17. Ринок: суть, функції та умови формування.

Ринок і його сутність. Ринок — економічна категорія, яка протягом останніх 300 років є центральною в економічній науці. У міру розвитку самого ринку як економічної форми суспільства уточнюються та наповнюються новим змістом також теоретичні його трактування та формулювання.

Тлумачення категорії «ринок» необхідно розмежовувати на різних рівнях. 3 погляду буденної свідомості, ринок — це місце, де можна придбати товар, тобто де зустрічаються покупець і продавець. Економічна наука розглядає ринок двояко, як сферу товарного обміну та як одну з форм економічної організації суспільства. У вузькому розумінні слова ринок — це сфера товарно-грошового обміну, в якій реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюеться конкретна господарська діяльність щодо просування товарів та послуг від їх виробників до споживачів. Такий підхід відображає мікроекономічний рівень розуміння рин­ку. Основні складові ринку індивідуальних товарів — попит, пропонування і ціна.

Ринок — це обмін, що здійснюеться відповідно до законів товар­ного виробництва /обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенням попиту та пропонування.

Попит і пропонування. Ключовими категоріями ринку є по­пит і пропонування. Попит — сукупна потреба в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Він показує кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо всі інші умови обміну залишаються незмінними.

Попит з позиції одного споживача називають індивідуальним. Ринковий попит — це сукуптстъ попитів усіх споживачгв за різних можливих цін. Величина попиту залежить від таких чинників: 1) грошові доходи споживачів; 2) кількість споживачів на ринку; 3) ціни на суміжні товари; 4) смаки та уподобання споживачів тощо.

Пропонування — це кількістъ продукту, що може бути до­ставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни.

18. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.

Конкуренція, ії сутність і функції. Необхідним і важливим елементом ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція — це економічне змагання за досягнення кращих результатов у області будъ-якої діялъності, боротъба товаровиробників за найбиьш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку. Зміст конкуренци полягає в широкому розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які становлять еконо-міку, — підприемств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку є велика кількість покупщв і продавців, тоді покупець чи продавець не може пред'явити попит або пропонування на таку кількють продукції, котрої було б достатньо, щоб помітно вплинути на ціну.

Якщо коротко, конкуренція означає, що кожен продавець робить маленький внесок у загальний обсяг пропонування. Дрібні продавці неспроможні помітно вплинути на загальний обсяг про­понування, тому продавець, що виступае одним з численних індивідуальних продавців, не може маніпулювати ціною товару. Саме тому дрібний продавець, беручи участь у конкуренції, «відданий на милість ринку». Така сама характеристика справедлива і для дрібних покупців.

Широке розосередження економічної влади, що становитъ основу пропонування конкуренції, регулює використання влади і обмежує можливості зловживання нею.

За чистої конкуренції дуже велика кількють фірм виробляеє стандартизований продукт, а новостворені фірми можуть вільно ввійти в цей ринок. Зовсім інша ситуація за чистої монополії: на ринку однорідного продукту чи послуги працює едина фірма, входження нових фірм у галузь заблоковане з низки причин, а диференціації послуг немає. Монополистична конкуренция означае ринкову ситуацію, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонуе схожу, але неоднакову продукщю. В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджуеться не лише на ціні, але и на нецінових чинниках збуту товарів (упаков­ка, реклама, якість тощо). За олігополістичного на ринку є лише декілька продавців, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва.

У теперішній економіці панує недосконала конкуренція. Вона переважає в галузі, в якій окремі продавці мають певний конт­роль за ціною продукціі ціеї галузі. У недосконалого конкурента є певна свобода дій стосовно його цінових рішень.

Конкуренція, окрім економічного, має соціальний вимір, оскільки забезпечує творчу свободу кожного. Економічною основою конкуренції є різність між вартістю товару та витратами на його виготовлення. На ринку мають дотримуватись такі умови: має бути однорідний товар; продавець та покупець не повинні мати будь які персональні преференції; ринок повинен бути повністю прозорим. На цьому ринку досконала конкуренція виступає більше як ідеальний стан ринкового господарства. Але у практиці домінує обмежена конкуренція. Інтенсивність конкуренції перебуває у зворотній залежності від числа учасників ринку: чим менше залишаєтьмя продавців, тим більший виграш у формі перерозподілу ринку збуту вони отримують внаслідок економічної загибелі своїх конкурентів. Існує нецінова конкуренція - в умовах приблизно однакових фінансово-технологічних ресурсів переважна більшість конкуруючих корпорацій відмовляється від застосування цінових методів впливу на суперника. Економічно вигіднішим є застосування нецінової конкуренції. Також можна виділити конкуренцію дрібного та середнього підприємництва з великими фірмами.

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного впливу є законодавство про правила створення, функціонування та припинення діяльності підприємтсв і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Функції конкуренції:

регулююча;

аллокаційна або функція розміщення (концентрування ресурсів там, де вони дають максимальну віддічу);

інноваційна та адапційна (орієнтація на збільшення продуктивності праці);

розподільна ( розподіл соціального продукту по критерію дефіцитності того чи іншого виробничого фактору);

контролююча .