6.5. Міжнародно-правові основи трудової міграції між країнами

 

Правовий вираз взаємної зацікавленості країн, що приймають і направляють мігрантів, здійснюється у формі дво- або багатосторонніх міжнародних угод з питань міграції.

При формуванні національної політики в області зовнішньої трудової міграції повинні бути враховані вимоги міжнародних конвенцій.

Міжнародна організація праці (МОП) була створена в 1919 році відповідно до Версальського договору. Місцезнаходження – Женева (Швейцарія). Членами її є більш 170 країн. Як спеціалізована установа з 1946 р. входить у систему ООН. Основними цілями МОП є:

забезпечення повної зайнятості і зростання рівня життя;

заохочення економічних і соціальних програм;

дотримання основних прав людини;

охорона життя і здоров'я трудящих;

регулювання міграції населення

заохочення співробітництва між підприємцями і трудящими.

Членами МОП можуть бути: уряди країн-учасниць; профспілки; організації підприємців.

У 1976 р. на Всесвітній конференції по зайнятості в рамках МОП була прийнята Програма Дій, відповідно до якої організація набирання робочої с повинна проводитися на основі дво- або багатосторонніх угод, розроблених на основі вивчення економічних і соціальних потреб країн-експортерів і імпортерів робочої с.

Для організації професійно-технічного навчання під егідою МОП діють Міжнародний інститут трудових проблем (Женева) і Міжнародний центр по технічній і професійній підготовці підвищеного типу (м. Турін, Італія). 

Структура МОП:

Міжнародна конференція праці – вищий законодавчий орган;

Адміністративна рада – для керівництва над комітетами і комісіями при МОП;

Міжнародне бюро праці – інформаційний і консультативний орган.

Основна функція МОП – прийняття конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові стандарти (тривалість робочого дня, умови праці, оплату праці, соціальне забезпечення і т. д.). Усього було прийнято 172 конвенції і 181 рекомендація.

Багато документів і конвенції МОП були спрямовані на ліквідацію різних форм дискримінації іноземної  робочої с: «Про інспекції режиму перевезень емігрантів» (1926 р.), «Про соціальну політику на територіях поза метрополіями» (1955 р.), «Проти применшення прав в області праці і занять» (1958 –1960 рр..), «Про трудящих на плантаціях»       (1960 р.), «Про основні цілі і норми соціальної політики» (1962 р.), «Про збереження прав мігрантів в  області соціального забезпечення» (1981 – 1982 рр..) і т. д.

Міжнародна організація міграції (МОМ) створена в 1949 р. як Міжнародна організація у справах біженців, пізніше її повноваження були розширені й  у 1989 р. вона була перейменована в МОМ. До неї входить 81 країна, у тому числі 46 є членами МОМ, 35 – спостерігачами (Україна є спостерігачем). МОМ не входить у систему ООН, але тісно з нею співробітничає.

Основними функціями МОМ відповідно до статуту є:

розробка довгострокових програм в області регулювання міграційних потоків;

надання допомоги з питань організації міграції;

розвиток технічного співробітництва в області міграції;

запобігання відпливу умів і рееміграція;

надання експертних послуг у зв'язку з міжнародною міграцією робочої с;

організація пересування біженців;

надання державам форуму для обміну думками, досвідом і співробітництва.

На даний час значне число установ і організацій, насамперед у рамках ООН, а також регіональних угруповань займаються проблемами, пов'язаними з міграцією населення і трудових ресурсів.

Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) займається питаннями захисту біженців, реалізації довгострокових рішень, у першу чергу репатріації.

Система постійного спостереження за міграцією (СОПЕМИ) при ОЕСР координує діяльність національних імміграційних управлінь.

Комісія ООН по  народонаселенню має у своєму розпорядженні відповідний фонд, частина якого використовується на субсидування національних програм в області міграції населення. Ряд міжнародних договорів, прийнятих ВООЗ (Всесвітньою організацією охорони здоров'я), містить спеціальні норми, що стосуються фізичного стану трудящих-мігрантів. У конвенціях ЮНЕСКО маються положення, спрямовані на поліпшення освіти трудящих-мігрантів і членів їхніх родин.

У Європі забезпеченням і захистом прав трудящих мігрантів займається Міжурядовий комітет з питань міграції (СІМЕ).

На інтеграційному рівні регулювання міжнародної міграції робочої с здійснюється шляхом виконання угод, договорів, правил, контрактів, укладених між державами інтеграційних об'єднань. Основні завдання:

надання безвізового пересування населенню в рамках інтеграційного об'єднання;

створення загальних інформаційних систем з міграції робочої с в рамках інтеграційного об'єднання;

уживання спільних заходів по боротьбі з нелегальною міграцією;

прийняття спільних технічних мір для здійснення контролю над емігрантами.