Як висловити любов

Напевно, питання яке найчастіше задає жінка чоловікові, це: “Чи ти мене любиш?” Стандартні відповіді часто не задовольняють. Відповіді типу: “Звичайно” або “Я ж одружився на тобі”, або ще гірше: “Почекай до ночі, і я тобі покажу,” – мало допомагають у тому, щоб передати почуття любові. Передати бажання сексуального задоволення і передати любов – не одне і те ж саме. Жінки прекрасно знають, що мужчині не обов’язково любити жінку, щоб одержувати задоволення в сексі. Один мудрець казав, що жінка прагне чути освідчення в коханні 365-ма різними способами на рік. Правда цієї гіперболи полягає в тому, що жінки переважно помічають, здавалось би, найменші вияви уваги. (Так само як і чоловіки.) Чоловіки повинні шукати те, що робить їх жінок щасливими і коханими, і навпаки.

В моєму домі питання про те, як передати любов, переважно зводиться до очевидно неважливих, навіть нерозумних речей. У нас вічна криза з приводу помади. Здається, що всі мої комплекси про жінчину любов до мене криються в маленькому стовпчику губної помади. Знаю (без перебільшення), що десять тисяч разів просив її намалювати губи. Коли я бачу її без помади, то сприймаю це як особисту образу. Коли образи починають переповнювати мене настільки, що не можу більше витримувати, тоді я даю волю своєму обуренню: “Коли ти збираєшся малювати губи?” Стандартна відповідь: “Тоді, коли ти почнеш прибирати свої речі.”

Далі, є проблема з ганчіркою для миття посуду. Деякі жінки просто акуратні, інші вимогливі, а моя - надзвичайно вимоглива. Мені здається, що вона невротично обтяжена акуратністю. Вона думає, що у мене неконтрольована жага робити безлад з того, що вона так охайно прибрала. Я питаю: “Як я можу довести тобі, що люблю тебе?” Вона відповідає: “Тим, що ти не будеш залишати скручену ганчірку в умивальнику.” Як

неромантично! Було б настільки цікавіше продемонструвати свою любов до жінки, заколовши на її честь пару драконів, чи зробивши неймовірно влучний удар на майданчику для гольфу. Кому сподобається доводити свою любов, розвішуючи ганчірки? Все ж, коли я зайві пару секунд викручую ганчірку і акуратно вішаю її коло рушничків, це говорить моїй дружині про те, що я її люблю і говорить доступною мовою. Я показую те, що шаную її працю і не ставлюся до ведення господарства як до неважливої справи.

Як навчитися пізнавати

Навчання – не завжди складна справа. Існують запатентовані скорочені шляхи до будь-яких сфер знань. Познайомитись з багатьма галузями в загальному можна шляхом звичайних занять або через інтелектуальний осмос. Однак, якщо хтось хоче рухатися від рівня загального ознайомлення до рівня справжньої ерудиції, скорочені шляхи принесуть мало користі. Щоб бути експертом у будь-якій галузі знань потрібно інтенсивно вчитись.

Шлюб дає не лише унікальну можливість, але й справжню відповідальність стати експертом у пізнанні свого партнера. Цьому потрібно свідомо і зосереджено вчитись. На жаль, багато людей недбало ставляться до цього завдання пізнання. Вони не роблять жодних серйозних зусиль, щоб пізнати свого партнера. Для чоловіка розуміти більше про закон термодинаміки, ніж про свою дружину є великим нехтуванням обов’язку. Я не рекомендую зводити вашого партнера до рівня предмета, котрий вивчають під мікроскопом. Постійно шукати приховане значення за кожним словом чи жестом було б абсурдом. Але я у жодному разі не переймаюсь такими крайнощами. Це не те, що, постійно і системно руйнує американську сім’ю. Нашою проблемою є не те, що люди наміру наполегливо і прискіпливо пізнають своїх партнерів, а те, що надто багато людей не прагнуть цього взагалі.

