Шлюб встановлено Богом

Згідно з християнською вірою шлюб не є результатом пізнього розвитку прогресивної цивілізації. Він не виникає de novo на рівнині історії як довільна суспільна угода. Натомість, інститут шлюбу є частиною божественного заповіту творення. Як зазначалося вище, Бог вбачав у створенні жінки задоволення вирішальної потреби буття. Біблія звертає особливу увагу на відповідність жінки чоловікові. Ми читаємо:

І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі – воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. (Буття 2:19-20)

Перед створенням жінки чоловік був сам. Ця самотність отримала несхвалення Боже. Бог створив рослини і тварин, щоб чоловік не був абсолютно сам. Але у Адама не було відповідного партнера. Отже, Бог створив жінку, щоб відтворювати людство. Мартін Лютер вбачав прямий зв’язок між статевою здатністю жінки і її відповідністю потребам чоловіка. В інших формах життя ми часто бачимо невідповідність між чоловічою і жіночою статевою здатністю. Наприклад, у собак він спроможний і готовий мати статеві стосунки у будь-який час впродовж року. А їй це цікаво лише коли в неї тічка, тобто, зазвичай, два рази на рік. Така ситуація могла б дуже засмутити Фідо. Він міг би пожалітися Творцеві на те, що йому дісталася менш ніж відповідна партнерка. Людина не може подати такої скарги. Лютер коментував це так: «Хіба не добре, що Бог створив нас такими відповідними партнерами?»

Зважте, що шлюб створений не лише для євреїв чи християн. Шлюб встановлено угодою творення. Це означає, що його встановлено для людини як для людини, не для людини як для єврея чи християнина. Усі люди знаходяться під владою цього інституту. (Тому шлюбна церемонія звертає увагу на той факт, що шлюб потрібно тримати в пошані між усіма людьми.) Люди можуть відмовлятися визнавати владу Бога над шлюбом, або й відмовлятися визнавати саме його існування. Але це не відміняє вимоги Бога шанувати інститут шлюбу. Люди можуть заперечувати свої відносини з Богом, але незважаючи на це, вони їх мають.

Шлюб благословляється Христом. Ми чітко бачимо це у вченні Нового Заповіту і Христовій участі у весільному торжестві Кана. Однак найвище свідчення Христового благословення шлюбу ми знаходимо в тому, що він вважав церкву своєю нареченою.

Шлюб керується Божими заповітами

Оскільки Бог встановив шлюб, він має владу керувати ним. Настанови, записані у Святому Письмі, нечисленні, але вагомі. Наприклад, шлюб обмежено одним чоловіком і одною жінкою. Гомосексуальний шлюб заборонено прямо, багатошлюбність – непрямо. Інколи важко побачити якою важливою є одношлюбність, оскільки декілька видатних постатей Старого Заповіту відкрито практикували багатошлюбність. Яків, Давид і Соломон. Кожен мав більш ніж одну жінку. Але ситуація, що була при створенні, не відображала багатошлюбність. Бог створив одну жінку Адамові, не двох. Він сказав, що «двоє» повинні стати одним тілом, не «троє». У суперечці про багатошлюбність і одношлюбність часто випускають важливий момент з ранніх розділів Буття. У Бутті 4 і 5 ми бачимо генеалогічні таблиці Адамових нащадків. Відслідковуються дві окремі лінії, перша – нащадки Каїна, далі нащадки Сифа, третього сина Адама і Єви. Патріархальне благословення йде через лінію Сифа. Ця лінія дає чимало праведників – Еноша, який «ходив з Богом», Метушалаха і Ноя. Водночас лінія Каїна має історію радикального виродження, що відбувається відразу після вбивства Авеля. Щось на зразок кунсткамери. Одним з найгірших зображених там негідників був Ламах, відомий своєю жагою до насильства. Ламах також був першим, хто практикував багатошлюбність. Більшість коментаторів бачать у короткому текстовому описі значний внутрішній осуд багатошлюбності. Те, що Бог виявляв терпимість до Давида і Якова, не означає, що він схвалював їх багатошлюбність. Ніде Бог не дає свого благословення багатошлюбності.

Ще один принцип, який ми знаходимо у Старому і Новому Заповітах, це принцип, що забороняє шлюб віруючого з невіруючим. Павло дає певні настанови тим, хто знаходиться у змішаному шлюбі, але це стосується ситуації, коли одружуються двоє невіруючих, а тоді один стає віруючим. Цей принцип породив багато суперечок і побоювань серед членів церкви. Одним з найважчих завдань священика є дотримання цього принципу і водночас збереження миру в церкві.

Уявіть собі що станеться, коли сяюча від радості і переповнена сподіваннями Сюзі приходить до пастора і просить його відправити обряд її вінчання з Джоном. Пастор нервово запитує в Джона, чи він християнин. Джон щиро відповідає, що він не християнин, але не має жодних заперечень проти релігії Сюзі. Тоді пастор з тягарем на серці пояснює молодій парі, що згідно своєї совісті він не може провести церемонію. Пастор знає, що його слова швидше за все будуть сприйняті молодою парою як вияв обмеженості й упередження. Він також знає, що інший пастор на тій самій вулиці охоче проведе церемонію і це ще більше утвердить молодих у підозрі, що перший пастор – сліпий фанатик. Ще гірше, що пасторові відомо про те, що батько Сюзі – пресвітер в церкві і, напевно, він подзвонить увечері і запитає: «Що ви маєте на увазі, коли відмовляєтесь вінчати мою доньку? Хіба вона не гідна того, щоб бути одруженою в цій церкві? За що ми, зрештою, платимо вам зарплату? Мою дочку хрестили в цій церкві, конфірмували в цій церкві і, побий його грім, вона буде одружена в цій церкві!» То ж пастор або пом’якшує свою позицію заради корпоративного миру, або ховається заради власного спокою.

Після років роботи з сімейними парами, понівеченими змішаними шлюбами, я почав ще більше поважати мудрість Божу. Там, де віра не має великого значення для жодного з партнерів, проблеми навколо релігії невеликі – цей шлюб змішаний на папері, не в реальності. Однак, якщо один з партнерів має сильну віру, виникають серйозні проблеми. Особливо важко, якщо християнкою є жінка. Якщо вона серйозно ставиться до настанови бути покірною своєму чоловікові, то опиняється в жахливій ситуації, коли доводиться служити двом господарям. Існує серйозний конфлікт цінностей, підходів до виховання дітей та безліч інших проблем. Коли чоловік намагається жити як християнин, а його дружина невіруюча, він усвідомлює, що в часи, коли йому потрібна підтримка і допомога, її немає.