіозу

4. Список використаної літератури

1. Пієлонефрит

Пієлонефри́т — неспецифічне бактеріальне захворювання нирок, що вражає паренхіму нирок, переважно інтерстиціальну тканину, лоханку та чашечки.

Може бути одно- та двостороннім, за клінічним перебігом — гострим та хронічним, первинним або вторинним.

Збудниками є кишкова паличка, ентерокок, протей, стафілококи та стрептококи, синьогнійна паличка, ентеробактерії та ін. Є дані про можливість вірусної етіології пієлонефриту, а також про роль протопластів та L-форм бактерій у виникненні його рецидивів. Важливе значення у розвитку пієлонефриту має стан макроорганізму, ослаблення його імунобіологічної реактивності, а також стаз сечі (звуження та перегини сечових шляхів, нефроптоз, нефролітіаз та ін.), порушення венозного та лімфатичного відтоку з нирки.

1.1. Гострий пієлонефрит

В клініці внутрішніх хвороб зазвичай спостерігається гострий серозний пієлонефрит, в урологічній – гострий гнійний, який у подальшому може перейти в апостематозний нефрит та карбункул нирки. Початок гострий, з'являються лихоманка, остуда, проливний піт, біль у попереку, явища інтоксикації, дизурічні розлади (часте хворобливе сечовипускання).

Постукування поперекової ділянки хворобливе. У крові — лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, у сечі — велика кількість лейкоцитів, білок. При посіві сечі знаходять різні бактерії, частіше ентерококи та стафілококи. При двосторонньому пієлонефриті часто ознаки ниркової недостатності.

Лікують антибактеріальними засобами. Рекомендується багато пиття (2-3 л рідини на день).

1.2. Хронічний пієлонефрит

Пієлонефрит хронічний найчастіше є наслідком гострого пієлонефриту, але може бути й «первинно-хронічним».

Виділяють декілька форм перебігу хронічного пієлонефриту:

• латентна, що характеризується скудністю клінічних проявів,

• рецидивуюча з чергуванням загострень та ремісій,

• гіпертонічна з переважанням гіпертонічного синдрому,

• анемічна (на перший план виступає недокрів'я)

• азотемічна, коли першими проявами хвороби є ознаки хронічної ниркової недостатності (стадія пієлонефритично зморщеної нирки).

Хронічний пієлонефрит супроводжується ураженням паренхіми нирок. Клінічно ураження сечовивідних шляхів може бути невиражене або відсутнє. У анамнезі можуть бути ознаки гострої інфекції сечовивідних шляхів.

При латентному перебігу характерна артеріальна гіпертонія, при цьому хвороба може тривати з мінімальними змінами у сечі, а стійка висока артеріальна гіпертонія призводить до збільшення лівого шлуночка, змін очного дна, ЕКГ та інших ознак, які утруднюють диференційну діагностику пієлонефриту з гіпертонічною хворобою.

Розвиток ниркової недостатності при пієлонефриті проявляється зниженням відносної щільності сечі та поліурією.