Телевізійний серіал Гра для щойно одружених та інші шоу, в яких звучать типові репліки чоловіків і жінок, здаються смішними, хоча насправді є трагічними. Вони викривають не рідкісні чи незвичайні речі, а звичні і повсякденні. Вони застерігають про те, що пари не знають одне одного. Люди не виконують своїх домашніх завдань.

Докладати свідомих зусиль, щоб пізнати іншу людську істоту, - не просто серйозна відповідальність шлюбу, це – дуже особлива перевага. Не так багато предметів для вивчення можуть бути такими ж цікавими та багатими на результат. Якщо ця праця йде від любові, така любов буде лише примножена.

Смерть батька завдала мені, підліткові, серйозної травми на все життя. Хоча багато спогадів про події навколо його смерті, а також промова священика вже призабулися, одне я пам’ятаю дуже виразно. Священик згадував характерні особливості ходи мого тата. Він сказав, що коли здалека бачив тата, відразу впізнавав його по ході футболіста. Він сказав, що коли тато наближався до його кабінету, він відразу впізнавав його за звуком його кроків. Словом, він знав тата та його ходу.

А здивувало мене у цьому всьому те, що на перший погляд у тата не було якоїсь особливої ходи. Він не кульгав, і не налягав на ногу. Я ніколи не помічав нічого особливого в тому, як він ходить. Все ж, мама висловила своє захоплення тим, що пастор, як і вона, підмітив цю менш, ніж очевидну татову особливість. У священика було понад дві тисячі членів парафії; кожного він знав на ймення. Він старанно докладав зусиль, щоб знати усіх своїх парафіян. Якщо б той священик і не виявив жодної іншої з рис, притаманних характерові Христа, своїм життям він демонстрував принаймні одну надзвичайну чесноту Доброго пастира, який знав усіх своїх овець.

Якщо священик може вивчити дві тисячі людей, чому нам так важко вивчити одну близьку нам людину? Коли апостол Павло повчає жінок з Ефесу підкорятися своїм чоловікам, він використовує термін власним. Підкоряйтесь своїм власним чоловікам. Слово – idios, від якого походять “ідіосинкразія” та “ідіот”. (Деколи я граюся з текстом, щоб заохотити жінок підкорятися їхнім “ідіотичним” чоловікам!) Насправді ми знаємо різницю між “ідіотом” та “ідіосинкразією”. Ідіосинкразії, або характерні риси наших партнерів варто знати, бо в них ми можемо відкрити унікальність того, хто є нашим власним чоловіком чи дружиною.

Існують численні легкі і безпечні способи, якими чоловік та жінка можуть пізнати одне одного. Ми з дружиною вигадуємо маленькі ігри, для того щоб більше дізнатися одне про одного. За кермом чи вдома я починаю задавати питання на зразок: “Якщо б я міг стати ким завгодно у світі, крім того, хто я є, ким би я був?” Такі прості запитання часто породжують довгі, глибокі дискусії, які можуть бути дуже повчальними.

Завдання ніколи не закінчуються. Нові проникнення відкривають все більші складнощі, які роблять нас тими, хто ми є. Ми з дружиною прожили разом сорок років, та все ж нещодавно сталося таке, що її дуже здивувало. За п’ять хвилин до лекції, яку я мав читати для досить великої аудиторії, вона передала мені листа від старого друга. Я був шокований, коли побачив там розгнівану тираду на свою адресу. Такий напад завдав мені болю, але, прочитавши листа, я удав, ніби нічого не сталося. Я спокійно віддав листа Весті і, ніби мимохідь, зауважив: “Він дуже розгніваний.” Відразу після цього я пішов до кафедри читати лекцію. Після того, на зустрічі я сказав їй, наскільки мені полегшало, коли лекція закінчилась. Я ледве дочитав її до кінця. Мені крутило в животі і, незважаючи на зусилля, я не міг викинути листа з голови. Під час лекції я почувався, як зомбі – мене наче оповила аура нереальності. Я почувався так, ніби просто був глядачем, а не промовцем. Веста була здивована. Вона сказала: “Я й не здогадувалась, що тебе щось непокоїло. Я не побачила жодного натяку на те, що щось було не так.” Якщо б я не розповів дружині про справжню скруту ситуації, ми прожили б маленьку частину нашого спільного життя, будучи повністю відірваними одне від одного.

