I. Підготовка робочих місць.

(до початку уроку)

II. Організаційний момент.

Девіз: І рушнички мов стежини,

І мальви на ніжках-стеблинах,

Мальовані глеки із глини,

І тину вербові лозини,

Калина над плетеним тином –

Усе це моя Україна!

III. Повідомлення теми і мети уроку.

Хто ти хлопчику малий?

Українець молодий!

Український я юнак,

Лев і тризуб – то мій знак,

Я сокіл, я бистрозор,

Жовто-синій мій прапор.

Нам поможе серед бурі

Господь Бог і святий Юрій.

Хто ти, дівчино мала?

Українка молода!

А який твій знак рідненький?

Лев і тризуб золотенький!

Жовті ниви, сині гори,

Жовто-сині в нас прапори!

Все будуть нам помагати

Господь Бог і Божа Мати

Хто ти, дівчинко маленька?

Українка молоденька

А як тебе звати?

Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку

Та в червоних намистах стала пава молода

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик, тай укине за язик.

(калина)

- Вгадали. Тож звати мене Калина.

- А ви загадки про калину знаєте?

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється уводу

На свою хорошу вроду.

Стоїть дід над водою

З червоною бородою,

Хто не йде, не мине,

За борідку ущипне.

- І не дівчина, а червоні коси має

- У лісі на горісі червоні хустки висять.

- Хто ти дівчинко маленька?

- Українка молоденька!

- А як тебе звати?

Щоб дізнатись, як мене звати, ви уважно послухайте віршик, і доповніть його.

Котики - воркотики

Всілися рядком.

Поїть сонце котики

Теплим молоком.

Не глядить на котики

Лиш вусатий кіт,

Мабуть, знає, котики –

(Це вербовий цвіт)

Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У нас – верба і калина.

Правду каже прислів’я «Без верби і калини нема України»

- Не можна собі уявити двору на Україні, де б не ріс кущ калини, обов’язково садили вербу, тополю, вишню.

Про вербу-тиху, скромну, беззахисну народ склав багато пісень та легенд.

Оспівують її і поети,

- Ось, як описує Т.Г. Шевченко.

- Сьогодні на уроці ми попрацюємо над композицією «Без верби і калини нема України»

IV. Розгляд зразка.

- Які елементи з народного ви бачите?

V. Технологія виготовлення виробу.

VI. Планування наступних трудових дій. Вибір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

Працюватимемо у класі за своїми партами, в парах.

- Думайте, фантазуйте.

Підтримуйте традиції українського народу.

VII. Повторення правил техніки безпеки.

VIII. Самостійна робота.

(звучать українські народні пісні)

-Фізкультхвилинка:

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори полонини,

Різні трави, різні квіти.

Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти…

Різні в світі є країни,

Гарні є, є і багаті,

Та найкраще – в Україні,

Бо найкраще в рідній хаті.

IX. Продовження самостійної роботи.

X. Оцінювання виробів.

Конкурс пар у класі.

XI. Підсумок уроку.

- Чому землю, на якій ми народились, люди люблять більше за все на світі і називають Батьківщиною?

- Про це нам розкаже у вірші «Моя Батьківщина…»

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом й калина,

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, братчик і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – Ліси і поля,

Від них в нас радість і сила,

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.