39. Роль держави в економічній системі сучасного капіталізму. Революція в управлінні і відносинах власності в умовах змішаної економічної системи.

Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки

Взаемодія двох механізмів господарювання. Змішана економічна система — це насамперед ринкова економіка, яка функціонуе на основі взаемоди двох механізмів господарювання: стійкого саморегулювання і свідомого регулювання.

Еволюція механізму господарювання йде від товарного виробництва, розвинутої ринкової економіки і стихійного ціноутворсння до поступового відмирання товарних відносин, свідомого контрольованого ціноутворення і планомірного розвитку виробництва и обміну в далекій перспективі.

Практикою, а відповідно, и економічною теоріею переконливо аргументована необхідністъ державного втручання в ринкові економічні відносини.

Визначальним фактором змішування двох форм організації суспільного виробництва е необхідність задоволенпя зростаючих сустльних потреб в умовах панування капіталістичної власності (незалежно від форм), отже — це мета суспільного виробництва.

Ринок у змішаній економіці В умовах товарного виробницт­ва пануючою формою економічних відносин е ринкові (крім внутріфірмових відносин), але ринок перестав бути единим стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва, розподілу доходів. За формою ринки вільної конкуренції існують лише в деяких немонополізованих галузях (у сільському господарстві т.ін..), але це вже не суто ринкові відносини, бо вони перебувають під визначальним регулюючим впливом або монополій, або держави. I хоч на ринку формуеться до 70% товарних цін - це вже не ціни вільної конкуренції, що стихійно встановлюються ринком, а ціни системи недосконалої конкуренції. Існування «адміністративних», «державних» цін впливае і на механізм ціноутворення «монополізованого» ринку в змішаній економіці. Ринок по суті стае регульованим, тому що конкурсная е недосконалою, потребуе державної підтримки і стае більш штучною, регульованою. Ринок модифікуеться. Головні рин­кові елементи продовжують еволюціонувати: досконала конкуренція в недосконалу, саморегулювання в регулювання, стихійне ціноутворення у свідоме встановлення цін і т. д. Поступово заперечуеться ринковий механізм господарювання.

Держава у змішаній економіці. Усе більш активним суб'ектом економічної діяльності у XX ст. стае держава як представник суспільства і захисник його інтересів. Материальною основою державного регулювання економіки е розвиток державного сек­тору, державноУ власності і монополія політичноУ влади. Незалежно від частки держсектора і власності в економіці роль держав и в організації и управлінні виробництвом та суспільством зростае. Вона володіе і розпоряджаеться зростаючою часткою національного продукту, регулюе сукупне пропонування та попит, грошовий обіг, перерозподіляе до 50 % і більше національного доходу тощо. Держава розробляе форми і методи економічного та соціального регулювання соціально-економічних відносин, координуе, регулюе, програмуе суспільне виробництво і споживання, здійснюе політику соціалізації риикових відносин і демократизації. Але державне регулювання не може вийти за межі системи, бо в ній пануе капіталістична приватна власність і приватні інтереси, а не суспільний інтерес, загальнокласові інтереси не збігаються з приватними, індивідуальними та груповими (корпоративними). Отже, виникають нові суперечності в системі.

Метою державного регулювання в умовах змішаної економіки є підвищення соціально-економічної ефективності суспільного виробництва, забезпечення економічного зростання і соціально-економічної стабільності економіки та суспільства. Тому головні завдання держави такі:

4. створення і вдосконалення правової основи функцюнування економіки, створення правил гри для суб'ектів економічної діяльності: законів, норм, правил господарювання для всіх форм власності, укладів, секторів; контроль за їх виконанням. Ця форма впливу на організацію и управління суспільним виробництвом є вирішальною в умовах змішаної економіки;

5. підтримка конкуренції і антимонопольне регулювання з метою недопущения панування на ринку одного суб'екта господарювання і зміни механізму ринкового конкурентного ціноутворення;

6. проведения політики макроекономічної стабілізації, структурного регулювання, недопущения економічних криз, забезпечення повної зайнятості, стабільності цін і грошового обігу, економічного та соціально-економічного зростання національної економікиі суспільства;

4. вплив на розміщення ресурсів і перерозподіл в умовах їх обмеженості і стихійного ринкового розподілу, який веде до необратимих соціально-економічних наслідків і виникнення проблеми нераціонального Ух розподшу;

5. перерозподіл доходів як об'ективна необхідність в умовах ринкового розподілу, який веде до соціальної поляризації суспільства і бідності значних верств населения. Держава проводить політику соціального захисту, створюе умови для нормаль­ного відтворення робочої сили завдяки певнній податковій політиці, виплатам по соціальному страхуванню, медичній допомозі, фінансуванню різноманітних соціальних програм.

Метою перерозподілу доходів е забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.

Еволющя і перспективи розвитку сучасного капіталізму

Еволюція відносин власності. Соціально-економічною основою економічної системи е відносини власності. Історичний розвиток суспільства и економічних систем е розвитком відносин власності, еволюції як їх історичної форми, так і економічного змісту.

У сучаснш «змішаній економіці» взаемодіють різні типи, види, форми власності. Пануючою е капіталістична власність на засоби виробництва, але не індивідуальна, а групова або акщонерна. Сучасний розвиток продуктивних сил у більшості галузей (б'ективно вимагае колективної та суспільної (державної) власності. Ядром сучасних економічних відносин е, з одного боку, капіталістична акціонерна (групова) власність, яка визначае якісно нові відносини між найманою працею і капіталом, а з іншо боку — панівна роль у приватному секторі монополії та фінансових магнатів.

Змінюеться як юридична форма акцюнерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають усі акціонери певноі фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від одніеї особи або декількох), так і економічний зміст — виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.

Особливості корпоративної власності:

1. вона е колективною капіталістичною власністю, яка заперечуе індивідуальну приватну власність, бо відбуваеться депсрсоналізація та розаювання власності;

2. співвласником її стае наймана робоча сила, яка купуе певну кількість акцій;

3. робітник—власник акцій отримуе і заробітну плату, і певний дивіденд за власність, що стае основою для розвитку відносин так званого «социального партнерства»;

4. зростае розрив між відносинами власності та економічними відносинами або між юридично-правовою формою та економічним змістом власності;

5. змінюеться управління груповою власністю (збори акціонерів, рада директорів тощо), форма господарювання;

6. монополістичний та олігополістичний характер великих корпорацій з точки зору їх влади на ринку та виробництві.

В умовах «змішаної економіки» держава впливае на всі форми, види власності шляхом зміни юридично-правових норм влас­ності. Відбуваеться демократизація та соціалізація власності і, відповідно, соціально-економічних відносин. Особливе місце в системі форм, видів власності посідае державна власність, яка стае основою загальнонародної власності і нових соціально-економічних відносин на цій основі. 3 часом докорінно зміниться соціально-економічний характер монополістичних корпорацій.

Об'ективна необхідність соціальної оріентації. Змішану економіку іноді ототожнюють з соціально-реформістською та соціально оріентованою ринковою економікою.

Обидві концепції мають спільні риси: необхідність соціалізації ринкової економіки, оптимальне поеднання ринкової економіки та індикативного планування, регулювання економіки, соціальний захист населения.

Історичні перспективи змішаної економіки. Ліберально-демократичний та соціально-реформістський напрями змішаної економіки передбачають поеднання — взаемодію — боротьбї різних вкладів і секторів економіки, форм власності, ринкї і планування, децентралізації і централізації ї формі індикативного пла­нування та програмування, підпорядкївання приватних, групових інтересів суспільним. Закономірним вважаеться процес с-ціалізаціі капіталістичноі ринковоі системи і перехід мирним демократичним шляхом у нову посткапіталістичну систему, постіндустрільну цивілізацію. Постае питания про зародження нового вкладу (неосоціалістичночного) в надрах змішаної економічної системи, нових форм власності (колективної, акціонерної, муніципальної, державної і нових економічних відносин ї межах панування цих форм власності.

На наш погляд, змішана економіка е перехідним етапом, перехідною економікою (системою) від переважно капіталістичної до посткапіталістичної.