22. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці. Доходи домогосподарства та їх розподіл.

Сутність домогосподарства. У сучасних цивілізованих краї­нах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах од­нієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секто­рів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що ни­ні спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сіль­ськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економіч­ному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарст­ва мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Для вивчення теми важливе значення має з'ясування суті по­няття «домогосподарство». У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась невипад­ково. Адже в різних культурах практично не існує єдиного по­няття, яке б визначало термін «домогосподарство». Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з'ясування суті категорії «домогосподарство» найкраще звернутись до трак­тування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як «особа або група осіб, поєдна­них з метою забезпечення всім необхідним для життя», тобто об'єднаних спільним веденням господарства. Поняття «домогоспо­дарство» ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям «сім'я».

Сім 'я — це сукупність осіб, що живуть разом, пов 'язаних ро­динністю та спільним бюджетом.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебу­ває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалі­дів, ув'язнені та ін. В Україні налічується 13,2млн домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

Термін «домогосподарство» більш чітко прив'язаний до тери­торіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Важливо уявити до­могосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов'язану із соціально-економічною макроструктурою.

Функції домогосподарств. З'ясувавши основний зміст кате­горії домогосподарства, можна перейти до розгляду функцій до­могосподарств, тієї ролі, яку вони виконують в економічному розвитку суспільства. Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів. Виникає питання, які саме ресурси домогосподарства можуть давати країні? У першу чергу — це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен госпо­дарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також вироб­ляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Працею не обмежується внесок домогосподарників у ресурс­ний потенціал суспільства. Згідно із Законом України «Про влас­ність» кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового об­слуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домо­власник ставить на службу інтересам суспільства такий важли­вий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного вироб­ництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації.

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід про­аналізувати не тільки функції, які вони виконують у суспільстві, а і їх сумарні доходи та розподіл.

Доходи домогосподарств та їх розподіл.

Доходи домогосподарств та їх джерела. Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Звідки домогосподарства можуть отримувати грошові кошти у своє розпорядження? Частково в даній темі відповідь на поставлена запитання вже дана. Головне джерело доходов — це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспілъному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи, що отримують домогосподарства, слід враховувати також трансферти.

Трансфертна платежі - це витрати, які вгдповідаютъ його реальному економічному внеску, але не еквівалентт виробничим витратам.

Статистика УкрїУни виокремлює такі статті доходів населення:

• оплата праці членів сім'ї;

• пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путевки до санаторно-курортних установ для дорослих і дітей, на утримання дітей у дошкільних закладах;

• надходження від особистого підсобного господарства;

• дохід з інших джерел.

Структура доходів населения за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Отже, сукупний дохід домогосподарства — це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартістъ набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населения першочерговіши життєвими засовами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендій та інших соціальних виплаті пільг.

Для оцінки доходів населения, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет — вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами / нор­мативами споживання, які задовольняють розумні раціональні і людей.

Розподіл доходів між домогосподарствами. Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела їхніх доходів, а їх розподіл їх між собою. Розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення і суспільних проблем, спосіб існування пануючої сощально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповщають певні принципи розподілу доходів. Історія знає розподіл за працєю, власністю, факторами виробництва. У змішаній економіці,і форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою, удосконалення сприяє підвищенню суспільного добробуту. У викладенні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціоналъні розподіли доходів та чистий розподіл доходов. Перше означає, що грошовий дохід поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Сукупний дохід суспільства розподіляеться відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходов. Заробтна плата виплачується за роботу; рента / процент — за ресурси, що перебуваютъ у чиїсь власності, прибуток подходить до власників тдприемств.

Особистий розподіл доходов пов 'язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляетъся серед самих домогосподарств.

Розуміння як функціонального, так і особистого розподілу досі є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств у економіці. Статистичні дані свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населения. Подібна тенденція спостерігається і в Україні. Питания нерівномірності розподілу доходів виносить одну з фундаментальних проблем зарубіжноУ економічної науки. Дане явище пояснюеться різними причинами: здібностіі кожної окремо взятої людини, здобута освіта, види діяльності. Для нерівномірного розподілу доходів створюють: володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільськогосподарськими угіддями тощо; становище на ринку; інші фактори, а саме —випадок, наявність особистих контактів із членами, сила політичного впливу, дискримінація і т. ін. Вітчизняні економісти все більше переконуються в тому, що надто високу діференціацію в доходах населения України обумовлюють не вище перелічені причини, а и труднощі економічного характеру, з якими доводиться стикатися Україні сьогодні, загальним низьким рівнем життя основної частини населения.