- •«Політична економія»
- •1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
- •2. Закони і категорії політичної економії та їх системи. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук.
- •3. Виробництво, потреби, і межа виробничих можливостей. Виробництво та проблеми задоволення зростаючих потреб суспільства.
- •Економічні потреби суспільства їх суть і класифікація. Економічні інтереси, їх сутність.
- •Економічна система: її сутність та структурні елементи і суб’єкти. Типи і еволюція економічних систем та критерії їх класифікації.
- •Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми. Закон України «Про власність». Суб’єкти і об’єкти власності.
- •Власність на засоби виробництва та способи з’єднання факторів виробництва. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні та у світі.
- •Натуральна та товарна форми організації виробництва.
- •Товар та його властивості.
- •Проста та розвинена форми товарного виробництва. Функціонування товарного виробництва та його закони.
- •Виникнення і розвиток грошових відносин. Функції грошей.
- •Грошовий обіг та його закони. Еволюція грошей. Сучасна грошова система.
- •Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу та її протиріччя.
- •Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.
- •Капітал і робоча сила та її вартість.
- •Заробітна плата: сутність, форми і системи. Теорії заробітної плати.
- •Ринок: суть, функції та умови формування.
- •Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •Умови формування та особливості розвитку ринкових відносин в Україні.
- •Принципи класифікації ринків та їхня структура.
- •Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу.
- •Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
- •Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, форми і види підприємств. Закон України «Про підприємства в Україні».
- •Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці. Закон України «Про підприємство».
- •Специфіка підприємництва в аграрній сфері. Рентні відносини і особливості формування доходів в сільському господарстві.
- •Витрати виробництва та їх види.
- •Прибуток як економічна категорія та фактори, що впливають на норму прибутку.
- •Держава та її економічні функції.
- •Форми суспільного продукту та методи його обчислення.
- •Економічне відтворення: суть і його види.
- •Тіньовий сектор в економічному відтворенні та його масштаби і особливості в економіці України.
- •Національне багатство: суть, структура та проблеми розширеного відтворення.
- •Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження.
- •Роль державного бюджету в перерозподілі національного доходу та необхідність державного регулювання розподілу доходів.
- •Економічне зростання та його типи і чинники. Економічні цикли.
- •Зайнятість робочої сили і ефективність виробництва. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •Господарський механізм у системі управління економікою та його особливості в умовах ринкової економіки. Удосконалення механізму господарювання в Україні.
- •Економічна система капіталізму в умовах вільної конкуренції, монополістичного капіталізму, змішаної економічної системи.
- •Роль держави в економічній системі сучасного капіталізму. Революція в управлінні і відносинах власності в умовах змішаної економічної системи.
- •Соціалістична економічна система та механізм її функціонування. Суперечності одержавленої адміністративно-командної економіки, їх загострення і розпад світової системи соціалізму.
- •Закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Особливості ринкової трансформації економіки України.
- •Світове господарство: суть, структура та закономірності його розвитку.
- •Світогосподарські зв’язки та форми міжнародних відносин.
- •Україна і світове господарство.
- •Економічне зростання і глобальні проблеми, їх суть і класифікація.
- •Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем і розвитку світового господарства.
Світове господарство: суть, структура та закономірності його розвитку.
Сутність світового господарства та віхи його розвитку.
Світове господарство — це сукуптсть націоналъних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці зв'язавши м1ж собою системою міжнародних економічних відносин. Воно являе собою глобальний економічний організм, в якому склалися і зростають взаемозв'язок і взаемозалежність усіх країн ї народів світу.
Світове господарство е історичною і політекономічною категорією. Це пояснюеться тим, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.
Світове господарство почало формуватись досить давно, проте остаточно як цілсна система склалося близько ста років тому на рубежі XIX—XX ст. Основою його поступового формування став міжнародний ринок, утворення якого відбувалося поетапно в XI—XVIII ст., а особливо інтенсивно — з середини XIX ст., коли в країнах Заходу домінуючим стае машинне виробництво.
Основними віхами у розвитку світового господарства е:
• виникнепня міжнародних монополії, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери прикладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;
територгальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій. Сформувався колоніальний розподіл праці, визначальною особливістю якого стало нав'язування кожним народам такої виробничої спеціалізації, яка відповідае погребам капіталу метрополій;
виникненпя соціалістичної системи, що призвело до розколу всього світового господарства і поклало початок протистоянню всіх соціально-економічних систем.
Після Другої Світової війни почався процес якісної зміни системи
світового господарства.
Три останніх десятиріччя XX ст. вважаються початком нового періоду розвитку сучасного світового господарства. Воно все більше набувае ознак цілсності, що обумовлено діею певних факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядерної зброї і загрози можливої ядерної війни, що спонукае держави проводити політику мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення суспільної науки і техніки, тому вони повинні об'еднувати свої зусилля в цій сфері. По-трете, поглибленням та поширенням інтернаціоналізації виробництва и обігу, всього економічного і духовного життя. По-четверте, необхідністю об'еднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, сировинних, продовольчих, освоєння багатств світового океану і космосу та ін. потребою у взаемній допомозі в екстремальних ситуаціях.
Цей процес проявляе себе у функццінуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'еднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних і господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо. Сучасний етап розвитку світового господарства перебувае під впливом факторів, що надають йому високого динамізму. До них, у першу чергу, належать: НТР, зростаюча взаемозалежжсть національних господарств, радикальна перебудова соціально-економічних відносин у колишньому соціалістичному таборі.
Період 1980—90 рр. характеризуеться насамперед тим, що для найбільш розвинутих країн він став часом переходу в еру постіндустріалізації, для багатьох слаборозвинутих країн — активного подолання свого відставання, для колишніх соціалістичних країн — повернення до моделі ринкової економіки, а для всіх країн у цілому — лібералізації внутрішнього і зовшшнього життя та його глобалізації.
Світове господарство належить до числа складних систем, що характеризуються великою кількістю складових елементів та рівнів, ієрархій, структурованістю.
Суб'ектами світового господарства е ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'еднання, які у свою чергу теж є системами.
Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюеться міжнародними правилами, нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.
Основою системи світового господарства е міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.
Світова економіка як система мае спільну мету — її функціонування спрямоване на задоволення людських потреб (попиту), але в різних підсистемах ця мета модифікуеться за різних соціально-економічних умов.
Класифікація груп країн світового господарства. Світове господарство як цілісна система складаеться з різних частин, підсистем. Такими підсистемами е групи національних економік, які мають певну спільність і відмінності. їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків. Проте найбільш поширеною е класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. Для включения країн до тіеї чи іншої групи застосовують насамперед такі критерії: характер економжи (ринкова або перехідна) і рівень соціально-економічного розвитку (рівень виробництва ВВП/ВНП на душу населения, галузева структура ВВП, рівень і якість життя).
До групи розвинутш (промислово розвипутш, ілдустріалъних) входять держави з ринковою економжою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населения нині складае не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно 30 країн.
До групи країн, що розвиваються (слаборозвинутих), входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Дана група характеризуеться різкою диференціаціею та неодноріджстю соціально-економічного розвитку.
До групи краш з перехідною економікою належать держави, що здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової.