8.2. Масштаби руху міжнародних інвестицій, їх розподіл у сучасному світовому господарстві

 

Величина функціонуючих за рубежем  іноземного  капіталу величезна. Щорічно  міжнародний  рух  капіталу  оцінюється приблизно 0,7-1,2 трлн.дол.,  у т.ч.  прямих інвестицій  -  близько 0,13-0,24 трлн.,  портфельних - 0,12-0,67 трлн.дол. Тільки обсяг накопичених у світі прямих інвестицій складає близько  3 трлн.$. Т.о. картина сучасного міжнародного економічного життя створюється насамперед тими компаніями,  що не тільки активно  торгують  із закордонними країнами,  але й активно інвестують там.  Це надійний спосіб проникнення і розширення  присутності їх  на  зовнішньому ринку.  Компанії США і Японії реалізовують у такий спосіб відповідно мінімум половину і чверть усієї продаваної ними за рубежем продукції.

Особливості вивозу капіталу в сучасних умовах:

1.       Динаміка експорту капіталу традиційно випереджає динамікові експорту товарів (в останні роки більш ніж у 2 рази).

2.       У загальному обсязі вивозу капіталу підвищується  роль і частка вивозу державного капіталу (близько 25%). Серед загального обсягу експортованого капіталу  в країни, що розвиваються, 90% є державним капіталом, а в країни Східної Європи і СНД – 35% (при цьому у виді пільгових кредитів – 35%, безпроцентних кредитів – 65%).

3.       Більш 50% мігруючого капіталу у світовому господарстві належить приватним суб'єктам (корпораціям, ТНК, банкам, інвестиційним, пенсійним, страховим фондам і ін.). В останні десятиліття відзначається тенденція скорочення частки банків з 50 до 25%  і одночасний ріст частки капіталів ТНК. Ростуть обсяги приватного капіталу мігруючого між промислово розвитими країнами (близько 75%)

4.       Збільшення частки прямих інвестицій у загальному обсязі приватного і державного капіталу (у 90-і роки близько 33 %).

5.       Частка портфельних інвестицій у загальному обсязі іноземних інвестицій – 35-40%.

6.       Частка міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій у міжнародній міграції капіталів складає близько 12% і має найбільш швидкі темпи росту.

7.       Росте число інтернаціональних злиттів і придбань фірм (близько 79% сукупного обсягу прямих закордонних інвестицій).

8.       Відзначається зрушення в галузевій структурі іноземних інвестицій від обробної промисловості і торгівлі до інвестицій у наукомісткі галузі і сферу послуг (більш 55%).

9.       Створюється система міжнародного регулювання закордонним інвестуванням. Країни члени ОЕСР у 1979 р. прийняли «Декларацію про міжнародні капіталовкладення і багатонаціональні підприємства», де рекомендується надавати інвесторам режим «не менш сприятливий, чим той, котрий надається в аналогічних випадках місцевим підприємствам». У 1992 р. Група Світового банку розробила «Рекомендації з режиму для іноземних прямих інвестицій», де головною умовою сприятливого інвестиційного клімату названий однаковий режим для  інвесторів в однакових обставинах в умовах вільної конкуренції. У 1994 р. членами Організації Тихоокеанського Співробітництва прийнятий «Добровільний кодекс прямих іноземних інвестицій», а ООН прийнятий «Міжнародний кодекс поводження ТНК» і т.д.

10. Відбувається зміна географічних напрямків іноземних інвестицій:

переважає міграція підприємницького капіталу між промислово розвитими країнами, особливо між країнами «тріади» (США, Японія, Західна Європа) і між країнами Західної Європи. Основні експортери капіталу – США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Швейцарія. Але промислово розвиті країни є і головними імпортерами закордонних ресурсів (85-87% усього світового імпорту позикових засобів із зовнішніх фінансових ринків і близько 60% світового імпорту прямих закордонних інвестицій);

збільшується експорт підприємницького капіталу з промислово розвитих країн у що розвиваються, але тільки в 18 нових індустріальних країн ЮВА (57,1%) і Латинської Америки (34,4%).

збільшується обсяг іноземних інвестицій між країнами, що розвиваються;

 спостерігається повільний ріст іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою.

За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЭСР) на розвиті країни приходиться близько 90% вивозу і близько 80% увозу світового щорічного обсягу прямих інвестицій. Т.ч. рух прямих інвестицій йде насамперед між розвитими країнами.

Після закінчення II світової війни закордонні інвестиції  здійснювалися в  основному  підприємствами США.  Поступово протягом 70-х і особливо 80-х рр.  на зміну їм прийшли європейські, а потім і японські компанії. Японія з початку 80-х років став самим великим інвестором за кордоном,  хоча сама вона приймає  дуже  мало іноземних інвестицій.  Більш  половини  потоку  іноземних інвестицій Європи складають інвестиції усередині самої Європи. Країни "третього  світу"  у  міру  поліпшення політичної обстановки або міжнародних механізмів захисту від  некомерційних  ризиків  знову стають привабливим місцем розміщення іноземних інвестицій. Значення країн, що розвиваються, з ринковою економікою і країн з перехідною  економікою в міжнародному русі прямих інвестицій невелике,  хоча і зростає.  Так, що розвиваються країни за 1997 р. залуч  84  млрд.  і  вивезли  33 млрд. дол.  прямих інвестицій (у 1987р.- 14 млрд. і 3 млрд.). Уся Східна Європа - у тому ж році залучила тільки 6 млрд. дол.  прямих інвестицій,  хоча і це був помітний ріст. Особливо швидко росте щорічний приплив прямих інвестицій у Китай - 4 млрд. дол. у 1991р.,  11 млрд.  у 1992р.,  26 млрд. у 1993р. і 35 млрд. у 1994р., останні роки – більш 40 млрд.дол. у рік.

Основна частина  прямих інвестицій розміщена в обробній промисловості. Падає частка вкладень у видобувну промисловість, росте частка вкладень у сферу послуг, включаючи транспорт і торгівлю.