41. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Особливості ринкової трансформації економіки України.

Сутність перехідної економіки. У з'ясуванні сутності перехідної економіки слід виходити з того, що проблема перехідних періодів не е новою для економічної науки. Спочатку вона виникае у зв'язку з переходом від аграрного суспільства до індустріального.

За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються у контексті трьох основних аспектів:

• перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

• перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

У найіглъш загальному вигляді під перех1дною розіється процес якісних змін в основах того чи іншого суспілъства, спрямованих на переход до нового соціально-екопомічного ладу.

Така дефініція відображае широкий підхід до визначення перехідності як загальної характерної риси сучасного розвитку людського сустльства.

Головний зміст перехідного періоду - це зміни в економіці.

Риси перехідної економіки. Своерідність перехідної економіки повністю проявляеться в рисах, до яких відносять:

1) особливий характер невівноваженості перехідної економіки. Річ у тому, що неврівноваженість як елемент розвитку характерна будь-якій економічній системі. Але в усталені економічній системі неврівноваженість й функціонування е своерідним способом досягнення ціею системою врівноваженого, стійкого стану у перехідній же економіці неврівноваженість мае специфічний характер, оскільки переслідуе іншу мету, що полягає у посиленні нестійкості існуючої системи, з тим щоб вона згодом поступилась місцем іншій економічній системі;

2. альтернативный характер перехідноі економіки. Це означає, що перехідна економіка повинна обов'язково перейти до но­вого стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключае повернення до тіеї економіки, яка передувала перехідній;

3. особливий характер суперечностей у перехідній економіці. Визначальними, домінуючими виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним).

4. наявнють у перехідній економіці особливих — перехідних економічних форм. Ці форми, відображаючи своерідний «проміжний» стан економіки, містять у собі відповідний симбіоз, поеднання в собі елементів як старого, так і нового;

5. історичшстъ перехідної економіки. Вона пов'язана як з історичними умовами перехідної економіки (насамперед з певним історичним терміном функціонування перехідної економіки), так і національними особливостями останньої.

Зміст перехідної економіки вирішальним чином зумовлений її чинниками. Вони можуть бути представлені трьома групами: природно-кліматичні, виробничо-економічні, соціокультурні.

Природно-кліматичні фактори пов'язані з природним бази­сом суспільства: географічним розташуванням країни, забезпеченням природними копалинами, рівнем родючості грунтів і т. п.

До виробничо-економгчних факторів належать засоби виробництва, технолопчні досягнення, культурно-технічний рівень головної продуктивної сили — робітника, форми організації виробництва, форми власності т. д. Як правило, саме виробничо-економічні фактори е водночас і критеріем об'ективної необхідності переходу від одного стану економіки до іншого, засобом здійснення цього переходу.

Соціокультурш фактори характеризують переважно духовний аспект життедіяльності людей. Вони взаемопов'язані з виробничо-економічними факторами, взаемовизначають один одного. До соціокультурних факторів належать культура того чи іншого народу, його традиції, ідеолопя, релігія тощо.

Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до социально оріентованоі змішаної економіки

Перехідна економіка постсоціалістичних країн належить до її реформаторсько-еволюційного типу. Це передбачае необхідність свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства. Суспільство вибирае насамперед кінцеву мету трансформації економіки, що здійснюеться протягом перехідного періоду. Такою ме­тою е перехід до соціально оріентованої змішаної економіки.

Одна зі сторін змішаної економіки характеризуе її з позицій поєднання різних форм гласності. Погляд на змішану економіку з цього боку е найбільш поширеним. 3 іншого боку, змішану еко-помжу часто визначають і як таку, що поеднуе в собі ринковий і державний мехашзми УУ регулювання. Змішану економжу розгля-дають також крізь призму співвідношення економічних і поза-економічних основ у структурі сучасного сусптьства. Нарешті, іспуе погляд на змішану економіку як на поеднання, співіснування капіталу приватного підприемництва і соціальності (наявності соціальних гарантій).

Змішашстъ економіки характеризуе не лише наявністъ різноманітних структуриых елементів, але и утворення конкретних форм їх поеднання та існування.