Наскільки ви звертаєте увагу на одяг вашого партнера? Було б нісенітницею стверджувати, що одяг створює людину, але такою ж дурницею було б вважати, що одяг не має жодного впливу на особистість, стосунки та настрої. Коли жінка одягає нове плаття, вона переважно не лише гарно виглядає, але й почувається краще. У військових ідеальна чистота вимагається не лише для вигляду, але й для того, щоб допомогти запровадити енергійний дух пильності і дисципліни. Уніформи служать не лише як символи певного роду діяльності, але й для того, щоб допомогти створити атмосферу, сприятливу для функціонування людей даного виду діяльності. Подивіться на уніформи і послухайте, що говорять місцеві гравці в гольф: “Якщо я й не можу грати, то можу принаймні виглядати як справжній гравець.”

Відчуття, пов’язані з одягом, прийшли до мене раптово, коли ще у школі я займався футболом. Наша школа мала дуже сильну футбольну команду. В тому році команда виграла чемпіонат Західної Пенсильванії. Отже, за кожне місце було напружене змагання. Ми, другокурсники, мали небагато надії виступити в шкільній команді; та все ж ми мріяли потрапити до команди й завоювати свої перші позиції для майбутньої слави. Тренер сказав мені, що в мене досить добрий лок на початку комбінації як для захисника-юніора і що я маю добрі шанси стати заміною нашої зірки – старшого захисника. Я записався в літній табір, переповнений впевненістю та оптимізмом. Але згодом настав момент істини.

Ми вишикувались в роздягальні, щоб отримати спорядження та форми для тренування. Першими йшли старшокурсники, за ними – юніори, і нарешті – ми, другокурсники. Для ще більшого ускладнення ситуації ми вишикувались за алфавітом. Якби ж то моє прізвище починалось на «А». Коли підійшла моя черга отримувати спорядження, у менеджера вже майже не залишилося запасів. Мені видали пару завеликих підплічників, призначених для судді, на два розміри завеликий шолом і штани, завеликі на повні три розміри. Щоб втримати на собі штани, я підв’язував їх звичайним поясом. Яке видовище! Коли я був повністю одягнений, я виглядав як хтось з Нотр Даму (Горбань!). Я був значно більше схожий на Алісу в Країні чудес ніж на Дена Маріно. Як може захисник в такій формі створити враження, що він вправно володіє м’ячем? Я почувався жалюгідно – і грав відповідно.

Від одягу чи форми, що погано сидить, ми можемо почуватися і вести себе жалюгідно, так само, як від доброго одягу ми можемо почуватися добре. Якщо ваша дружина “не відчуває себе жінкою”, можливо, потрібно перевірити гардероб. Сам по собі одяг не врятує шлюб, і не призведе до його розпаду. Але це стає дуже серйозним питанням тоді, коли жінка не почувається жінкою, адже одяг може сприяти такому відчуттю. Багато чоловіків не знає, який розмір одягу носять їх жінки. Коли чоловік зовсім не цікавиться одягом своєї жінки, вона неминуче відчуває свою меншовартість. Купувати одяг разом, насолоджуючись новими образами краси – цікаве заняття. Остерігайтесь не переконувати жінку носити те, що заперечує її канонам скромності або смаку. Алу суть ось у чому – одяг може бути дуже важливим предметом сімейного спілкування. Окремо для християн – Бог закликає до скромності в одязі. Але є різниця між скромністю і сірою одноманітністю. Світло світу повинно бути привабливим, а сіль світу - смачною.