Прогресивні тенденції розвитку української перехідної економіки пов'язані з формуванням соціально оріентованої змішаної економіки. Соціальну оріентацію слід розуміти не у вузькому, споживацькому, контексті, а як об'ективний результат розвитку змішаної економіки. У такому розумінні соціально оріентована ринкова економіка як різновид змішаної економіки — це:

1. економжа, яка склалась на основі розвинутої ринкової системи відносин;

2. економіка підприемницького типу, розвиток якої поеднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

3. економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

4. економіка, сощ'альна оріентація якої випливае з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

Ця характеристика визначае основні напрями формування інституційних і економічних умов переходу до соціально оріентованої змішаної економіки

1нституційні умови — це умови для функщонування ринкової системи, які створюються шляхом заснування нових правових, економічних, соціальних інститутів, формування нових відносин між ними.

Економгчні умови пов'язані, насамперед, зі становлениям різних форм власності шляхом здійснення роздержавлення і приватизації, зі становлениям і розвитком підприемництва шляхом надання економічної свободи господарюючим суб'ектам.

Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури

Об'ективним змістом перехідної економіки України е форму­вання дійсних (а не формальних) ринкових відносин. Формально елементи цих відносин існували і в плановій економіці. Але зовнішні форми їх існування не були наповнені адекватним змістом.

Перехід до ринкових відносин передбачае насамперед лібералізацію економіки, здійснення якої пов'язане з:

• переходом до вільного ціноутворення;

• організацією торгівлі на основі використання принципу свободи торгівлі для всіх суб'ектів господарської діяльності;

• підпорядкуванням діяльності виробників вимогам ринку. Зазначені проблеми охоплюють лише внутрішньоекономічну лібералізацію економіки. Але для повноцінного функціонування ринку цього замало. Необхідно здійснити також лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків. Основними її формами є:

• лікв1дац1я повного одержавлення зовнішньоекономічних зв'язків;

• створення умов для припливу зарубіжних інвестицій;

* помірна лібералізація експорту та імпорту;

* забезпечення конвертабельності національної валюти — гривні. Формування повноцінних ринкових відносин неможливе без створення ринкової інтфраструктури — системи економічних і надбудовних закладів (інститутів), які покликані обслуговувати ринковий механізм з метою безперебійного руху товарних і гр-шових поток1в, їх відповідного розподілу в просторі и часі.

Процес формування ринкової інфраструктури у перехідній економіці мае певні особливості, а саме:

• багато з інститутів ринкової інфраструктур и створюються, як кажуть, на «порожньому місці», тобто без аналогів у минулому (біржі, комерційні банки тощо);

• створення цих інститутів не завжди базуеться на належній правовій основі, що призводить до масових зловживань;

• новостворені інститути не завжди чітко визначають свое місце у ринковш інфраструктурі, не завжди усвідомлюють і виконують покладені на них функції;

• мае місце непропорційність у виникненні та розвитку окремих елементів ринкової інфраструктури;

• багато інститутів ринкової інфраструктури діють мляво, висувать як головну мету проблему виживання.

Процес формування ринкових відносин і ринкової інфраструк­тури супроводжуеться становлениям ринкового і державного механізмів регулювання економіки.

Особливості ринкової трансформації економіки України можна визначити так:

1. вихіний стан ринкових перетворень — антипод ринку - планова економіка. Тому перехід до ринкових відносин здійснюеться шляхом глибоких якісних перетворень попередніх від­носин;

2. глобальний характер трансформаційних перетворень. Зміні підлягае все: відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі і засоби економічного розвитку, елементи надбудови;

3. зростання ролі неекономічних факторів розвитку. Це на­самперед стосуеться правильності вибраного курсу економічних перетворень і засобів їх здійснення;

4. трансформациями економічний спад, зумовлений значною мірою прорахунками у виборі курсу перетворень і засобів його реалізації;

5. необхідність налагодження принципово інших економічних відносин із крашами колишнього СРСР;

6. складнють інтеграци України у світове господарство;

7. затяжна тривалість трансформаційного періоду порівняно з рядом інших постсоціалістичних країн;

8. високий рівень тіньової економіки (понад 50 % ВВП).